Роксолана українського кіно розповіла "Телеграфу", яка вона у житті (ВІДЕО)

Дуже харизматична, але водночас мила та відкрита у спілкуванні – такою ми побачили Ольгу Сумську за лаштунками театру. Інтерв'ю відбувалося в антракті – якраз після того, як ми побачили її у ролі грайливої селяночки.

– Скажіть, будь ласка, кого вам легше грати: Роксолану чи таку пікантну роль, як зараз?

– Не було жодного інтерв‘ю, щоб не спитали про Роксолану. Це вже символ, єство, з яким я зрослася. Це – щастя, дарунок Фортуни, окреме відчуття. Сьогодні я думаю: яка то вдача, що ми знімалися в українському кіно. Тепер такі ролі і такий кінопроцес нам і не сниться. Мені пощастило бути задіяною в цьому. А сьогодні – різні ролі. В мене їх більше 50. Я коли подивилася «Вікіпедію» – якісь добрі люди ведуть перелік моїх ролей, і я їм щиро вдячна.

– Яка ви насправді в житті? Чи не могли б охарактеризувати себе кількома словами?

– Я дуже мирна. Справжня мама, хазяйка, якщо є на це час. Мої уподобання – це мій дім. Я берегиня. Завжди вважала маму взірцем в усьому. Вона – актриса, яка була задіяна в театральному репертуарі – могла гармонійно поєднувати і господарські роботи, і материнство. Я цьому завжди дивувалась. Тепер уже не дивуюсь, бо кручусь так само, як і моя мама, тільки ще шаленіше. Бо це ще й телебачення, і кіно... Мене завжди батько називав: «Ти, кар‘єристка».

– Ви справді така?

– Та ні, Боже борони! Але я не можу сказати, що я скромна. Професія актора – це передусім наполегливість. Тут не до скромності, і ця якість абсолютно не потрібна в акторській професії. Одержимість і нескромність у хорошому смислі цього слова – необхідні. Інколи сама не знаю, яка я. Постійно себе вивчаю, мені цікаво: в різних обставинах, особливо ролях, грати певний характер. Батько, Народний артист України В‘ячеслав Сумський, казав мені: «Доцю, шукай передусім у ролі характер». Тоді дуже цікаво.

– Хто у вас в сім‘ї головний? Ви і ваш чоловік – актори, обидва харизматичні, напевне, постійне змагання у родині…

– Постійно змагаємося! Разом ведемо програму «Легко бути жінкою». Я рада, що мене відсадили від чоловіка! З ним як сидіти… Два лідера у сім‘ї – це дуже складно. Йому, як і всім чоловікам, не подобається, коли його перебивають: має сказати речення від початку до кінця. І як там втрутитися, всунутися зі своїм жіночим? А я жінка темпераментна, повинна сказати своє слушне слово! Так і працюємо. Можливо, у цій бурхливості, емоційності є якийсь певний шарм. Зокрема, у нашій сім‘ї, де все непередбачувано. Але він – колосальний і прекрасний батько. І це його домінанта. Найголовніше у шлюбі – коли тато так обожнює свою дитину. Я можу абсолютно покластися на чоловіка. Сьогодні в мене вісім вистав по Україні, цілий тур. А Віталій і працює (веде ефіри), і варить супчики, веде дитину на музику, бісероплетіння, танці, англійську мову… Боже, я думаю, може, ми перебільшили з гуртками? Бідне дитя, чи витримає? Але поки що витримує.

– Театрального гуртка немає, я так розумію? Тобто Аня не хоче бути акторкою?

– Театральний гурток для мене був – я виросла за лаштунками. Це до деякої міри несвідоме виховання театральної дитини. Вона вбирає в себе, всотує весь «сік», всю кров театральну. І нічого з цим не поробиш, це як хвороба. Якщо ти захворів, то це з тобою на все життя… Побачимо, як складеться. Молодша – дуже яскрава дівчинка. А старша отримала одну вищу освіту і раптом зробила заяву: «Мама, я созрела». Бога ради, вперед! Поїхала до Москви, вступила до Щукінського училища, зараз вона студентка першого курсу. Я як мати дуже переживаю. Знаю, що таке життя і кар‘єра у Москві.

– Країна пам‘ятає вас і за проектом «Танці з зірками»…

– Коли це було? Сто років тому!

– Зараз ви танцюєте?

– Так серйозно – ні, звичайно. Знаєте, я пригадую той час і думаю: хіба я на такий героїчний вчинок пішла? Як спромоглася? Як змогла все це опанувати – і румбу, і самбу? Це колосальний труд. Усім раджу: якщо хочете скинути зайві кілограми – працює на 100 відсотків.

– Хіба у вас були зайві кілограми? Вибачте за таке питання…

– Завжди у жінки – ми всі самокритичні – знайдеться якихось парочку зайвих кілограмів.

– І скільки ж ви тоді скинули?

– Десь кілограми 3-4, була дуже худою. Навіть чоловік сказав: «Мама, треба трохи поправитися». Бо (перепрошую, тут чоловіки) у першу чергу худне бюст... Якби ж навпаки: у бюст прибувало, а там (показує на стегна – ред.) зменшувалося – було б чудово!

