В Кременчуці відбувся злив компромату на кандидатів Надошу, Богодиста та Тарана

Вибори народних депутатів вийшли на фінішну пряму, на кону – дуже значні кошти, відповідно, у діло пішли всі засоби дискредитації конкурентів. Методи застосовуються стандартні – добрий, надійний, смердючий компромат. Тому одного ранку кременчужани знайшли у своїх поштових скриньках невідому їм раніше газету «Народная правда».

Газету прикрашав «серп і молот» та лозунг «Голосуй за правду!» І лозунг, і назва газети надруковані веселими рожевими літерами.

«Народная правда» містить дві сторінки компромату на кандидата Надошу (Партія регіонів), дві сторінки компромату на кандидата Тарана (ОО «Батьківщина»), сторіночку поганих слів про кандидата Богодиста («УДАР»), опус про «Свободу», написаний, схоже, якимось ветеринаром (він там весь час веде розмову про сук). А також невелику статтю про кандидата Шаповалова (самовисуванець, до виборів – член «Фронту змін»). На думку «Телеграфа», її навряд чи можна назвати компроматом. Адже головний меседж публікації – фраза: «Все говорит о том, что Шаповалов является кандидатом из бабаевской обоймы». А Бабаєв у нас хто? Бабаєв у нас – мер Кременчука, який, за твердженням соціологів (доцент Лебедик, Полтава) має високий рейтинг довіри серед кременчужан. Соціологи навіть пішли далі і заявили, що найімовірніше на виборах переможе той кандидат, якого підтримає міський голова Бабаєв. Тож навряд чи звинувачення у причетності до «мерської обойми» можна вважати компроматом.

Тому «ТелеграфЪ» здивувався, коли кандидат Шаповалов у своїй газеті «За Кременчук» розмістив заяву, в якій обурено наголосив, що у «Народній правді» «вместе со мной досталось и другим кандидатам». Чого ж «дісталося»? Нікого іншого соратником рейтингового мера не назвали. Які тепер кандидати балувані пішли – обурюються, що їх соратниками самого Бабаєва називають.

До речі, титульна сторінка «Народної правди» прикрашена портретом кандидата-комуніста, слюсаря вагонобудівного заводу Геннадія Остапця. Окрім портрета, про слюсаря немає ані слова. «ТелеграфЪ» запитав кандидата, чи давав він згоду на розміщення свого портрету у такій газеті? Товариш Остапець відповів:

– А хто у мене ту згоду питав? Самі порахуйте, хіба мені по кишені така газета? Там наклад 60 тисяч примірників, та ще треба заплатити людям, які рознесуть цей листок по будинках. А це значить – викинути на вітер 60-80 тисяч гривень як мінімум. Я слюсар, у мене таких грошей немає. А якщо вас цікавить, чому там моя фотографія, скажу те, що думаю сам – я робітник на заводі, за мною ані багатства, ані криміналу немає, на заводі працюю давно, там від людей нічого не приховаєш. От я і думаю: якщо обляпати брудом не вдається, узяли і приліпили фотографію. І дозволу не запитали. А хто це зробив, нехай правоохоронці з’ясовують.

З приводу друку та розповсюдження «Народної правди» двоє кандидатів у народні депутати – пан Надоша та пан Таран – звернулися з заявами до правоохоронних органів. Міліціонери проводять перевірку. А «ТелеграфЪ» все думає – хто ж сховався за портретом заводського слюсаря? І чи з’ясується це до виборів?

Погані новини для продавців чорного піару

Останнім часом в Кременчуці побільшало друкованих зразків чорного піару – з’явились газети та листівки з компроматом на кандидатів у народні депутати. Маємо погані новини для продавців цього добра. Кременчук відвідав соціолог, доцент Микола Лебедик – керівник Незалежного центру стратегічних досліджень (Полтава). Пан Микола розповів «Телеграфу», що компромат, який наразі вкидають у вуха та поштові скриньки кременчужан, безумовно спрацює – вплине на формування образу кандидата, який існує в уяві виборця. Тільки станеться це лише через місяць, щонайменше – через три-чотири тижні. Все – через людський мозок, якось він так влаштований, що трохи буксує. Тож поки мозок сприйме та перетравить чорний піар, вибори вже відбудуться.

На думку пана Миколи, фігурантам виборчого процесу немає сенсу витрачатися на чорний піар за тиждень до виборів. А технологи, які радять їм це робити зараз, скоріше за все, просто некомпетентні.

Не всі кременчужани послухаються мера Бабаєва

Полтавський соціолог пан Лебедик відповів ще на одне цікаве запитання. У соціологічних дослідженнях, які замовляють кременчуцькі кандидати у народні депутати, з’явилось таке дивне питання: «чи проголосуєте ви за того кандидата, якого попросить підтримати міський голова?» На думку «Телеграфа», питання максимально некоректне – чого це міський голова втручатиметься в особистий вибір громадянина. Та воно існує. Тому ми запитали доцента Лебедика, чи дійсно громадяни проголосують за креатуру мера Кременчука?

Пан Лебедик відповів:

– Це питання цікаве, складне. Я б не сказав, що люди голосуватимуть так, як скаже міський голова. Тут може вийти цікаво – як от в родині, чи кожна дружина послухає свого чоловіка? Ні, я б на це не сподівався.

Молодь, яка відчуває безвихідь, підтримує партію «УДАР» 

Спілкуючись з кременчуцькими журналістами, полтавський соціолог пан Лебедик зазначив, що невпинно зростаюча популярність новоутвореної партії «УДАР» – це ознака певної люмпенізації українського суспільства, в якому практично знищений середній клас.

Соціолог зазначив, що політики старої школи звикли розраховувати на активних пенсіонерів, людей старшого покоління, які дисципліновано ходять на вибори. Зростання ж популярності «УДАРу» свідчить про те, що в Україні сформувався новий прошарок виборців – це молоді люди, які активно шукають виходу для себе. Вони не є носіями якоїсь сталої ідеології, просто хочуть мати нормальну роботу, нормальні умови життя. Але жодних перспектив щодо забезпечення своїх потреб в Україні не бачать. І не довіряють політикам старого зразка. Тому прагнуть нових постатей.