Військовий аеродром

На фото: До обов’язків Костянтина входить обслуговування техніки та авіаційного озброєння

Костянтин – інженер, у мирному житті проектував вагони. Але вже 100 днів несе військову службу на аеродромі, де базується бригада штурмової авіації, яка бере участь в АТО. Разом з ним служить близько 10 кременчужан. Коли ми дізналися, що боєць з півдня перебуває у Кременчуці, скористалися можливістю розпитати про тих, хто захищає країну з неба.

– Костянтине, як ви потрапили до бригади штурмової авіації?

– У житті я дуже мирна людина, але свого часу закінчив авіаційний інститут, моя спеціальність напіввійськова: літаки та двигуни. Проте працював конструктором вагонів та вантажних візків. Важко було сидіти у Кременчуці, коли почалися події в Києві, душею я завжди підтримував «Майдан». Думав весь час, що міг би пару мішків піднести на барикади. Потім, коли почалися військові дії, я новини спокійно дивитися не міг – ставало зле. І було так: перерахуєш якісь гроші у фонд - і ніби трохи на душі спокійніше. І коли мене призвали до армії, сприйняв це як нагоду виконати свій обов’язок.

– Раніше в армії не служили?

– Ні, в нас була військова кафедра. По суті, служба почалася зараз, коли мені за 40. Я інженер, завжди працював з мишкою та клавіатурою, і тут мене з комфортних умов – у намет. Ти перетворюєшся на вантажника, слюсаря. Робота важка. Дечому довелося вчитися заново. Я вчив один тип літаків, тут – дещо інший. Але фізика всюди однакова.

– Яка ваша військова спеціальність? Що входить у ваше завдання?

– Старший технік військового озброєння. По-перше, утримувати техніку в боєготовності. По-друге, готувати літак до вильоту, щоб він вирішував завдання на полі бою. Їх льотчикам ставить командування, є розвідка. А наше завдання –технічна робота. Обслуговуємо й зброю: і на літаках, і свою. Бо, крім усього, ми охороняємо аеродром – чергуємо з автоматами. Чесно скажу, брати зброю до рук техніки не дуже люблять…

– Чи були напади на ваш аеродром?

– Зі зброєю на наш аеродром не нападали. Але рота охорони виявила обладнане місце, звідки за нами стежили диверсанти. У них була оптика, вони слухали наші радіоканали. Цих двох диверсантів затримали, з ними працює слідство.

– Що можете сказати про людей, з якими служите разом?

– Можливо, авіація – це така інтелігентна служба, але колектив підібрався чудовий. У нас там є і програмісти, і слюсарі, і фермери, і навіть один астроном. У цивільному житті я навряд чи знайшов би таке коло спілкування. Ми збираємося підтримувати стосунки й після мобілізації. Один наш товариш приїхав із Санкт-Петербургу. Там він працював на оптико-механічному заводі, але він – громадянин України, повернувся та сам пішов у військкомат. Хлопець-астроном – з миколаївського «Майдану».

– Що найбільше хвилює військових зараз? У яких умовах служите?

– Завжди запитують про умови, але найбільше турбує не це, а коли раптом чуєш звістку: «Сьогодні збили АН-26. Здаємо гроші сім’ям загиблих.» Потім через якийсь час – збили ІЛ-76. У нас три такі літаки стояли, заправлялися, потім один з них вилетів забрати десантників… Ще раніше збили вертоліт. Коли думаєш, скільки похоронок одразу людям вручають, то розумієш, що наші проблеми –то не проблеми. Подумаєш, якісь там побутові умови. Вони відходять на інший план.

– Чи були втрати серед службовців вашої частини?

– Ні, дякувати Богу, не було. Штурмовий літак збити важче, порівняно з транспортним літаком.

– Зараз багато питань виникає стосовно боєздатності української армії. Наскільки боєздатні літаки, які вам доводиться обслуговувати?

– Штурмові літаки боєздатні. І це заслуга не наша, а, перш за все, конструкторської школи військової техніки ще радянських часів. Ті конструкторські рішення, якими ми користуємося – прості та надійні.

– А оптика, системи переобладнані? Адже час йде уперед?

– Ні, це – технічні рішення 80-х років. Тоді ці літаки були одними з найкращих у світі. Тепер вони не найкращі, але тому, що ми домінуємо у повітрі, літаки суттєво допомагають і Нацгвардії, і сухопутним військам. Звісно, у містах їх використовувати небезпечно, але коли якийсь блок-пост терористів є проблемою для бійців сухопутних військ, його можна ліквідувати одним вильотом.

– Яка зброя використовується?

– Різноманітна – авіаційна гармата, ракети та інше. Буває так: підвісиш до літака, потім знімаєш, бо відпала необхідність. І так у 80% випадках.

– Розкажіть про ваші побутові умови.

– Живемо в наметах. Вони старі, протікають. Пішов дощ – довелося ліжко відсувати. Дуже велика проблема – грибок. Він оселився і на траві, і на стінах у наметі. Думаємо тепер, як з ним боротися. Спочатку сподівалися, що наша служба – не надовго, все сподівалися повернутися, а тепер думаємо, як побут налагоджувати. У душ нас водили раз на тиждень, потім – двічі, за чотири кілометри. Є ще в нас літній душ біля місця роботи – один на 60 чоловік. Звичайна бочка та стіни, без даху. Одяг я перу у відрі. Пральний порошок купив – і вперед.

– Вам дозволяють виходити в місто?

– Так, ходимо у цивільному одязі, щоб не провокувати, бо в Миколаєві вбили двох військових. Хоча я, взагалі, здивований тим, що Миколаїв ходить у вишиванках. Автомобілісти їздять з прапорами. Я за Миколаїв спокійний – у цілому проукраїнське місто. Хоча є різні люди. І до нас під КПП приходили з георгіївськими стрічками, з плакатами – щоб ми припинили літати, воювати. Такий у них був миротворчий мітинг.

– І що їм відповіли військові?

– Та нічого. Постояли, подивилися… Але ж через таких, як вони, ми відірвані від дому. Хоча ненависті ні до кого немає. Я розумію, що в результаті цього конфлікту виграють не українці: ні Південь, ні Схід, ні ми. Виграє та зла сила, яка зіштовхнула людей в Україні. Скажу так: головне - хочеться миру. Перемоги не хочеться. Я маю на увазі те, щоб мешканці Краматорська чи Слов’янська не відчували себе переможеними.

Допомога

У кременчуцьких бійців бригади штурмової авіації багато побутових незручностей. Потрібні гроші, щоб дообладнати літній душ, миючі засоби бійці теж купують за свої кошти. Хто хоче й може допомогти штурмовикам – звертайтеся до координатора –волонтера «Майдану», яка збирає і передає допомогу саме для цієї частини.

095-428-31-39 – Тетяна Полянська.