У Кременчуці прощалися з Героєм Ігорем Єлісєєвим

9 червня Кременчук прощався з 50-річним Ігорем Єлісєєвим, який загинув 5 червня у смт. Володарське (Донецької області) близько 14.55. Причиною загибелі бійця називають - необережне поводження зі зброєю.

Народився Ігор Миколайович Єлісєєв 7 січня 1965 року в Пермській області (Російська Федерація) в родині військовослужбовця. Закінчив школу в Монголії, де служив його батько, згодом був призваний до лав радянської армії. Службу проходив у групі радянських військ у Німеччині. Після демобілізації закінчив Краснодарське військове училище, проходив службу в Прибалтійському і Прикарпатському військових округах.

Після прийняття військової присяги на вірність Україні, служив у Тернопільській області в м. Борщів, де зустрів свою майбутню дружину. Разом з Любов'ю Степанівною виховували сина Сергія, згодом допомагали виховувати двох онуків.

Після закінчення військової служби оселився в Кременчуці. Більше 13 років працював штампувальником на вагонобудівному заводі в пресованому цеху.

Ігоря Єлісєєва на службу призвали 31 січня 2015. Проходив службу в 131-му окремому розвідувальному батальйоні.

Робітники Крюківського вагонобудівного заводу, які працювали в одному колективі разом з Ігорем Єлісєєвим розповідають, що він був спокійним, врівноваженим, майстром своєї справи.

«Игорь был кадровым рабочим, технически грамотным человеком. Он по характеру скрупулезный, точно выполнял все работы. Был воспитан в семье кадрового офицера и сам в звании капитана. Мы в дружеских беседах называли его капитаном. Когда начался призыв, у него не возникло вопросов. Он имел чувство ответственности, долга», - зазначила Людмила.

Заступник командира батальйону по роботі з особовим складом капітан Геннадій Курасов, який привіз тіло загиблого кременчужанина, розповів:

- Мне тяжело об этом говорить. Мы понесли утрату. Погиб наш однополчанин - капитан Елисеев. Нам тяжело об этом говорить, но жизнь есть жизнь. Человек был призван по мобилизации, он выполнил свой человеческий долг, долг патриота своей страны. Он отдал свою жизнь за независимость, за то, чтобы наши дети не знали чужого сапога. Он в этот день получил оружие, у нас были свои нюансы по службе. Он непосредственно работал по своей части и погиб при исполнении служебных обязанностей. Вечная память от всего личного состава нашего батальона. Будем помнить его как человека добросовестно относящего к службе, боевым товарищам.

У міському Палаці культури прощалися з Героєм кременчужани, рідні, бойові побратими, а також представники влади.

Після прощання в Свято-Миколаївському соборі, де відбулася панахида, загиблого супроводили автоколоною до Свіштовського кладовища, де поховали в секторі героїв АТО.

Напередодні, 8 червня близько 2 години ночі в Кам'яних Потоках кременчужани зустріли загиблого Ігоря Єлісєєв. Героя у рідне місто супроводжувала колона до Першої міської лікарні. Не дивлячись на пізній час, з прапорами України стояли люди на з'їзді з Крюківського мосту та на підйом на водоканал.