“Сядем усе!!!”

Кожен з кандидатів обирає власну передвиборчу стратегію. Кандидат на посаду міського голови пан Куліченко обрав  креативну – як для українця -  схему – судитися. Судитися завжди!  Усюди! З усіма! Пардон, пардон, не з усіма, а з тими, з ким встигне.  Чому ні? Закон не забороняє. А преса регулярно пише. В результаті – кандидат завжди на слуху. І на виду.
Найбільшу кількість позовів пан Куліченко подав на приватну телекомпанію “Візит” – її представники стверджують, що позовів аж вісім. Також пан Куліченко подавав позови та скарги на муніципальну газету “Вісник Кременчука” та  на чинного міського голову і кандидата на посаду міського голови пана Глухова – двічі.
Рахунок поки що непевний – то на користь позивача, то на користь відповідачів. Кілька справ виграв “Візит” -  але пан Куліченко встиг подати нові. “Вісник Кременчука” теж виграв. Міський голова спершу виграв, удруге програв.
До цього дня пан Куліченко програв “в суху” єдиній особі – кандидату від НСНУ до міської ради пану Уріну.  Минулого тижня  невтомний пан Куліченко подав до суду на кандидата Уріна. Він звинуватив пана кандидата у розповсюдженні недостовірної  інформації – причому на телебаченні! За словами пана Куліченка, пан Урін у прямому ефірі на “Візиті” називав його “технічним кандидатом, технічним кандидатом у мери, відомим в місті як кандидат в усі ради минулих скликань”! До того ж пан Урін назвав пана Куліченка “псевдокозаком”!

Хто ж таке витримає?  “Технічний”, “псевдокозак”.  Хіба ж можна просто так все називати своїми іменами? Ображений пан Куліченко кинувся до суду.
15 березня Автозаводський районний суд (головуючий – суддя Плахотник) розглянув справу. І відмовив позивачеві Куліченку у задоволенні позову до Уріна, приватної телекомпанії “Візит” про визнання їхніх дій  протиправними та такими, що порушують виборчий  закон.
Постанова суду може бути оскаржена протягом двох днів з моменту її виголошення.

P. S. Напередодні, 14 березня, “ТелеграфЪ” запитав у пана Куліченка: “Ви регулярно подаєте позови до суду, аби “замочити” конкурентів? Чи виключно  заради щастя народу і торжества справедливості?” Пан Куліченко замріяно подивився у вікно і відповів: “Звичайно, заради щастя. Народу!”