«Невдалий виступ «Кременя» у 2024-му  пояснюється  молодістю футболістів, браком досвіду», — головний тренер Ігор Климовський

Щось на зразок «вибуху» у футбольному господарстві Кременчука пролунало у грудні 2024 року. Саме так сприймається рішення керівництва клубу про розпуск нинішнього складу футбольної команди «Кремінь». Цей крок був неочікуваним для багатьох, і для головного тренера команди  Ігоря Климовського в тім числі. До речі, він залишається на цьому посту, як і його помічник Ярослав Здирко. Принаймні, саме така інформація є на сьогодні.

Команди ж практично немає. Як вдалося дізнатися, футболісти власними зусиллями шукатимуть собі інші варіанти подальшого працевлаштування. Разом зі своїми агентами, у кого вони є. Кому це не вдасться — напевно залишаться у складі «Кременя», й разом з ними та плюс молоді футболісти й формуватиметься новий колектив, який у другій частині чемпіонату дограватиме сезон у першій лізі. Шанси, що команда залишиться у першому дивізіоні українського футболу,  дуже невеликі. Тож колектив створюватиметься напевно з прицілом старту вже у наступному чемпіонаті у другій лізі. Суттєво, що клуб категорично заперечує варіант припинення існування «Кременя». Ні, команда залишиться і залишиться стратегічне завдання її функціонування — виховання молодих футболістів та їхнє працевлаштування (звісно, на комерційній основі) у сильніших, фінансово спроможніших клубах.

Поки ж ми підсумовуємо виступу «Кременя» у першій частині нинішнього чемпіонату. Він, зрозуміло, невтішний. Кременчуцький колектив у грубі Б першої ліги  міцно осів на останньому місці турнірної таблиці. Команда у 16  зіграних матчах здобула лише одну перемогу (другий виграш — то технічна поразка «Маріуполя», який не прибув на гру з «Кременем»), три нічиї, в активі дев’ять очок. Кременчужани на 4 очки відстають від вишгородського «Діназа», котрий на зимову перерву пішов на передостанньому, восьмому місцю в групі.

Говоримо про чемпіонат 24/25 рр. з головним тренером 52-річним  Ігорем Климовським. Він був запрошений на роботу у Кременчуці 27 вересня 2023 року. Ігор Петрович прийшов на заміну Роману Лактіонову, за якого  «Кремінь» дуже невдало стартував у першій лізі тогорічного чемпіонату. Новий коуч ніби покращив гру команду, однак уникнути опускання до  другої  ліги  не вдалося. Правда, з огляду на певні обставини кременчуцький колектив залишили у першому дивізіоні.

У лютому 2025 року виповниться півтора року роботи Ігоря Климовського на чолі «Кременя». До цього він 19 років тренерської роботи на різних посадах віддав донецькому «Олімпіку», працював з тернопільською «Нивою».

— Ігорю Петровичу, Ви погодитеся, що нинішній чемпіонат, його перша частина були у вашій тренерській кар’єрі напевно найменш вдалим, а відтак найскладнішими?

— Напевно, так. Варто нагадати, що ми готувалися до виступів у другій лізі. Багато футболістів, десь 12-13 чоловік, пішли з команди. Це зрозуміло, вони не хотіли грати у другому ешелоні. Залишилися кілька виконавців  плюс 2-3 футболісти, які прийшли до нас. Але так  сталося, що «Кремінь» залишили у першій лізі, і ми почали ліпити команду із тих, кого мали, кого зуміли запросити в авральному порядку. А вони переважно не мали досвіду першолігівських турнірів.

— Тобто, невдалий виступ прогнозувався?

— Ми прекрасно розуміли, що футболісти, котрі не грали у першій лізі, не зможуть дати потрібного результату, що буде більше програшів. Це усвідомлював і президент клубу. Але всі ми працюємо в умовах,  коли знаємо наше головне завдання — виховувати молодих футболістів, шліфувати їхню майстерність, доводити до стану, коли вони будуть затребуваними іншими, сильнішими командами. До всього вище сказаного слід додати, що команда була  без досвідчених футболістів. «Кремінь» став наймолодшою командою першої ліги. Загалом середній вік ледве-ледве  дотягував у 24-му до 22-х років, дуже часто основу  колективу складали 20-річні. У нашому складі були лише три гравці, хто мав хоч мінімальний досвід  — по кілька матчів — виступів  у першій лізі.

А уявіть собі, що доводилося виходити на поле проти тих, хто вважається практично «зірками», або хоча б — відомими   українськими футболістами. Візьміть той же «Металіст 1925». Там же грали переважно ті, хто має  великий,  або значний досвід гри у прем’єр — лізі. Тож, повторю,  ми усвідомлювали, що наш показник не буде «ВАУ», що ми будемо перебувати  десь у нижній частині турнірної таблиці.

