«Рано чи пізно ми почнемо відбудовувати дороги»

– Геннадію Івановичу, працівники вашого підприємства скаржаться на несвоєчасну виплату зарплат. Що буде далі? Які перспективи?

– Зарплату ми мали видати 7 квітня, виплачуємо її частинами, тому що кошти надходять дуже погано. Наша індустрія – нерудні будматеріали, і ми перші «падаємо» і перші піднімаємося, тому що зростання економіки розпочинається з будівництва. У 2014 році наша продуктивність упала на 30%, і ми фактично вийшли на нульову точку рентабельності. У нас дуже велике виробництво. І постійні складові, які ми маємо сплачувати, незалежно від того, працюємо ми чи ні, дуже великі. Аби закрити виробництво «на ключ» і зупинитися, ми маємо сплатити 2 млн 800 тис грн: 1 млн 100 тис грн. податків плюс охорона та відкачування води. А це означає затоплення кар’єру.

– Як працює підприємство зараз? Як завершили минулий рік?

– Взимку зупиняється будівництво, і щебінь не потрібен. Ми зазвичай проводимо ремонти та вантажимо щебінь на Росію: взимку на 90% працювали на експорт. А навесні в нас починала брати продукцію Україна. Завжди в 1-му кварталі спад виробництва, потім ми наганяємо, починаємо працювати беззбитково і виплачувати зарплати. Але зараз підприємство працює 10 робочих днів на місяць, перспективи майже такі ж: на жаль, Україна не може дозволити собі зараз будувати дороги. На сьогодні на автобан «Київ-Харків» у нас взяли на 15 тисяч кубометрів «копійчаної» продукції. Росія не може обійтися без нашого щебеню, але там ситуація ще гірша: в них немає грошей взагалі. Ті трейдери, які працювали з нами на державні замовлення, зараз повністю неплатоспроможні. Плюс політика російської держави. Але, як не дивно, Росія видала нам сертифікат відповідності на продукцію на 2015 рік. Ми були здивовані, бо до цього дія всіх виданих нам сертифікатів була призупинена.

– На травень є замовлення?

– Надія лише на Україну. Потрібно, щоб сьогодні уряд повернувся обличчям до таких підприємств, як наше. Ми протягом 5 років за рахунок власних коштів обновилися на 20 млн грн: це і закупівля нової техніки, і реконструкція заводу. Наразі ми єдиний в Україні завод, який випускає всі види фракцій щебеню. І гроші у країні мають вкладатися у будівництво доріг. У нас є щебінь, у нас є підприємство, яке випускає асфальтні заводи, є нафтопереробний завод, тобто гудрон. Будуйте дороги – і кожен отримає свою частку. Але на травень є сподівання щодо роботи: ми провели перемовини – нам надійде перший транш за трасу «Київ-Харків». І ми починаємо відвантаження. Росія чомусь чекає 12 травня. Стоять їхні вагони, але я не відвантажую продукцію без попередньої оплати. Думаю, портфель замовлень на травень буде, але ж, ви розумієте, у травні ми два тижні гуляємо.

– У державі задекларовано будівництво бетонних доріг. Чи є якісь зрушення: перемовини, тендери?

– Аби почати будівництво бетонної дороги, потрібен проект. Наразі будується три дороги: «Київ-Харків», де працюють три закордонні компанії, обухівський напрямок (зараз пройшов тендер) і в перспективі – зі Львова на Польщу. І коли кажуть про будівництво бетонних доріг – я обома руками «за». Але потрібен проект, його немає у програмі «Укравтодору», є лише заяви.

– Які перспективи вашої участі в будівництві дороги «Київ-Харків»?

– Це наш регіон, і ми туди відвантажуємо щебінь. За минулий рік ми відвантажили 500 тисяч кубометрів продукції. Але виникає інша проблема: потрібні українські вагони. Ті, що поставляє «Укрзалізниця» – це не вагони. Це решето! Навантажувати їх неможливо!

– І при цьому у нас є вагонний завод, який «благополучно» стоїть…

– Так, але якби їм дали замовлення… Бо сьогодні нам «Укрзалізниця» рекомендує відвантажувати щебінь у цементовози. Вагонів немає! Для нас збирають вагони по всій залізниці, щоб «закрити» цю трасу. Коли міністр економіки приїздив, я виступав і сказав: що ви робите, коли стоїть будівельна індустрія? В 1-му кварталі ви піднімаєте тарифи на будівельні перевезення. Ми даємо основний потік вантажів в Україні, і нам підняли тарифи на 30%. Щойно в лютому підняли тарифи, Росія відмовилася брати продукцію. Їм дешевше зараз возити з Уралу та Кольського півостріва.

