Веселі картинки

Пані Тимошенко переконує, що було те, чого не може бути
У блоку Юлії Тимошенко проблеми з самою Юлією Тимошенко. Образ, який вона підготувала для виборців, цілком зрозумілий – біла і пухнаста жертва політичних репресій. За легендою, спочатку її переслідувала  злочинна влада на чолі з паном Кучмою, тепер переслідує підступне “оточення Ющенка”.
Образ зрозумілий, він традиційно впливає на пострадянський електорат, який  звик довіряти жертвам переслідувань. Проблема в тому, що пані Тимошенко, створюючи образ жертви, вдається до надто помітних перебільшень. Звичайно, їх можна вважати милими жіночими фантазіями. А можна сприймати, як цілеспрямоване введення виборців в оману.
Щоб з’ясувати, що це – жіночі фантазії чи недостовірна інформація для виборців – “ТелеграфЪ” звернувся за коментарями до експертів. Ми запропонували профільним фахівцям проаналізувати заяву пані Тимошенко про те, що колишня влада хотіла засудити її на 167 років ув’язнення.  А розслідуванням кримінальних справ, порушених проти Тимошенко, “цілодобово займалися 150 слідчих ГПУ (Генеральної прокуратури України). Крім того, за пані “шпигувало 450 автомобілів зовнішнього спостереження”.  Нагадаємо, про 167 років і 450 автомобілів пані Тимошенко розповіла  на прес-конференції в Інтерфакс – Україна,  яка відбулася з приводу закриття порушених проти Тимошенко кримінальних справ.  Ця ж інформація пішла на правах політичної реклами у кременчуцьких газетах. На кременчужан  “167 років” ув’язнення справили сильне враження. Про те, що “Юлю бандити хотіли засадити на 200 років”  говорять і на Центральному, і на Троїцькому ринках міста.  Переживає народ.

- таке питання “ТелеграфЪ” поставив  адвокату пані Кривич (Кременчук):
Жанна Кривич, для “Телеграфа”, 12 грудня 2005 року:
- Згідно з українським кримінальним кодексом,  в принципі неможливо бути ув’язненим на термін 167 років. За українськими законами, суд визначає  остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого більш суворим. Термін остаточного покарання, призначеного  за сукупністю злочинів,  не може перевищувати 15 років. Остаточним покаранням може також стати довічне ув’язнення за вчинення особливо тяжких злочинів. Щодо терміну ув’язнення  167 років – він більше скидається на вирок суду Сполучених Штатів Америки. Американські суди практикують складання термінів ув’язнення, а не поглинання – як це робиться в українському судочинстві.

- таке запитання поставив “ТелеграфЪ” полковнику міліції, колишньому начальнику кременчуцької міліції пану Кононенку.
Анатолій Кононенко, для “Телеграфа”, 12 грудня 2005 року:
- Пане Кононенку, які служби здійснюють зовнішнє стеження за об’єктом?
- Служби оперативно-технічного контролю.
- Скільки машин за раз використовується для стеження?
- Від 2 до 7 автомобілів. Це залежить від ситуації – об’єкт стеження може пересуватися на автомобілі або пішки, діяти один або з групою, та інше.
- Чи знайомі вам випадки, коли на території України за об’єктом протягом тривалого часу стежили  450 автомобілів?
- Чиїх?
- МВС, треба розуміти.
- За 25 років в органах жодного разу такого не чув. Хто вам цю нісенітницю сказав?
- Це пані Тимошенко сказала. Не мені, а електорату.
- А, ну зрозуміло. Не знаю таких реальних випадків. Навіщо взагалі 450 автомобілів? Що за розкоші? Ви поцікавтесь в МВС, в Києві, чи у них взагалі є в парку 450 автомобілів для зовнішнього стеження?

Про це ми запитали Володимира Фесенка, голову правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента”.
Володимир Фесенко, для “Телеграфа”, 13 грудня 2005 року:
- Навряд чи треба дуже серйозно сприймати такі заяви Юлії Володимирівни. 167 років ув’язнення та 450 автомобілів стеження – це, скоріше, образна формула. Метафоричний ряд, притаманний саме їй. Заяви такого змісту, як правило, справляють найбільше враження на найменш поінформовану частину населення. На тих, хто не досить добре обізнаний з системою українського судочинства та діяльності правоохоронних органів. Мета таких заяв – створити образ жертви політичних репресій. На певному етапі Юлії Володимирівні це вдалося.

Мама, не горюй! Пан Янукович веде на вибори дзюдоїстів, футболістів, боксерів, і охоронців