– До речі, про смачненьке. Чи доводиться вам у чомусь собі відмовляти заради стрункості?

– Якщо треба влізти в корсет чи в дизайнерську сукню перед якоюсь акцією – все, ніяких тістечок! Чесно зізнаюсь, я забула смак морозива. Раджу всім жінкам корсет. Це, як колись казала Любов Орлова, коли в неї запитували, звідки така талія. А вона вдягала під костюм такий невеличкий корсетик, який підтримував форму. З‘їсть один пиріжок – нічого, а вже 2-3 – і корсетик дає знати, що зайве. Якщо хтось із жінок дослухається – допомагає, перевірено… Памятаю, коли я грала княжну Тараканову і треба було схуднути кілограмів на 3-5, то це десь два дні голоду. Але ж така роль – виростають крила і нічого не хочеться їсти! І навіть без будь-яких наслідків. Бо якщо ти енергетично налаштований на мету, бачиш себе у цьому костюмі. Я обожнюю роль епохи, історичні ролі. Той самий «Декамерон» Бокаччо. Це завжди окраса будь-якого репертуару.

– До більш приземленого: улюблена страва у вас є?

– Варю борщ просто неперевершено! Це моя гордість. І в першу чергу мені приносить насолоду сам процес. А вже яку насолоду він приносить моєму чоловікові! А ще більше насолоди дивитися, як він його поїдає, зі стогоном…

– Чого вам не вистачає у житті? Нібито все є: кар‘єра, сім‘я чудова, але, можливо, ще чогось хотілося б?

– Я завжди кажу Всевишньому «дякую» – за кожен день, який він мені дає. Але, якщо ми говоримо про професію, то актор – це роль. Хотілося б, щоб були цікаві ролі, гарні проекти, можливо, театральні. Якщо говорити про побут – не відмовилася б від якогось будиночку біля озера. Але хто його буде доглядати? Тут має бути ціла армія, в мене стільки людей немає. Я все своїми руками, все сама. Але якщо бажання щире – воно здійснюється. Я знаю, коли люди все життя мріють, а воно повз проходить. Та якщо ти поставив собі мету – дієш за планом. Моя прекрасна подруга Руслана Писанка вже у процесі – два роки будує. Каже: «Оля, я тебя умоляю! Только не строить! Покупай готовое, потому что это – ад». Я дослухаюся і думаю: чи варто? Може орендувати? Як в усьому світі: живуть сьогоднішнім днем, ніхто не будується. Але ж ми звикли, що має бути щось своє, щоб передати наступним поколінням.

– Чули, що ви закінчили школу в Полтаві. Які спогади залишилися від Полтавщини, від нашого краю?

– Кращі роки! 9-10 клас. Юність, перше кохання!

– Перше кохання у Полтаві?

– Звичайно, саме там! Ми завжди яскраво зустрічаємося з однокласниками, школа №4. Коли я приїжджаю з якимись виставами, концертами, завжди бачимось у ресторані. Ходимо місцями молодості... Обійми, поцілунки, фотосесія. Просто прекрасні відносини у нас! Я вісім років навчалася у Запоріжжі, але досі не зустріла жодного однокласника. Аби хоч хтось відгукнувся! Досі чекаю на них, може хтось з‘явиться на горизонті.

– Ви є в соціальних мережах?

– Так, я у «Фейсбуці», а в «Однокласниках» – то мій клон, не я.

– Ви сама ведете свою сторінку чи комусь доручаєте? Якомусь менеджерові?

– Я справжня. Веду перелік новин, сама редагую, все на мені. Хотілося б і в інші (соцмережі – ред.), але де брати час на це?

– Щодо часу. Ви організована людина?

– Я дуже організована людина. Але непокоюсь, що мене всмокче той інтернет. Це певний наркотик, і ти стаєш залежним від нього. Навіть на собі я інколи спостерігаю. Дуже стомилась, приїжджаю після вистави – друга година ночі, а я повин­на ввімкнути, в мене тягнеться рука. Я вже підсіла!

Досьє

Ольга Сумська – Народна артистка України. Батько й мати – театральні актори. Одружена вдруге. Чоловік – актор Віталій Борисюк. Дві доньки – Антоніна від першого шлюбу (нині студентка) та 10-річна Аня.

Вподобання
Один з кумирів – Л. Гурченко, з якою була особисто знайома.
Пісні – «Есть только миг…», «Знову цвітуть каштани».
Книги – Д. Лондон «Мартін Іден», Е.-Л. Войнич «Овод», мемуари Л. Гурченко,
О. Табакова.
Хобі – написала книгу про кулінарію та «Секрети краси».
Кольори – яскраві: золотистий, червоний, поєднання чорного з білим.
Страва – борщ.

Вислів: «Творить, чтобы убивать смерть»
(Р. Роллан). «Коли актор творить, він живе», – додає О. Сумська.

"Кременчуцький ТелеграфЪ", стаття "Ольга Сумська: "Варю борщ просто неперевершено!"

ПО ТЕМІ:

В міському Палаці культури представляли «Декамерон»