В нас не найгірші зарплати, ми можемо пишатися тим, що наше місто робить Полтавщину промисловою. Але нам на голови падає стільки ж шкідливих речовин, як і в шахтарських містечках. Так виглядає Кременчук на фоні інших регіонів та міст України
Зарплата у Кременчуці – як на Київщині
Володимир уже кілька років працює водієм у Києві: точніше, наймається на маршрут зі своїм автобусом. Сім’я залишилася у Кременчуці – він навідує родину та передає гроші. І хотів би повернутися, та не впевнений, що у рідному місті матиме гідну зарплату. Тому згоден ночувати в автобусі – аби лише більше заробити.
– У Києві маршрутник заробляє у день 300-400 гривень (а водій зі своїм автобусом, як я, може і 800 заробити – до 16 тисяч на місяць). У Кременчуці ж водії скаржаться, що інколи на день усього 80 гривень виходить, – каже він.
Наш співрозмовник підкреслює, що, на відміну від Кременчука, у столиці він почувається впевненим у завтрашньому дні.
Із Володимиром солідарна й Анна, яка працює менеджером у видавничому бізнесі. Зарплати у Києві в менеджерів середньої ланки вдвічі-втричі більші, за кременчуцькі, каже дівчина, проте зауважує, що й витрати у столиці на порядок вищі.
– Якщо ви маєте житло в Києві або живете у родичів – працювати у столиці вигідно. А якщо наймаєте квартиру, то віддати за неї доведеться практично половину заробітку: ціни на оренду окремого житла стартують від 3,5 тисяч гривень, – розповідає Анна.
Тож, збираючись за «столичною гривнею», слід зважити всі «за» та «проти». За рівнем багатства (а це зарплата і ВВП на душу населення) Київ – фінансова та ділова столиця – залишає далеко позаду регіони. Доходи кременчужан, які на фоні України виглядають непогано, від столичних суттєво відстають – навіть у середньому ми заробляємо майже на півтори тисячі менше. Не доганяємо й шахтарську Донеччину, але із Київською областю по зарплатах наше місто на одному рівні.
За даними Держкомстату за перший квартал року, Полтавщина – на восьмому місці по зарплатах (до речі, обігнала на одну позицію промислову Харківщину). Кременчужани заробляють більше за полтавців, але пальму першості в області незмінно тримає Комсомольськ, місто одного підприємства-гіганта – Полтавського ГЗК. А найбідніші райони області – це Козельщинський, Решетилівський, Семенівський, Котелевський, Чутівський, Пирятинський. Тут у середньому робітнику платять менше двох тисяч гривень. Тому мешканці Козельщини радіють, якщо їм вдалося «осісти» у Кременчуці та знайти роботу: для них наше місто – все одно, що для нас столиця.
Статистика бере до уваги номінальну (тобто нараховану) зарплату за місяць, а не ту, що працівники отримують «чистими» на руки. Податки із зарплати в більшості випадків складають 15% – стільки треба відкинути від суми що обліковується Держкомстатом. Проте ця «методика» теж не без похибок, бо «чорні» зарплати – одна із українських реалій.
Хороша зарплата – значить, погана екологія
Забрудненість повітря – наслідок розвиненої промисловості, яка дає відносно непогані зарплати. Держкомстат рахує сумарні викиди по регіонах, а також переводить їх у щільність на один квадратний кілометр та у кількість на душу населення. На нашу думку, ці показники і є найбільш інформативними – ми бачимо, скільки шкідливих речовин «падає» на наші голови. Полтавщина, за даними статистики, не увійшла ні в п‘ятірку, ні в десятку найбільш забруднених областей – а все тому, що викидами «славляться» лише два міста – Кременчук і Комсомольськ. Решта території, особливо аграрні райони – чисті. На Кременчук за минулий рік припало 20,7 тис т викидів у повітря – це майже третина від показників на всю Полтавську область.
При цьому щільність цих викидів можна порівняти навіть не з Донецьком (саме місто не коптить так, як наше), а з шахтарськими містечками вугільного регіону та промисловим гігантом Дніпропетровськом. Так, на одного кременчужанина на рік припадає 91,7 кг викидів. А найбільш благополучне місто на Полтавщині – це Лубни: тут на одного мешканця – усього 1,6 кг шкідливих речовин (тобто у 135 разів менше, ніж у Кременчуці). Чистими є Козельщинський, Пирятинський райони та Миргород.
Кременчук робить Полтавщину промисловою
Полтавщину знають як житницю України та край, багатий на історичні події та постаті. І напевне, якби не Кременчук, вона б не була промисловим регіоном, яким є нині: за даними Держкомстату, з січня по квітень Полтавська область на 6-му місці за обсягами реалізованої промислової продукції, обігнавши (як і по зарплаті) Харківську.
Кременчук за цим показником перший в області – він і тягне Полтавщину вгору. Хоча з великим відривом від інших регіонів лідирують Донеччина та Дніпропетровщина: там сконцентрована основна українська промисловість, яка у сукупності дає майже 40% товарів, що виробляє та продає Україна.
Яка область скільки заробила на товарах (обсяги реалізованої промислової продукції). Загалом по Україні – 370,7 млрд грн
1. Донецька обл. – 70,2 млрд грн – 19% від усього обсягу
2. Дніпропетровська обл. – 69,7 млрд грн – 18,8%
3. Київ – 24,5 млрд грн – 6,6%
4. Запорізька обл. – 24,3 млрд грн – 6,6%
5. Луганська обл. – 23,4 млрд грн – 6,3%
6. Полтавська обл. – 21 млрд грн – 5,7%
За рік кременчужан стало майже на 700 менше
Мусимо констатувати неприємний факт: ми живемо в регіоні, який за демографічними показниками опинився на третьому місці за швидкістю вимирання: коефіцієнт скорочення на 1 тис населення на Полтавщині складає -6,5. Найбільш неблагополучна у цьому плані Чернігівська область (-9,2), за нею Сумська (-6,9). Приріст населення за рахунок народжуваності дали за рік лише три області: Рівненська, Закарпатська та Івано-Франківська.
Природне скорочення по областях (найбільше за кількістю осіб)
1. Донецька: –27657
2. Луганська: – 14573
3. Дніпропетровська: – 14299
4. Харківська: – 12886
5. Чернігівська: – 9986
6. Полтавська: – 9588
"Кременчуцький ТелеграфЪ" від 27 червня, №26
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.