У кременчуцьких кандидатів в нардепи з’явилися двійники

Кременчуцька виборча кампанія має певну особливість – у кандидатів у народні депутати з’явилися двійники. Звісно, саме поняття «двійники» досить суперечливе – маємо зрозуміти, кого вважати двійником, а кого «автентичною версією». «ТелеграфЪ» пропонує таке визначення: кандидата-кременчужанина, відомого в місті і раніше, до виборів 2014 року, вважати «автентичною версією». А громадян з таким же прізвищем, які проживають за межами Кременчука, не брали раніше участі в міському політичному чи громадському житті, вважати двійниками.

Якщо виходити з такого визначення, маємо констатувати, що двійник з’явився у кандидата Сергія Перепела, висуванця від партії «Блок Петра Порошенка». Кандидат Сергій Перепел зареєструвався 27 вересня (за даними Центральної виборчої комісії). А 28 вересня кандидатом по Кременчуцькому виборчому округу зареєструвався Іван Перепел, самовисуванець.

Сергій Перепел – особа, відома у Кременчуці. Він комсомольчанин, та останні роки його політична діяльність відбувається у Кременчуці. Тут він керував міським відділенням партії «УДАР». І саме за квотою «УДАРУ» Перепела висунули у кандидати від пропрезидентської партії «Блок Петра Порошенка».

А ось про іншого Перепела – Івана – до початку виборчої кампанії ми нічого не чули. З інформації на сайті ЦВК відомо, що він народився у Львові, наразі живе у Хмельницькому. Чому вирішив балотуватися у Кременчуці – невідомо, зв’язку з кандидатом немає.

Крім двох Перепелів у Кременчуці балотується два Капліна. Один – Каплін Сергій Миколайович – йде по 146 Кременчуцькому округу як самовисуванець. Другий – Діонісій Сергійович Каплін – йде по 150-му виборчому округу, куди віднесений район Молодіжний. Є ще й третій Каплін – народний депутат України Сергій Миколайович Каплін, полтавець, член партії «УДАР», наразі балотується у народні депутати в Полтаві (144-й округ, Октябрський район).

Про третього Капліна – полтавця, нардепа від «УДАРУ» – кременчужани знають чимало. Останні два роки він регулярно з’являвся в Кременчуці, влаштовував прес-конференції та чотири рази збирався піти до Києва пішки на знак протесту проти будівництва Біланівського ГЗК (так і не пішов).

Натомість про повного двійника полтавського нардепа, який балотуватиметься у Кременчуці по 146 округу, до виборів ми нічого не чули. За інформацією ЦВК, він киянин, живе у Києві, самовисуванець. Чому вирішив балотуватися у Кременчуці, де мало хто його знає, невідомо.

Про Діонісія Сергійовича Капліна, який балотуватиметься по 150-му округу (кременчуцький район Молодіжний), «ТелеграфЪ» до виборів теж нічого не чув. За інформацією з ЦВК, Діонісій Сергійович народився у Сімферополі, наразі живе в Полтаві, підприємець, на вибори йде від партії «Блок Петра Порошенка».

Також стало відомо, що в останній день реєстрації з'явився двійник і у кременчуцького кандидата Миколи Григоровича Несена - відомого освітянина, депутата облради. Разом з ним на вибори піде киянин Микола Вікторович Несен.

Технологію використання двійників політологи вважають однією з найнебезпечніших – бо вона застосовується для того, щоб ввести в оману виборця. Заплутавшись у двох однакових прізвищах, неуважний виборець може випадково поставити свій підпис не в рядку з прізвищем кандидата, якого підтримує, а напроти прізвища його двійника.

Дуже активно технологію двійників в Україні застосовували на парламентських виборах 2012 року. Тоді громадська фундація Опора виявила їх у 43 округах. Як бачимо, брудна технологія знову працює на парламентських виборах 2014 року. Ось що про «двійників» каже відомий український політолог Володимир Фесенко (на фото):

– Мне кажется, что эта технология, кроме ее безнравственности и нечестности, очень опасна. Я советовал бы законодателям принять определенные законодательные изменения относительно возможности быстрой и легкой смены фамилии, имени и отчества.

На жаль, попри негативний досвід виборчої кампанії 2012 року, українське законодавство не змінили. «Хоча відомо, що це – технологія неконкурентної боротьби, втім правових методів протидії їй немає. Тому ЦВК була зобов’язана зареєструвати усіх двійників, які подали повний пакет необхідних документів і всі достовірні відомості» – так зазначали в Опорі у 2012-му. Ту саму ситуацію маємо і сьогодні. Відмінність лише одна – у 2012-му вибори відбувалися в мирній країні, наразі в Україні війна, коштів не вистачає ані армії, ані переселенцям з окупованих районів. Попри все це ми бачимо, як політики знову витрачають гроші на брудні технології – адже кожен кандидат у народні депутати має сплатити внесок у сумі 12180 грн. Тож і за кожного двійника хтось, кому цей двійник потрібен, аби зашкодити конкуренту, платить дурні гроші.