— Але ж Ви не могли прогнозувати такий, відверто  катастрофічний результат…

— Звичайно. Кожен тренер і для кар’єри самих футболістів, і для своєї теж думає однозначно про краще. Але — так сталося.

— Ви підбивали підсумки сезону. Що сказали своїй команді?

— Безперечно. По-перше, ми зіграли лише першу частину чемпіонату. Ми багато пропускали у свої ворота і мало забивали. Хочу відзначити, що у другій половині сезону картина вже була трішки іншою. Ми почали і менше пропускати, у наших футболістів з’явився хай невеликий, але досвід. А саме він грає ключову роль. Молодий футболіст може «вистрілити», тобто зіграти більш-менш вдало в одному-двох матчах,  але демонструвати це постійно — ні, від молодого  або  навіть юного гравця  очікувати подібного не варто. 

— Крім досвіду, що ще мало свій негативний вплив на командну гру?

— Переконаний, це проблемне питання не тільки для «Кременя».  Будемо при цьому для визначення використовувати  тактовну термінологію. Тобто, це недостатній рівень технічної підготовленості молодих футболістів. Тому замість того, щоб працювати на тренуваннях над завданнями тактичного характеру, командних дій, відпрацювання гри   в пресинг, ми дуже багато часу витрачали і витрачаємо на роботу з м’ячем. Багато працюємо в «пассінг», тобто відпрацьовуємо гру в пас. Здавалось, до нас мають приходити футболісти з уже напрацьованим багажем технічних вмінь. Але, але… І, з усім тим, вже під кінець сезону стало помітним, що старання і самих гравців, і тренерського корпусу  не проходять марно. Наші футболісти стали упевненіше   виконувати  на полі технічні завдання, та й тактичні теж. Тим паче, що ми для кожного робили відеонарізки, де разом з футболістом аналізували його дії, записували тренування і теж їх аналізували. Все це в сумі дало свої перші позитивні наслідки.

— Які матчі першої частини можна відзначити у кращий бік?

— Таких було кілька. Але напевне особливою  стала перша гра в дебюті чемпіонату з  тим же «Металістом 1925». Тим паче — суперник у нас який був, з яким складом!  Хлопці наші на гру були налаштовані просто шалено. Так, харків’яни, яких справедливо можна назвати «зірками»,  добряче виснажили  нашу молоду команду. Але гравці «Кременя» вистояли і домоглися дуже почесної нічиєї. Ми навіть першими забили. Але й нічия — 1:1 — то було дуже приємно. Майстерності не вистачало, але ми компенсували неабияким старанням. Після матчу до гравців зайшов президент клубу і привітав із вдалою грою.

Непогані дії ми демонстрували також у матчі зі СК «Полтавою». Тоді наш сусід лідирував у групі, а ми вдома домоглися нічиєї.

— Були поєдинки, коли відчували неабияке розчарування?

— Звісно, були. Насамперед дуже розчарувало перше побачення з ЮКСОю — 0:5. Готувались, налаштовувались, але гра не пішла зовсім. Погано працювали у відборі м’яча, нічого позитивного  не можна сказати  про роботу в пресингу. І вже перші два моменти біля наших воріт — одразу голи влетіли за спину воротаря. Ніби й рук команда не опускала, але зібратися так до кінця поєдинку  і не змогла. Дуже негативні емоції залишилися після того матчу.

— Були також матчі, де придбані очки були вже ніби в кишені, але…

— Гра з «Кудрівкою». Ведемо 1:0, все складається ніби вдало. Але несподівано наш центральний захисник забиває собі. Ніякої трагедії. Граємо нормально далі, створюємо моменти біля воріт суперника, не забиваємо, а буквально в кінцівці пропускаємо у свої ворота одразу два голи. Дуже прикра поразка.

Як, до речі, і з «Маріуполем». Знову — виграємо 1:0, але спочатку просто шалений, рідкісний за виконанням вдається удар у ветерана Богданова. Після матчу говорив з ним, то Андрій підтвердив, що такі голи не забивав вже дуже давно. А потім ми пропустили ще один. Ось ці матчі ще раз підтвердили  тезу, що величезне значення має досвід футболістів.  Але — то наживне, як кажуть. Головне, аби було бажання працювати. А воно у більшості молодих футболістів  присутнє.  І це дає і нам тренерам оптимізм, без якого неможливо працювати взагалі.

…У вересні 2023 року, коли Ігоря Климовського призначали на посаду головного тренера «Кременя», в інтерв’ю полтавській газеті «Спортклуб» він сказав: «Мені не вперше доводиться ризикувати». Схоже, що фахівцю знову доведеться ризикувати, бо він створюватиме «Кремінь» практично з нуля. Тішить і те, що в Ігоря Петровича  значний досвід роботи з молодими футболістами. А саме з таким «матеріалом» йому й доведеться працювати у новому футбольному сезоні.