„Наша” метушня

У середу 5 жовтня всіх, хто йшов до міського Палацу культури, зустрічала патрульна служба міліції плюс приватна охорона. Здавалося, що тут – зона воєнного конфлікту. На другий поверх, де планувалося проводити установчі збори районних осередків „Нашої України”, пропускали виключно за списками. Багатьох людей в списках не було. Саме вони й зібралися в фойє палацу. „Це ж матицинські,”- пояснили вже на сходах. Люди заперечували, що вони „матицинські”, однак тримали наготові плакати з написами на зразок „Близнюк, не порушуй статут партії”. Схоже знали, що не пускатимуть і що пан Близнюк „порушуватиме”, тож так завбачливо заготовили плакати?
Івана Близнюка, лідера обласної організації „Нашої України”, зала зустріла гучним „Ганьба!”. Іван Федорович обурився і розповів про свої заслуги перед помаранчевою революцією. А на сцені стояв Павло Черниш, фактично голова міської організації партії, якому так і не увімкнули мікрофон, і якого, певне, не збиралися залучати до проведення зборів. Блідий, як крейда, і розгублений.
„Павле Васильовичу, ви програли, зійдіть зі арени,” – закликав голова облради „Нашої України” пан Близнюк. Черниш не йшов. Активіст-партієць Олександр Урін зовсім розхвилювався, що установчі збори зірвуть і всією бойовою масою посунув на новоспеченого нашоукраїнця Віталія Корягіна, який 'наставляв' Черниша не покидати сцену. Майора Корягіна врятувала витримка колишнього військового. Не побилися. Але всі надзвичайно нервували.
„Досить метушні! – промовляв пан Урін з трибуни. – Ми ж за Ющенка були і залишаємось. Партія втрачає рейтинг через цю метушню. Ми ж домовилися створити оргкомітети, скласти списки. Що далі? А нічого! Тепер уже почали адміністративно заганяти сюди торговий дім „Укртатнафту”, Градосферу! Кого ще можна загнати сюди?”

Збори таки провели. Головою Автозаводської організації став Сергій Кондратюк – викладач КДПУ. Хоча під час зборів так звані „матицинські” прорвали кордон і влаштували мітинг на другому поверсі.
„Розділяти організацію в Кременчуці почали Валентина Волошина і Павло Черниш,- заявив Іван Близнюк. - Вони були гарними керівниками штабів під час виборів. Але партію треба розбудовувати, а вони її розколюють: оце люди Матицина, а оце - Сєня і Добрик. Ну що це таке?! Валентина (Волошина, колишній керівник виборчого штабу, виключена з партії – прим. ред.) розділяла людей на чужих і наших. А Павло без неї й кроку не робив”.
Звертання Близнюка до Павла Черниша було суцільним 'опускаловом' і вельми нагадувало соціалістичні часи, коли комсомольського ватажка, що провинився, вичитував парторг. „Паша, ти – не лідер! І ніколи не був лідером!' – наголошував Близнюк, раптом переходячи на ви. Ви, Павле Васильовичу, не знали кому служити! То бігали за пані Волошиною, то потім побігли за Поріцьким (член облполітради – ред.), потім - за Корягіним, потім побігли за Матициним. Треба бути лідером, розумієте? А не бути на побігеньках”, - користуючись своєю харизмою виказував Близнюк Чернишу.
Тим часом „матицинські” кричали, що у залі сидить половина 'Будинку торгівлі' і вимагали пояснити, чому їх не прийняли в партію, хоча заяви були подані два місяці тому, а подекуди навіть двічі написані. Їм пояснювали, що рекомендації в партію були недійсні, що списки десь поділися...
Люди плювалися. „Всі забрехалися! Навіщо нас розкололи? Наведіть порядок! І оце ми їх відстоювали на майданах! Оце їм ми довіряємо свої долі й долі своїх дітей! Сором!” - гуло над натовпом, що прорвався на ІІ поверх МПК.
Феноменальний мужчина від оргкомітету Крюкова ніяк не міг знайти слова на розкладених паперах. Він запинався біля мікрофона, а пан Урін при цьому неперевершено грав роль суфлера. А головою районної організації обрали однокласника ... Віктора Ющенка – Олексія Довбню. Теж – викладач. Щоправда, шкільний. Цей делікатний і красномовний чоловік читав проникливі вірші про дитинство Президента.
Та дитячий час скінчився. Було вже за дев’яту вечора. Народ зморився мітингувати і пішов спати. Попереду ще – вибори. Саме партійні. Треба набиратися сил.

Цитатник:
„Як сказав великий Наполеон, стадо баранов управляє одним львом намного сільнєй, чем стадо львов одним бараном. І вибачте, будь-ласка. Якщо у вас нема льва у Кременчузі, так найдіть його!”

(Іван Близнюк)

„Павло Васильович сьогодні, як двуликий Янус!”

(Олександр Урін)