“Сидел на нарах, как король на именинах... Но судим не был”

Як ми повідомили в минулому номері (№ 11), колишній кандидат на посаду міського голови пан Баранник звернувся до територіальної виборчої комісії із запитом  з приводу судимостей кандидата на посаду міського голови пана  Матицина. Комісія почекала тиждень, поки запит добре  вилежиться, і передала його до прокуратури. Але це ми знаємо, що до прокуратури. Пану Бараннику про це не повідомили. Натомість дали папірець, в якому вказано, що його запит переданий до правоохоронних органів – коли і до яких, невідомо. Ну, пан Баранник прийшов і пожалівся “Телеграфу”, що так досі і не знає – так є у пана Матицина судимості, чи немає?!
Ми вирішили це з’ясувати самі – аби пан Баранник не мучився. Прокурор міста пан Павлійчук повідомив “Телеграфу”, що до прокуратури дійсно надійшов запит з територіальної комісії. Проведена перевірка. За словами  прокурора міста, пан Матицин на даний момент  судимостей не має.  Хоча  28 серпня 2002 року  він  був затриманий і провів кілька місяців у слідчих ізоляторах тимчасового утримання.  Прокуратура Полтавської області порушила  проти Володимира Матицина - колишнього голови правління  ЗАТ “Укртатнафта” -  кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364  Кримінального Кодексу України (зловживання посадовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки). Слідство підозрювало колишнього голову ЗАТ “Укртатнафти”  у протиправному заволодінні понад 150 тисячами тонн нафти вартістю 46 мільйонів гривень, а також у вчиненні інших незаконних дій.
Потім було слідство, десятки томів матеріалів, чотири томи висновків і... Раптом прокуратура винесла попередню постанову  про закриття кримінальної  справи за  нереабілітуючими  обставинами  – у зв’язку з критичним станом  здоров’я підозрюваного. Несподівану постанову підписав прокурор Полтавської області та слідчий, якій вів справу.
Далі справу витребувала Генеральна прокуратура. І там її остаточно закрили.
Генеральним прокурором України на той час був пан Піскун – прокурор всіх урядів і президентів. Той самий пан Піскун, який примудрився і при Президенті Кучмі, і при Президенті Ющенку  так організувати слідство у справі Гонгадзе, що замовники вбивства назавжди залишились невідомими.  А колишній міністр МВСУ  генерал Кравченко так і не дійшов живим  до прокуратури – аби дати свідчення.