“У нас не колгосп!”,- народний депутат Василь Гаврилюк про очолювану ним Всеукраїнську партію “Третя сила”

“Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались…»
Приблизно про це дві з половиною години розповідали виступаючі в малій залі МПК. Початок дещо затягнувся - партійці зібралися о 16.30, але створювати партію не поспішали. Тягнули час. Чекали партійного лідера Василя Гаврилюка, що затримався у “депутатських справах” у Києві. Довоочікуваний нардеп приїхав о пів на сьому вечора. Кременчужан він запевнив у тому, що “страшно любить Кременчук”, і, виступаючи з трибуни, зізнався: “Я, еще стесняюсь, по привычке…”. Через півгодини після приїзду vip-персони, нарешті почали голосувати. За кандидатури голосували списками, нових пропозицій ніхто не виносив, всі були – “ЗА”. Тих, що утримались чи були проти, за весь вечір в залі не знайшлося. Як лічильна комісія встигала рахувати голоси в залі, одному богу відомо.
Тепер в місті діє міська організація “Третя сила”, на чолі  з народним депутатом міськради Олександром Головачем та дві районні. Автозаводську очолив начальник УЖКГ Микола Польщиков, а Крюківську - заступник голови райради Віталій Лисенко.

Тимошенко: “Гарний бренд забрав собі Вася”
Про таку оцінку Юлією Володимирівною назви партії “Третя сила” розповів один з її засновників – Віктор Рибаченко. Першою силою партійці вважають владу, другою опозицію, а “птица третьей силы летит строго по центру, но имеет правые и левые крылья…”. Ставка робиться на виборців, які розчарувалися в діючому уряді і не бачать в опозиції достатньої сили. Якщо не перші і не другі, то бренд “ Третя сила” може зіграти на руку.
Все дуже символічно та має глибоке філософське підгрунтя. Програма партії – “Украинская стрела”- заповнена міфами, реаліями, надіями України, Богом та Душею. Навіть партійні квитки, за словами Гаврилюка, у “фотографіях, символах та знаках”.

УРА, товарищи!
Так захотілося вигукнути після виступу голови новоствореної кременчуцької організації “Третя сила”. Оратор, мабуть, в силу своєї депутатської зайнятості, не встиг підготуватися. Читав, запинаючись, з листа. Повіяло чимось комсомольським, згадався дідусь Ленін та верениці партійців, що вихваляють з трибуни партію та батьківщину.
Пан Польщиков, за його словами, “чекав на партію, яка б лягла в моїй душі. І ось дочекався…” Першою партією в житті головного комунальщика була комуністична. Гімн слухали тричі: два рази український, а один раз – гімн партії. Партійні лідери підспівували жіночому сопрано, поклавши руку на серце.

“Красти будемо?”
З таким риторичним питанням народний депутат Василь Гаврилюк звернувся до зали. На що красномовно вибухнула повітряна кулька із гірлянди. По залі прокотився сміх. Більше відповідей не було.

Чому сидів мер
Пан Глухов біля трьох з половиною годин провів на політзібранні, щоб в кінці поздоровити Гаврилюка з 35-річчям. Бажання нової партії співпрацювати з владою очевидне. Пан Гаврилюк зі сцени “загравав” з мером поглядами та посмішками, а з трибуни неодноразово казав про себе та пана Глухова не інакше як – “МИ”.
В свою чергу, мер запевнив Гаврилюка, що, коли той стане лідером держави, то він, Глухов, буде працювати на будь-якій посаді, на яку Василь Гаврилюк його “поставить”.

Питання вечора від народного депутата
“Якщо є сумніви, що партія потрібна мені для просування в парламенті…”
Тих, хто сумнівався в залі не було.