Кременчуцький підполковник Олександр Щербина командує Кіровоградським 17-м мотопіхотним батальйоном, який нині обороняє Дзержинськ від сепаратистів. На війні він уже 10 місяців. Він розповів, що зараз відбувається на Сході і чому конфлікт скоро не владнається.
- Пане підполковнику, скільки часу ви та ваші бійці вже на війні?
- Я із травня 2014 року, бійці батальйону — із квітня.
- Уряд пообіцяв ротацію, багато хто з рідних бійців її чекає. Вона відбувається?
- Так, ми з батальйону відправили офіцерів у навчальні частини по всій Україні, вже відбирають нове поповнення. Наш батальйон на передовій, і нам надали пріоритет у підборі особового складу: таких людей, які добровільно хочуть іти на передову та воювати. Тих, хто з якихось причин не може брати зброю, ми до своїх списків не включатимемо. До 18 березня ми повинні отримати поповнення, потім — передача посад, і військові, які відслужили, їхатимуть додому.
- У вашому батальйоні є кременчужани?
- Так, 7 чоловік: і офіцери, і солдати — на різних посадах. Усі хлопці молодці: дисципліновані, хороші виконавці, надійні, хоробрі. Радий командувати таким батальйоном.
- Ви самі додому поїдете після ротації?
- Важко сказати.
- Скільки бійців вашого батальйону загинуло за час АТО?
- Чотири. Серед них Андрій Ільїн (кременчужанин, уродженець Світловодська — ред.). 37 чоловік у нас поранено. Основні втрати пішли за останні два місяці. Бої почалися з 1 січня: о пів на третю ночі ми почали воювати, і триває це по цей час.
- Тобто ніякого режиму припинення тиші не було і немає зараз?
- Інтенсивність обстрілів зменшилася, але все одно вони є. Нещодавно в мене з'явився поранений: куля потрапила в черевну порожнину, вийшла наскрізь. Медики вчасно надали допомогу, відправили в госпіталь. Хоча зараз стали менше використовувати артилерію як з одного, так і з другого боку. Але зіткнення зі стрільбою з автоматичної зброї, гранатометів продовжуються. Практично кожен день по нас працюють снайпери, ми намагаємося їх вирахувати та нейтралізувати.
- Розкажіть про найінтенсивніший обстріл, який вам довелося пережити на цій війні.
- Найінтенсивніші були 19, 21, 22 лютого. Ми проводили по 15-17 боїв за день. Воювали на всіх опорних пунктах батальйону, деякі — по двічі-тричі на день, а деякі — по 16-18 годин на добу, з перервами. У цей же час ми організовували підвезення боєприпасів, евакуацію поранених, налагоджували пошкоджений зв'язок.
- В Інтернеті багато інформації і про перемоги, і про поразки української армії. Особливо багато галасу було довкола боїв під Дебальцевим. Інформація з різних джерел надходила суперечлива: і про котел, і про інше. Багато критики в бік керівництва операцією. Як такі повідомлення впливають на командирів?
- Не знаю, ми допомагали, як могли, зі свого флангу. Не завжди, коли ЗМІ висвітлюють хід бою, втрати, це приносить користь. Так, громадськість має знати, що відбувається. Але подавати інформацію слід так, щоб не виказувала наші позиції, сили та плани.
- А з вашої точки зору, що відбулося під Дебальцевим, чому його здали?
- Усі воювали нормально, намагалися утримати Дебальцеве. Але з того боку було стягнуто стільки сил, озброєння, техніки... Аби порівняти, скажу так: на даний момент деякі країни НАТО слабше озброєні, ніж ДНР-ЛНР. Тому провини Збройних Сил та командування в тому, що сталося під Дебальцевим, немає. Дай Боже, щоб з усього були зроблені висновки на майбутнє, щоб подібні ситуації не повторювалися.
- Вам як командиру що було найскладніше?
- Я їздив у Світловодськ, розмовляв з батьками загиблого Ільїна... Важко розмовляти з батьками загиблих, пояснювати, чому я не зміг вберегти їхнього сина... Андрій був командиром опорного пункту. Життєрадісним хлопцем, надійним, як автомати Калашникова. Завжди приймав правильні рішення в бою... Його просто розірвало на шматки... Кожну смерть важно перенести.
- Ви сказали, що ДНР озброєна краще, ніж деякі армії країн НАТО, і як їм протистояти?
- Та як? Брати — і протистояти, як зараз. Якщо вони сильні, ми маємо бути мудрішими. Якщо вони вдаються до хитрощів, ми маємо бути хитрішими, більше маневрувати. Готувати морально особовий склад, готувати техніку. Бійці мають бути професіоналами: вони мають уміти стріляти з будь-яких видів зброї. Наприклад, гранатометник повинен вміти стріляти і з кулемета, і з зенітної установки, користуватися протитанковою ракетною установкою. Чим більше буде вміння та професіоналізму, тим легше буде протистояти.
- Коли ж закінчиться війна? Чи є думки з цього приводу?
- Якщо подивитися історію, ми знаємо: був конфлікт в Нагорному Карабасі — він існує й досі. Був конфлікт у Північній Осетії — він є. Придністров'я — те саме. Балкани — теж. Швидкого вирішення немає, це надовго. Можливо, конфлікт буде заморожений і не буде військових дій, але його розпалять у будь-який зручний для політиків час.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.