Лёгкого плаванья!

Велике прохання зберегти авторський стиль написання за мною, або ж не друкувати статтю взагалі!!!

Все почалось із звичайнісінького оголошення в газеті. А далі пішло – поприпліталися дивні особи з палаючими очима – «Молодіжна редакція» в уяві вимальовувала найперспективніші надії та світ у рожевих зірочках.
Ну, скажу я вам, креативністю пахне по всьому місту - хто з Піщаного, хто з Раківки! Ось тільки треба не лінуватися, взяти та й підірвати своє м’якеньке місце і щось зробити, бо манни небесної не буває, гадаю, ви це добре засвоїли від мами чи тата!
Вмостилися зручненько … сидимо … мовчимо, звісно. Бо як же інакше – нічого ж не знаємо та й ще чого приперлися, не всі також розуміють! Далі – цікавіше: прийшли потрібні люди, почали вводити нас у курс справи. А все те нічого, якби завдань-то ніяких не було. Та не так сталося, як гадалося! Зі всім тим навіть цікавіше! Скажімо, випробували ми себе на міць. Гирі не тягали, хоча б залюбки, а от мізками поворушити довелось!
Дізналися, скажу вам, багато новезного. Ну хто сказав, що молодь нічим не цікавиться? Ну є ж люди, які співають, грають на скрипці чи якихось там барабанах, люблять Діму Білана, що трапляється ще частіше?. Я, вибачте, не прихильниця всього цього, і взагалі вмію лише свої просторі штанці протирати – це, замітьте, в кращому випадку! ?
Послухали, посміялися, і гайда - нове завдання! А як же інакше, прийшли все ж таки журналістики навчатися в якомусь сенсі, і ось маєте повні штани добра, вибачте за відвертість! За мить дають нам уже конвертики зі сюрпризами, начебто, якщо не маєте, що робити, так пишіть вумні речі! І ви думаєте що? Написали, ще й не хухри-мухри, а ого-го! Бунтарський максималізм дає про себе знати: сюди навіть політику припнули, але про це не будемо, цензурою все одно виріжуть!:) Кожен про наболіле і врешті-решт наклепали таких статей, що й не снилося.
Далі випробовували ми себе в ролі справжньої колектив-редакції. Замітьте, за 15 хвилин змастачили газету формату А1 зі всією вище зазначеною каламуттю. Взагалі не буду сперечатися, за 15 хвилин багато, що можна зробити, але ж таке – це, пробачте, звірство!
Критики, мабуть, досить, бо ми, незважаючи ні на що, відмінно провели час, та й ще наприкінці такої party нас почастували вселенськими солодощами. Смакота неймовірна була, не беручи до уваги те, що солодке – це моя стихія! (Так наче себе й бачу у ванільних хмаринках, на глазурованих вершинах гірських масивів:))
На загал – отримали неймовірну кількість позитиву, драйву свого роду. Бажаєте знати більше, а ні – досить, багато будете знати, швидко…;) ну зрозуміли про що я! Великий ПРИВІТ моїм новим знайомим - Эрк@, Маша, Саша, Nevskij та ін., які, можливо, стануть в недалекому майбутньому! зірковими! журналістами.

AniME

21 сентября открылась новая Молодежная редакция газеты «ТелеграфЪ». И вот я здесь. Вместе с другими. Люди, которые пришли из разных школ, вузов и лицеев.
Во время тренинга я попала в пару с одним очень интересным человеком – молодым дизайнером одежды – он представился 'Мастер Юг'. Нашла я общий язык и с новой подругой Ульяной, с которой было легко выполнять задания. На этой встрече мне всё показалось очень интересно – и задания, и общение. Мне очень понравилось в редакции. Я получила массу удовольствия от новых знакомых. И навсегда запомню свой первый день, в молодежной редакции газеты 'ТелеграфЪ'                                                                 P.S.Надеюсь, скоро увидимся!

Александра ЧЕСНЕЙШАЯ     

Поделиться своими впечатлениями от встречи с “Телеграфом” решила совершенно случайно, сидя на лекции по экономике (да простит меня преподаватель!).
Среди тех, кто пришёл в Клуб юных журналистов, оказалось много разнообразных людей:
это и скромные школьники, и модели, и музыканты, и художники, и доморощенные психоаналитики, и SMS-эксперты, и просто интересные личности.

Результат тренинга по созданию газеты назвать таковой было достаточно трудно. Нашими трудами скорее был создан школьный коллаж. Но тренеры нашу работу оценили положительно. Даже вручили вкусные призы. По завершению встречи за чаепитием каждый из нас почувствовал себя членом большой и дружной семьи.
Порадовало и отношение к нам “старожилов” Молодёжной редакции. Никто не слышал в свой адрес: “Эй, салаги! Чего припёрлись?”
Все мы понимаем, что многие из нас покинут редакцию в скором будущем. Кому-то надоест, кто-то не потянет, у кого-то просто не хватит времени. Но, несмотря на это, я всем желаю удачи, творческих успехов и продвижения по карьерной лестнице. Ведь профессионалов среди нас нет, а так хочеться ими быть!

Ольга БАРАННИК

Признаюсь честно, когда я узнала, что некоторым людям, которые пришли в новую команду Молодёжной редакции “Телеграфа”, по 18-20 лет, то немного растерялась. Потом поняла, что не имеет значение возраст, вес, объём талии, длина ног и прочее. Главное – искреннее желание здесь остаться и найти правильный путь в жизни. Для себя я поняла, что быть журналистом не так уж просто. Придя из мрачного мира суеты, я почувствовала мощную энергетику, исходящую от людей, которые работают в газете. Меня окружала положительная атмосфера. А ведь очень важно делать то, что доставляет радость. Я ни на минуту не пожалела о том, что пришла в редакцию.
Моя главная задача – познать профессию журналиста и понять – по силам ли это мне. Но с первого раза рано делать какие-то выводы. Глядя на девчонок и парней, я чувствовала, что нас объединяет одна цель, задания, даже мысли у меня иногда совпадали с новоиспечёнными “коллегами”. Это было очень приятно ощущать. Мне очень понравилось, как нас встретили. Ни разу я не почувствовала, что я бездарь в этом деле. У меня появилось ещё большее желание продолжать учиться.

Мария ЛЬВОВА