Історії ветеранів війни: подружжя Валерій та Ольга Євтушенки склали шлюбні обітниці за відеозвʼязком

Ветерани — ті, хто у перші ж години з початку війни та повномасштабного вторгнення стали на захист України, — заслуговують на почесне місце у суспільстві й довічну вдячність.

Кожна ветеранська історія — це неймовірний приклад стійкості й мужності. Водночас важливим залишається питання реінтеграції ветеранів у суспільство. З ним намагаються впоратися лише справді відповідальні бізнеси.

Політика групи компаній Ferrexpo тут чітка: вшанування ветеранів — це спосіб висловити вдячність за їхню службу та підтримати у мирному житті після війни, пише «Фокус».

«Кожен дзвінок може бути останнім»

Новину про початок «великої» війни Ольга Євтушенко сприйняла з недовірою — відправила доньку до школи, сама зібралася на роботу. Коли зі шкіл і садків містяни почали забирати дітей, вона вже твердо розуміла — нікуди з України не поїде.

Коханий Валерій зателефонував і сказав, що збирається після зміни на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті зайти до неї на роботу.

Для неї найважчим було розуміння, що кожен їхній дзвінок може бути останнім.

«Ворогів потрібно зупиняти»

У Валерія Євтушенка власні спогади про перші дні повномасштабного вторгнення.

Тоді він, працівник Ferrexpo, зрозумів, що не може залишитися осторонь і треба захищати країну.

Початок протистояння з величезною російською армією припав на «важкі часи», каже ветеран. Хоч як не вистачало підтримки, але хлопці були шалено мотивовані. Самі військові підганяли командирів — «мовляв, давайте швидше, ворогів треба зупиняти». «Ми розуміли, що їх потрібно зупинити якомога швидше, щоб вони не загарбали в нас багато територій», — згадує ветеран.

Валерієві пощастило — у його підрозділі було дуже багато добровольців, переважно із рідної Полтавщини. Одних лише працівників Полтавського гірничо-збагачувального комбінату — більш як двадцятеро.

Валерій Євтушенко зізнається — до війни він мало цікавився історією України. Чоловік досі не відділяв себе від росіян, думав, що українці з північним сусідом — справді єдиний народ, і дуже помилявся.

У ЗСУ Валерій Євтушенко був серед тих, хто звільняв Херсонщину. Загалом на Херсонському напрямку він перебував два роки. Коли українські військові зайшли на щойно звільнену територію, були вражені.

Побачене лише укріпило його на думці, що ціна свободи нашої нації — надзвичайно велика.

Одруження на відстані

Валерій та Ольга Євтушенки планували побратися іще до «великої» війни. Утім, щойно в Україні запрацював спрощений механізм реєстрації шлюбу онлайн для військовослужбовців і з’явилася можливість стати на рушничок без особистої присутності на реєстрації, вони цим скористалися.

Валерій Євтушенко пригадує, як оповістив побратимів зі взводу про власне заплановане онлайн-одруження. Одразу семеро хлопців теж вирішили побратися зі своїми коханими таким чином.

Наречений вийшов на зв’язок на фоні українського жовто-блакитного прапора, яким прикрасив стіну в зруйнованій будівлі, й нарешті сказав своїй обраниці найголовніші слова.

Подружжя Євтушенків мріяли про дитину, тож не стали відкладати поповнення у сім’ї до закінчення війни. За місяць до пологів дружина дочекалася чоловіка удома.

А Валерій додає:

Він повернувся до праці на комбінат, бо переконаний, що улюблена робота — це найкраще рішення для покращення власного емоційного і фізичного стану. Політика Ferrexpo й підтримка колективу дуже цьому сприяє.

Ветеран каже: