Шукай, кому це вигідно

Відкриття

19 січня в Кременчуці, у сквері ім. Бабаєва встановили пам’ятник О. М. Бабаєву – колишньому міському голові, вбитому 26 липня 2014 року. На відкриття зібралися керівники міськвиконкому, депутати міськради, школярі та працівники комунальних підприємств, приїхали батьки загиблого, прийшли члени його родини. Захід був урочистим, втім впадала в очі відсутність керівників та власників потужних міських підприємств.

Відкриттю пам’ятника у сквері передувала гучна публічна дискусія. Комісія з питань увічнення пам’яті видатних діячів і подій, збиралася у міськвиконкомі двічі. Першого разу не вистачило двох голосів, аби погодити рішення про встановлення пам’ятника колишньому меру. Комісію зібрали у міськвиконкомі вдруге, і 14 січня вона таки погодила рішення про встановлення пам’ятника Олегу Бабаєву у сквері ім. Олега Бабаєва.

У середу, 14 січня комісія дала згоду, а вже через три дні, 18 січня, у сквері почали встановлювати пам’ятник. Таку скульптурну групу неможливо відлити та довести до ладу за три дні, тож, зважаючи на швидкість виконання робіт, є підстави вважати, що питання давно узгодили у міськвиконкомі, а комісія лише виконала формальну дозвільну роль.

Порушення

Ідею встановлення пам’ятника Бабаєву публічно підтримав перший віце-мер пан Калашник та інші віце-мери і члени міськвиконкому. Натомість жодного з посадовців не схвилювало те, що пам’ятник встановлюється з порушенням двох пунктів Положення «Про порядок ... увічнення пам’яті видатних діячів і подій, встановлення пам’ятних знаків у м. Кременчуці». Положення було затверджене 28 серпня 2007 року, є чинним на даний час. Пункт 6 Положення містить норму про те, що лише через 10 років після смерті діяча можуть встановлюватися пам’ятники та пам’ятні знаки на його честь, а також змінюватись назви вулиць та інших об’єктів. Пам’ятник Бабаєву встановили менш ніж через півроку після його вбивства.

Крім того, п.7 Положення містить норму про те, що вшанування визначних діячів здійснюється, як правило, лише за однією формою увічнення – тобто дозволено або назвати вулицю чи сквер ім’ям видатної особи, або встановити їй пам’ятник чи меморіальну дошку. У нашому випадку мерія дала добро на кілька форм увічнення колишнього мера – спершу його ім’ям назвали сквер Жовтневий, потім його ж ім’ям назвали стадіон «Кремінь» у Міському саду (рішення серпневої сесії міськради), і зрештою, йому встановили пам’ятник у сквері його ж імені. Отже, це не лише порушення норм відповідного Положення, а й певною мірою «перебор» за кількістю форм увічнення.

Пропозиції, які влада відкинула

Водночас, існують пропозиції, які міська влада відхилила – вони стосуються саме долі колишнього скверу Жовтневий. Нагадаємо, перейменувати його у сквер ім. Бабаєва запропонував на сесії міськради 31 липня депутат Євген Холод (колишній соратник Бабаєва по членству у «Батьківщині» та партнер по бізнесу).

Те саме запропонував на сесії 85-річний ветеран Микола Пилипчук – він теж просив назвати сквер ім’ям загиблого мера, а також встановити у сквері бронзовий пам’ятник воїну-визволителю. Ветеран навіть приніс на сесію 400 гривень – свій особистий внесок на виготовлення пам’ятника воїну-визволителю.

На пропозицію ветерана і депутата перейменувати сквер міська влада пристала. А ось прохання щодо пам’ятника воїну-визволителю відхилила.

Крім того, водночас із пропозицією Євгена Холода щодо перейменування Жовтневого скверу в Бабаєвський офіційно пролунала інша пропозиція. Її озвучив голова кременчуцького Майдану Володимир Пилипенко. Він звернувся до міської влади з листом і запропонував перейменувати Жовтневий сквер у Парк Героїв України. Та облаштувати там алеї Героїв Небесної сотні, Героїв АТО та Героїв Другої світової війни. Пропозицію громадського активіста влада не підтримала.

