Якщо Україна програє у війні «буде одна велика Буча»: експерт про єдину альтернативу мобілізації

Чому саме зараз потрібне посилення мобілізації та наскільки великою вона має бути? Чи можна її не проводити? Чи реально набрати півмільйона однією хвилею за 3-4 місяці і чи потягне це наша мобілізаційна система? Росіян все одно більше ніж нас, тобто скільки б ми не мобілізували, ми все одно закінчимося раніше за них… І якщо всіх заберуть на війну, то хто ж працюватиме у тилу та підтримуватиме економіку? Колишній командир роти батальйону «Айдар», військовий аналітик Євген Дикий дав відповіді на усі ці питання.

Він наголосив, що єдиною альтернативою масовій мобілізації є окупація росіянами і фізичне знищення українців.

Велика мробілізація потрібна не ЗСУ чи владі, а насамперед самим українцям.

Це пояснив Євген Дикий у себе в Facebook.

І далі він дає відповіді на запитання, які найчастіше йому доводилоя чути, та на які він «задовбався відповідати останніми тижнями».

Чому ЗСУ зараз потрібна велика мобілізація?

Вона потрібна не ЗСУ, а нам.

Він пояснив, щоб нас захистити, у ЗСУ має бути достатньо бійців.

Євген Дикий вважає, що мобілізацію треба було посилювати не зараз, а більше року тому. Він наголосив, що неможливо успішно воювати проти ворога, значно чисельнішого за тебе.

Ми воюємо зброєю одного покоління — «дискотека вісімдесятих»

Він зауважує, що з цього витікає, що і кількість бійців має бути щонайменше співставною з ворожою армією. А якщо ми хочемо перемагати, то необхідно створити кількісну перевагу над ворогом.

За його словами, до оголошення загальної мобілізації в РФ був шанс здолати російський контингент силами тих, хто добровільно пішов в армію навесні 2022-го. Але як тільки Росія почала велику мобілізацію, стало ясно що і Україні цього ніяк не уникнути.

Якщо не мобілізація, тоді окупація

Євген Дикий наголосив, що єдиною альтернативою масовій мобілізації є окупація України росіянами.

Він нагадав, що  у Кремлі прямо говорять про «врємєнно окупірованниє русскіє города Кієв, Днєпропєтровск, Запорожьє, Одєссу, Харьков і многіє другіє», що свідчить про те, що РФ не збирається зупинятися, поки не завоює всю Україну.

Буде одна велика Буча

На думку військового експерта, у випадку окупації Європа закриє кордони з Україною і не прийматиме мільйони біженців. Українці залишаться сам на сам з ворогом.

За його думкою, у випадку програної війни найбільші шанси вижити матимуть ті, хто довоює її до кінця, і у складі останніх загонів зі зброєю в руках вийде інтернуватись за кордон, як то було і з добровольцями армії УНР, і з повстанцями УПА.

Він запрошує усіх зробити свідомий вибір та вирішувати, чи «потрібна нам мобілізація, чи ми оберемо іншу альтернативу — окупацію.

Наскільки великою має бути мобілізація в Україні

На його думку, озвучена публічно цифра у пів мільйона новобранців для ЗСУ — це не те, що забагато, це замало.

На сумніви, що мобілізаційна система країни такий обсяг новобранців не «перетравить», Євген Дикий зазначає, що Україна вже має такий досвід.

І зазначає, якщо ми здатні повторити те саме, тільки вже більш організовано та впорядковано, у 2024 році в України є дуже непогані перспективи закінчення цієї війни.

Українці закінчаться швидше, ніж росіяни?

Він заявляє, що на початку минулого року, в обороні Бахмута, співвідношення втрат було 1:8 на нашу користь. Потім ми перейшли у наступ, і нібито мали б помінятись ролями, але усі місяці нашого наступу ми тримали співвідношення втрат 1:2-3 на нашу користь. Наразі росіяни перейшли до контрнаступу, і в Авдіївці наші втрати співвідносяться з їхніми так, як то було в Бахмуті, а то й значно краще.

Він зазначив, що над збільшенням цього співвідношення втрат ще більше на нашу користь також можна і треба працювати.

Він зазначає, що «ніякі успіхи окремих спеціалізованих та високопрофесійних підрозділів на жаль не здатні компенсувати брак загальної кількості захисників на умовний кілометр фронту».

Якщо всіх заберуть на війну, хто ж працюватиме у тилу?

Тобто, за його переконанням, навіть із групи фізично придатних військовозобов’язаних чоловіків мобілізувати одночасно треба далеко не всіх, і, навіть, не половину.

Загалом  він припускає, що з цієї категорії послужити доведеться більшості — але по черзі, заміняючи один одного, оскільки вже майже гарантовано буде встановлено граничний термін служби під час війни.

»Чому я маю помирати за ТАКУ державу?» —  універсальне виправдання ницості та боягузства

Він зазначає, що держава в цій схемі річ другорядна, допоміжна — її інститути мають допомогти організувати війну за своє та своїх проти ворожого та чужого, і не більше.

Він зазначає, що у реальному житті окупанти замінюють наші недолугі державні інституції своїми — щонайменше так само недосконалими, а зазвичай незрівнянно гіршими за наші, які ще й завідомо настроєни проти «аборигенів» на окупованих територіях.

Євген Дикий нагадує про основи суспільного договору, та такі ази Конституції, як те що наявність прав прямо передбачає певні обов’язки, і ці речі нерозривно пов’язані.

І зазначає, що цю саму ненависну для ухилянтів «владу» вони ж самі обирали.

Воювати все одно доведеться та «чому я маю помирати?»

Євген Дикий зауважує, що усім, хто виступає проти мобілізації, мають збагнути, що воювати все одно доведеться.

А відповідаючи на питання, яке полюбляють задавати ухилянти: «Чому я маю помирати?», наголошує у викривленні сенсу при самій його постановці.

Чому я маю служити, якщо не служить син Порошенка (брат Єрмака, депутати, діти міністрів…)?

І далі продовжує, що він свого часу воював не за Порошенка чи Турчинова, а за свою країну, яка належіть не президенту, яким би не було його прізвище, а мільйонам українців.

Він риторично запитує, що дасть публікація списку родичів можновладців, які служать або навпаки не служать у ЗСУ?

І далі він зазначає, що це «аж ніяк не значило б, що ми маємо через це наше невміння вибирати допустити окупацію нашої країни, та назавжди позбутись будь-якого шансу коли-небудь кого-небудь кудись обирати».