Московський Воланд – Володимир Стеклов

Нещодавно Московський Незалежний театр привіз до Кременчука виставу за мотивами знаменитого на увесь світ роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Одну з головних ролей – містичного Воланда – виконав відомий російський актор і театральний діяч Володимир Стеклов. Не секрет, що актор неодноразово брав участь у різних постановках цього твору, проте різні режисери бачили його в різних ролях. В одній виставі він був підступним Азазелло, а в іншій – могутнім Воландом. Сам актор каже, що обидві ролі йому близькі, проте Азазелло – більш локальна, а Воланда – об’ємна.

– Чому мене різні режисери бачать в різних ролях – важко відповісти, – розповів він «Телеграфу». – Насправді Юрій Карра мені запропонуваві інші ролі, окрім Азазелло, але оскільки цей персонаж у мене вже склався, то я вибрав його. Чому ж у цій виставі я Воланд – не знаю. Колись у театрі Станіславського серед перших постановок «Собачого серця» я зіграв Шарікова, а ось зараз, після багатьох років, я граю професора Преображенського, еволюція очевидна.

Володимир каже, що ця постановка, яка приїхала до Кременчука, далеко не класична – він би багато чого змінив, якби був її режисером, але актор нічого не мав права змінювати.
Щодо містики, то Володимир каже, що не бачить її в постановці «Майстра і Маргарити», і ніякі «містичні» події його чи колег по трупі не переслідували.

– Я знаю підготовчий період в одній з постановок «Майстра» – то багато хто мріяв потрапити в цей проект. В Москві йде ще немало версій вистави – на Таганці стільки років уже, в Художньому театрі, в Театрі Станіславського, в Булгаківському будинку, я можу навіть і не назвати всіх, і,по-моєму, всі артисти лише раді зіграти в цій виставі.

Актор розповів, що своє знайомство з твором Булгакова «Майстер і Маргарита» розпочав із журналу.

– Вперше прочитав я його у журналі «Москва», в 1966 році, це був журнальний варіант. Я одразу відчув і шалено полюбив цей твір. До мене дійшов цей журнал переплетеним, за ним багато хто полював. Тоді в Радянському Союзі за всіма книгами полювали, і за Булгаковим теж. Я не з Москви сам, студентом я приїжджав до столиці і не міг потрапити на виставу «Майстер і Маргарита». Потім я артистом намагався на неї піти, але вдалося це, коли я вже служив і жив у Москві. Тоді мені вперше зробили пропозицію і я пішов на виставу, хоча взагалі на «Майстра і Маргариту» на Таганку потрапити було просто неможливо.

«Я аполітична людина»

Розповів артист і про своє ставлення до путінських підписантів – культурних діячів, які підтримали агресивну політику президента РФ.

– Мене ніхто не примушував, я нічого не підписував. Ні за, ні проти, я аполітична людина в цьому сенсі, я вважаю, що є позадержавні стосунки, які мають бути пріоритетними, якими б патріотичними ідеями це не прикривалося. Є одна мова – мова душі, єдина, гідна розуміння – і нею треба спілкуватися
Володимир каже, що знімався в Києві, неподалік від площі Льва Толстого, а після зйомок пішов на Хрещатик, з боку Бесарабки.

– Там все було спокійно, вільно, чисто. І до мене підійшло літнє подружжя, впізнали і запитали: «А ви за Україну чи за Росію?», і мені було нічого їм відповісти. Я намагався сказати їм, що це парадокс, що якби ми зустрілися в Москві, а я, знаючи, що вони з України, запитав би: «Ви за Росію чи за Україну?» Я кажу, що ніхто не відміняв свободи вибору. Я працював з чудовим актором Богданом Сильвестровичем Ступкою, мені пощастило. Зараз зі мною знімається його син Остап. У мене в Україні багато близьких, хороших друзів, мені дійсно важко і гірко.

Актор розповідає, що його часто запитують, чи не боїться він їхати до України, але він відповідає, що навіть не замислюється над цим, не лізе на барикади, вважає, що треба піднятися над політикою і залишатися людьми.

– Що нам з’ясовувати? Я думаю, що обов’язково мине все це. Шкода, що так багато страждань... Дай Боже, що якась кривава зірка перестане посилати на землю свої промені, і ми прийдемо до миру і згоди.