У Партії Регіонів все просто. І зрозуміло. Почитаєш списки кандидатів до Верховної Ради, і заридаєш. Якщо, звичайно,  не любиш дзюдо. І боїшся  боксерів у темних під’їздах. Особисто нам  дзюдоїсти подобаються – міцні хлопці. Але нам  здавалося, що місце бійця – на татамі. Схоже, ми мислили традиційно. Лідер Партії Регіонів  пан Янукович, навпаки, мислить нетрадиційно. Він переконаний, що місце майстрів бойових мистецтв – у парламенті. Тому до виборчого списку партії увійшли:
Президент федерації дзюдо Донбасу пан Аркалаєв (№ 72);
Президент федерації боксу Донецька пан Дарда (№ 88);
Президент футбольного клубу “Шахтар” пан Геллер (№ 79);
Спортивний директор футбольного клубу “Шахтар” пан Прокопенко (№ 45);
Генеральний секретар футбольного клубу “Шахтар” пан Колоцей (№ 52);
А також начальник служби безпеки СКМ і особисто Рината Ахметова пан Малишев (№ 64). Хлопці, звичайно, міцні. Питання лише, що вони  розуміють у законотворчості? І взагалі, вести “пацанів” до парламенту якось надто прямолінійно. Ми згодні, що завдання парламенту – вирішувати питання. Але ж такі хлопці, скоріше за все,  не вирішать, а порішать.
На цей випадок до списку Партії Регіонів внесені адвокати – консільєрі – ці завжди згодяться. Номером  71-м  проходить пан  Коржев - адвокат голови Донецької облради пана Колесникова. Кілька місяців тому пана Колесникова звинувачували у здирництві та загрозах життю у справі “Білого лебедя”, і адвокат Коржев дуже йому згодився. 74-м номером зарахований адвокат Рината Ахметова пан Воропаєв.
Адвокатами список юристів Регіонів не вичерпується. Під номером 68  до нього зарахований пан Притика – голова Вищого господарчого суду, звинувачений в отриманні  хабара у вигляді квартири у сумнозвісному будинку 9а на Грушевського (Київ). Ну, а смішним 95-м номером  проходить двічі знятий Генпрокурор пан Піскун.
“Пацани”, підсилені сумнівними законниками –  це круто навіки. Треба тільки зрозуміти, що з ними  робити в парламенті? Якщо така “бригада” зайде до Верховної Ради, після цього залишиться одне – вводити до зали ОМОН.

Реформи Пинзеника пробиватиме боксер Кличко

Найбільше нас здивував роботящий невеселий мужчина – міністр фінансів і лідер “Партії реформи і порядок” (ПРП) Віктор Пинзеник. Спочатку він підписав угоду про створення спільного виборчого блоку з  жовтою “Порою”.  Так виник “Громадянський блок “Пора” – “ПРП”, який дивує сам по собі. Адже ПРП-пешники – громадяни виважені, переважна більшість – кабінетні економісти-теоретики. Їхній лідер пан Пинзеник навіть кричати з трибуни Верховної Ради не вміє. І раптом узяли – і  об’єдналися з “Порою”, залізні бочки якої калатали навіть після того, як помаранчевий уряд офіційно оголосив перемир’я. З “Порою”, яку звинувачують в екстремізмі, а вона не бажає миритися.
Організації настільки різні, що їхнє об’єднання нагадує випадок, описаний романтичним паном Єсеніним: “Розу белую с черной жабой я хотел на земле повенчать”. Незрозуміло лише, хто тут роза, а хто жаба?
Втім, об’єднання з “Порою” – не єдиний сюрприз, наготований паном Пинзеником. 11 грудня він заявив, що “Громадянський блок “Пора” – “ПРП” очолить Віталій Кличко. Вау! Екс-чемпіон світу на чолі команди зрілих  реформістів-теоретиків і юних романтиків-екстремістів – це справді круто. Це шанс! Для Пинзеника – пробити, нарешті, свої економічні реформи. Для “Пори” – вибити всіх  лицемірів  і зробити революцію вічною. Нехай музика залізних бочок не змовкає ніколи!
Сам екс-чемпіон світу налаштований оптимістично. В інтерв’ю львівській газеті “Експрес” Віталій Кличко  заявив, що відчуває в собі великий політичний потенціал. Його мета – “допомогти амбіційним людям пройти до парламенту, а не стати народним депутатом самому”. Тому він сам запропонував “Порі” внести його до виборчих списків. Хоча мав пристойні шанси пройти до парламенту за списками НСНУ та БЮТ.
На жаль, експерти не поділяють оптимізму супер-боксера. Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов в інтерв’ю ForUm  ще сподівається, що “Громадянський блок “Пора” – ПРП”  пройде до парламенту за рахунок спортивного бренду Кличка. Але директор Центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребінський переконаний, що “ставка на Кличка не спрацює,  і проект може взагалі провалитися”.

Блок Віктора Ющенка втратив і лідера, і назву

Боже, рятуй Україну! З усіх боків насуваються  боксери, дзюдоїсти, футболісти, і просто екстремісти, а провладний помаранчевий блок “нашоукраїнців”, який називав себе стержнем революції, і так зворушливо співав “Ще не вмерла Україна”, ніяк не може обрати лідера та назву, і припинити  спектакль. Тиждень тому провладні сили об’єдналися у виборчий блок Віктора Ющенка. І призначили лідером Президента. Політологи підняли галас, що Президент, ставши лідером, перестане бути для народу Президентом. Президент занервував, і відмовився бути лідером. Блок Віктора Ющенка залишився без Віктора Ющенка. І тоді на сцену вийшов член блоку нардеп Безпалов, і заявив, що Ющенків у блоці – до біса, а значить блок має право називатися блоком Ющенка. Навіть без Ющенка.  Тут вже зарепетувала преса. Який це блок Ющенка? Це – блок племінника Ющенка (племінник увійшов до списку під номером 50)!!!
Тоді  вже  скисли самі “нашоукраїнці”. Блок племінника Ющенка – це вже на оперету схоже. Революцію не можна перетворювати на оперету. Тому “нашоукраїнці” зціпили зуби, і прийняли героїчне рішення – прибрати прізвище Президента з назви блоку, і назватися скромно і симпатично  – блок “Наша Україна”.
Коли б назва блоку була єдиною проблемою, можна було б жити. Та куди. Проблеми множаться. За Президентом з блоку побігли й інші. Мер Києва пан Омельченко з блоку вийшов – бо хоче залишатися мером. Симпатичний боксер Віталій Кличко до блоку так і не приєднався, подався брататися з “Порою”.  Відомий журналіст Андрій Шевченко трохи порахував, та й пішов від “нашоукраїнців” до БЮТ-івців.
Ось ми й кажемо: Боже, рятуй “Нашу Україну”!