«Культ личности»

Таким чином, ми спостерігаємо у місті на диво масштабні заходи увічнення пам’яті колишнього міського голови та активне возвеличування його образу. Натомість Олег Бабаєв – як і будь-який інший посадовець – мав на своєму рахунку як успішні справи, так і цілком провальні. В процесі дискусії щодо форм увічнення його пам’яті сторони вели діалог емоційно: «він був хороша людина – він був погана людина», «він дуже багато зробив для міста – він нічого не зробив для міста». За версією «Телеграфа», міська влада невипадково сприяла дискусії саме в емоційному дусі. Це давній перевірений пропагандистський трюк, наразі його успішно використовує російське телебачення – обговорення проблеми ведеться «на емоціях», без аналізу реальних подій. Емоційно заряджена людина задовольняється узагальненим висновком («він хороша людина – він погана людина), не аналізуючи реальні факти. «ТелеграфЪ» пропонує пригадати результати діяльності колишнього міського голови – ті, що стосуються усіх верств населення.

Він працював

Сквер «Жовтневий» – безумовна перемога Олега Бабаєва. Саме за його ініціативою здійснена масштабна і досить вдала реконструкція, народу організували музичний фонтан, нові гарні лавки, дуже гарні ліхтарі і дуже-дуже гарні клумби (заслуга керівника КП «Благоустрій Кременчука» пана Богдана). Громадські активісти та окремі депутати міськради виступали проти витрачання на реконструкцію скверу мільойнних сум, та народ був у захваті. У захваті він і зараз.

Міський сад – частковий успіх. Пан Бабаєв ініціював будівництво на території саду стадіону для футбольного клубу «Кремінь». Втім воно почалося та відбулося ще за часів правління попереднього міського голови пана Глухова. Стадіон побудований, і це добре, наразі там тренується футбольна команда «Кремінь» та дитячі футбольні команди. Втім цей стадіон не вирішив проблеми ФК «Кремінь» у повному обсязі, бо він має штучне покриття, а за вимогами Федерації, ігри Вищої ліги мають відбуватися на стадіонах з трав’яним покриттям. Тож для розвитку футболу місту потрібен ще один стадіон, тепер вже з трав’яним покриттям – а це дорого.

Школа-дитсадок у 278 кварталі на Молодіжному. Наразі будівництво не завершено, хоча колишній міський голова пан Бабаєв два роки поспіль обіцяв, що школу відкриють до 1 вересня.

Парк «Придніпровський» – частковий успіх. Пан Бабаєв домігся, щоб там регулярно косили траву і прибирали алеї. Втім реконструкцію парку та центральної набережної він так і не здійснив.

Закриття 14 та 13 шкіл. Як міський голова, пан Бабаєв підтримав закриття двох шкіл у центрі міста. Спершу закрили 14-ту, влада обіцяла створити там центр адмінпослуг, та так і не створила. Наразі шкільні приміщення здаватимуть в оренду приватним підприємцям. Через рік після 14-ї закрили 13-ту – мер тоді зазначив, що в її будівлях розмістяться суди. Закриття загальноосвітніх шкіл у центрі міста – там, де немає вільної площі для будівництва у разі потреби нових шкіл – навряд чи можна вважати проектом, який приніс користь кременчуцьким школярам.

Міський краєзнавчий музей – повний провал. Під час виборів 2010 року кандидат Бабаєв жорстко критикував чинного на той час міського голову пана Глухова за провал реконструкції музею. Пан Бабаєв обіцяв, що, обійнявши посаду мера, за рік завершить реконструкцію. При владі він був майже чотири роки, реконструкція музею не завершена, у 2014-му роботи просто згорнули.

Міський палац культури. У 2012-му в МПК виник скандал через аварійний стан застарілої системи пожежогасіння. За сприяння міського голови пана Бабаєва з бюджету було виділено близько 800 тисяч гривень на виготовлення проекту реконструкції системи (пожежогасіння, сигналізація, оповіщення). Наразі проект не завершено, він виконаний лише частково, відповідно, реконструкція системи пожежогасіння закладу, який відвідують тисячі кременчужан, не відбувається.

Крім того, колишній міський голова не виконав чималу купу своїх передвиборчих обіцянок. Так, у 2010 році, на виборах, він обіцяв поліпшення якості питної води в Кременчуці – цього не сталося. Обіцяв муніципальні надбавки до зарплат працівникам освітянської та медичної галузі – цього теж не сталося. Обіцяв скоротити витрати на комунальні ЗМІ, стверджував, що за чиновників мають агітувати їхні справи, а не преса – цього теж не сталося, витрати на комунальні ЗМІ не зменшились, навпаки, зросли.