– Повернемося до питання зарплат. Ви сказали, вони виплачуються частинами, це як?

– Є 100 тис грн – цього дня вони виплачуються, з’явилося ще – виплачується ще: по 100 по 200 грн кожному рівномірно. Станом на 21 квітня ми зарплату за березень виплатили.

– Саме у лютому люди казали, що отримали по 100 гривень авансу…

– Зараз аванс ми вже не виплачуємо, лише зарплату, бо малі суми нарахувань.

– Але ж це порушення трудового законодавства, вас за це ще не карають державні органи?

– Нехай подякують, що я ще плачу зарплату. На сьогодні через ситуацію, яка склалася в країні, я не можу забезпечити людей роботою – немає замовлень. У країні практично нічого не будується. Якщо в 2009 році ми виживали за рахунок експорту, то зараз і експорт «відрізали». Його й не буде, тому що ми за цінами не конкуруємо з російськими кар’єрами. Я виконую зобов’язання за колдоговором, у ньому записано: з кожної гривні реалізації – 27 коп на фонд заробітної плати. В мене реалізація 2 млн грн., а ФЗП – 1 млн 200 тис грн., тобто по 35 коп з 1 грн реалізації. Але при цьому я набираю борги: кредити, за електроенергію близько 800 тис грн., дизпальне близько 3 млн грн. І за все це я маю розрахуватися. Настав той час, коли нам треба або зупинитися і скласти руки, або продовжувати працювати так, як ми працюємо зараз: щоб кар’єр якось жив. Бо рано чи пізно буде підйом. Але на сьогодні нам збільшили податок на надра – платимо 5% від реалізації, а раніше платили 2 грн з кожного кубометра видобутку. І якщо навіть ми нічого не продали, рахують по проекту собівартість, проектну рентабельність, теоретичним шляхом вираховують дохід, і 5% від нього ми маємо заплатити. Тобто працював чи не працював, а гроші віддай! Раніше, якщо ми стояли, то нічого не платили. Ми, керівники кар’єрів, писали лист до Кабміну – і нічого.

– З вашої точки зору, коли ж очікувати на підйом? Усі зараз кажуть, що їм погано.

– Шляху назад немає – тільки вперед. І я думаю, рано чи пізно ми почнемо відбудовувати дороги. У нас усе для цього є. Тобто перспектива хороша, але ми не знаємо, коли: завтра, післязавтра чи в 2016 році. На мою думку, якщо підприємство зараз зупиниться, воно загине. Тому принаймні, по 100 грн, по 200 грн ми платимо зарплати, які люди заробляють. На сьогодні середній вік працюючих на нашому підприємстві – 35-40 років. Це люди, які пройшли навчання, а це дорого коштує. На рік ми витрачаємо на навчання до 300 тис грн. І таких людей шкода втрачати.

– Скажіть, заробітна плата керівництву підприємства теж виплачується по 100, по 200 гривень?

– Управління найбільше постраждало. Воно працює 7 днів на тиждень. Директорам і заступникам закриваються табелі, як усім. Я отримую за 5-6 робочих днів. Хоча керівники кожен день на роботі.

– Коли люди отримували по 100 гривень авансу, вони обурювалися тим, що директор підприємства відпочиває у цей час за кордоном…

– Коли я прийшов сюди директором, я уже був забезпеченою людиною. Працюю в цій галузі 35 років. І, повірте, за цей час міг заробити багато грошей.

– Тобто ви відпочивали не на зарплату?

– Я, дійсно, відпочивав за кордоном на гірськолижному курорті, за свої власні кошти, не за гроші трудового колективу. У мене є інший бізнес, не пов'язаний з нерудними будматеріалами. Це клініка «Євромедицина».

Довідка

ПАТ Кременчуцьке кар’єроуправління «Кварц» орендує цілісний майновий комплекс, який належить Міністерству оборони.
Вартість оренди, за даними директора – близько 4 млн грн на рік.

Акціонерами є працівники підприємства, у тому числі директору Геннадію Федотову, за його інформацією, належить 25% акцій.

100 тис кубометрів щебеню на місяць – потужність кар’єру, традиційно кар’єр постачає щебінь за такими напрямками: Полтава, Харків, Бєлгород, Курськ, Москва, частина Сумської області

80 тис кубометрів на місяць має видобувати кар’єр, аби працювати рентабельно, у той же час за 3 місяці 2015 року видобуто 72 тис кубометрів

3283 грн склала середня зарплата на підприємстві за 2014 рік, вона впала на 13% порівняно з 2013 роком

2085 грн середня зарплата на сьогодні (за 10 робочих днів)

413 працівників наразі на підприємстві, за рік їхня кількість скоротилася на понад 100 працівників за рахунок вивільнення пенсіонерів