Таким чином, переглянувши навіть неповний перелік справ колишнього міського голови, ми бачимо, що по факту, він мав як успіхи, так і провали. Відповідно, підстав канонізувати його та створювати у місті культ особистості пана Бабаєва немає.

То чому міська влада так цьому сприяє? Нарешті ми підійшли до найважливішого питання. Бо, коли пам’ять людини намагаються увічнити його близькі, члени родини – це зрозуміло і не потребує додаткових пояснень. Та коли представники влади так активно займаються увічненням певної особи, тут варто поставити запитання: навіщо це їм? Бо у влади любов завжди з інтересом.

Отже, чому міська влада так поспішала встановити пам’ятник Олегу Бабаєву, тим самим не лише порушивши пункти відповідного Положення про увічнення пам’яті, а й забувши стару православну традицію встановлювати пам’ятники не раніше, ніж через рік після смерті особи?

У сквері ім. Бабаєва портрет Бабаєва дивиться на пам’ятник Бабаєва

Віктор Калашник на тлі Олега Бабаєва

Аналізіруй це!

Відповідь знайшлася сама по собі, щойно на сайті офіційного видання міськради «Вісник Кременчука» з’явилося повідомлення, що Комітет Верховної Ради з питань місцевого самоврядування підготував проект Постанови про проведення в Кременчуці позачергових виборів міського голови. Комітет призначив їх на 22 березня.

Ось і відповідь – на нас чекають вибори. Якщо Рада затвердить проект Постанови, вони відбудуться дуже скоро. І кременчуцькі фігуранти від влади подадуться балотуватися у мери. А з чим підуть? Це велике питання. Наразі при владі перебуває так звана молода команда Олега Бабаєва. Керівництво містом здійснює секретар міськради пан Івко та перший віце-мер пан Калашник. Підстав стверджувати, що пан Івко балотуватиметься у мери, «ТелеграфЪ» не має. А ось пан Калашник цілком імовірно претендуватиме на керівну посаду в місті. Та з чим претендуватиме? Народу ж треба щось пропонувати на виборах, розповідати про якісь свої здобутки. А про які? Ось тут і стає у пригоді світлий образ колишнього міського голови пана Бабаєва. На відкритті його пам’ятника пан Калашник заявив:

– Олег Мейданович за сравнительно небольшой период, который он находился в Кременчуге, слишком много сделал для каждого из нас! Все те его начинания, то, что он претворил в жизнь, и то, что ещё не претворил – наша святая обязанность доделать до конца!
Чудовий передвиборчий слоган – «доделать до конца». З ним можна йти на вибори. Можна навіть перемогти. Такий приклад ми вже бачили – три місяці тому, на парламентських виборах, кандидат у народні депутати Юрій Шаповалов вже розробляв цю тематику. На виборах він позиціонував себе як людину з команди Олега Бабаєва, заявляв, що вважає своїм обов’язком продовжити його справу. І, знаєте, Шаповалов переміг. До речі, ідею партнерства з Бабаєвим він використав двічі – на парламентських виборах 2012 року він теж позиціонував себе як соратника міського голови – тоді величезні білборди, де пан Шаповалов і пан Бабаєв в ногу крокують до перемоги у Верховній Раді, висіли по всьому Кременчуку.
Тож схема працює. Олег Бабаєв був рейтинговим політиком у місті. В цьому нас тривалий час переконувала одна полтавська контора соціологічних досліджень. То чому ж менш рейтинговому політику не «впасти на хвіст» більш рейтинговому? Навіть покійному. Політика – боротьба без правил, тут не існує заборонених методів.

Наостанок одна смішна деталь – висновки, до яких «ТелеграфЪ» дійшов сьогодні, ще у серпні 2014 року озвучив коментатор під ніком «збс» на сайті «Телеграфа». Щойно почалися суперечки про перейменування скверу Жовтневий та встановлення пам’ятників Бабаєву, коментатор 28 серпня написав: «Тут же вопрос не в памятнике Бабаеву и его заслугах, а в том, чтобы типа его «команда» осталась при делах».
Здається, простіше і зрозуміліше не скажеш.

Післямова

Втім, за версією «Телеграфа», не лише пан Калашник балотуватиметься на посаду міського голови Кременчука. Ми ставимо на депутата міськради Євгена Холода. Ось хто не лише балотуватиметься, а й матиме потужну системну підтримку певних посадових осіб. Втім, це вже зовсім інша історія. Далі буде.

Юридична експертиза - ІРРП