Де ми лікуватимемось після медреформи

Реформа викликає багато чуток і жахів. «ТелеграфЪ» розпитав про наслідки реформи начальника Кременчуцького міського управління охорони здоров’я Максима Середу. У попередньому номері «Телеграфа» ми розповіли, платною чи безоплатною буде медицина та чого чекати від неї пенсіонерам.

У поточному номері пропонуємо читачам дізнатися, чи скорочуватимуть ліжкомісця та чи приватизуватимуть лікарні. Та найголовніше – де ми лікуватимемося після реформи?

Чи поменшає ліжок у лікарнях

– Пане Максиме, медична реформа призведе до зменшення кількості ліжок у лікарнях?

– Так, певне скорочення ліжкомісць відбудеться. Це буде переформатування медичних закладів, яку пройшли такі країни, як Польща, Словаччина, Німеччина. В Україні дуже багато лікарень, конкретно у Кременчуці багато лікарень. Свого часу це було виправдано: в радянські часи планувався великий приріст населення, очікувалося, що у 2010-му кременчужан буде 350 тисяч, але ж нас набагато менше. На утримання таких великих закладів потрібні дуже значні кошти. Нам на міську медицину потрібно 312 мільйонів, а ми у 2015-му отримали 168. І очікувати на збільшення державного фінансування вдвічі немає підстав.

– За яким принципом відбуватиметься скорочення ліжкомісць під час реформування? Просто зменшать, щоб не витрачати кошти, чи буде якась інша логіка дій?

– Звісно, буде логіка. Я би взагалі не хотів застосовувати слово «скорочення», бо це означає те, що ви сказали – закрили і все. Мені більше імпонує термін «оптимізація», бо він точніший. Хочу, щоб люди зрозуміли – нам нічого не дасть просте скорочення місць у лікарнях. Наприклад, є в нас терапевтичне відділення на 40 ліжкомісць, ми взяли і скоротили його до 30 ліжкомісць, але це мало що нам дало, бо приміщення стаціонару все одно треба опалювати, освітлювати, подавати туди воду. Тож ми готуємось не до скорочення, а до перепрофілювання відділень. Наведу приклад: третя лікарня швидкої допомоги, там зараз 4 хірурги, а буде два, при цьому лікарня працюватиме як ургентна всі сім днів на тиждень. Це економічно вигідно – зробити одну ургентну лікарню в місті, а в інших залишити лише планові ендоскопічні відділення – щоб люди могли прийти у першу, другу чи залізничну лікарню на планову операцію, якщо, наприклад, хтось хоче лише до Ушія. Натомість там не доведеться утримувати великий штат та великий набір інструментів. Вибачте, та ми нікуди не втечемо від економічної складової.

– Як зменшення ліжкомісць позначиться на пацієнтах? Вони записуватимуться у чергу, щоб лягти до лікарні?

– Зростатиме кількість пацієнтів денного стаціонару – людей, які можуть прийти на процедури, отримати їх та повернутися додому. Денний стаціонар – економічно вигідніша модель, він дешевше обходиться і пацієнтові, і лікарні. Здається, і люди схиляються до такої схеми, хоча зрозуміло, що пацієнти з інфарктом чи інсультом за жодних умов не можуть бути відвідувачами денних стаціонарів. Хочу навести цифри по Кременчуку: ми вже спостерігаємо певну динаміку – у 2014 році у нас на 20% збільшилась кількість відвідувачів денних стаціонарів, і водночас на 12% скоротилася кількість пацієнтів у цілодобових стаціонарах. І це не тому, що люди стали менше хворіти, просто вони обирають те, що їм по кишені.

Чи приватизують лікарні

– Народ дуже непокоять чутки, що міські лікарні приватизують. Медична реформа це передбачає?

– Ні, поки що ні. Лікарні не приватизуватимуть. Навесні міністр почав говорити про приватизацію, посилаючись на приклад маленької Грузії, та, можливо, зрозумів, що таке питання не на часі, воно дуже непопулярне. Наразі немає планів приватизації міських лікарень. Якщо виставити на продаж, скажімо, першу лікарню, її корпуси – це ж два кораблі «Титаніки», вони дуже великі, їх дуже затратно утримувати, жоден інвестор на таке не піде, це економічно невигідно.

– Невигідно утримувати як лікарню, а якщо він зробить із неї дохідний дім і здаватиме житло?

– Такі речі не передбачені реформою, це зміна цільового призначення.

– Я правильно зрозуміла – процедура приватизації лікарень або їх приміщень та зміни їх цільового призначення у медичній реформі не прописана?

– Так.

Лікарні змінять статус

– Якщо приватизація лікарням поки не загрожує, тоді поясніть, будь ласка, що мав на увазі міністр охорони здоров'я, коли говорив про те, що лікарні поміняють статус і стануть підприємствами? Що це означає?

– Наразі всі наші міські медичні установи мають статус бюджетних закладів, а після реформи вони отримають статус комунальних медичних підприємств. Це розширить їхні можливості – адже медичні бюджетні заклади мають право працювати виключно в межах Бюджетного кодексу, а комунальні підприємства працюють в межах Бюджетного та Господарського кодексів. Така зміна надасть головним лікарям більше можливостей раціонально використовувати зароблені лікарнею кошти – наприклад, процедура узгодження рішення про придбання потрібного обладнання суттєво спроститься та прискориться. Крім того, така зміна статусу надасть можливість головним лікарям брати кредити на розвиток підприємства, чого не було раніше.

– Вони братимуть кредити під заставу нерухомості, приміщень лікарень? Але ж це величезний ризик, враховуючи рівень корумпованості різних гілок влади. Ми ж так можемо втратити основні фонди лікарень, хіба ні?

– Ні, за законом, основні фонди, приміщення лікарень не можуть використовуватися як кредитна застава, головні лікарі зможуть брати кредити під гарантії влади, у даному випадку – Кременчуцької міської ради. Я прошу не плутати медичну історію з історією про тролейбуси. Хочу навести приклад, так буде зрозуміліше: наприклад, лікарня взяла кредит і купила дорогий ультразвуковий ніж. Потім в лікарні обраховують вартість платної послуги і роблять платні операції цим ультразвуковим ножем, і так сплачують кредит. Якщо платна послуга (операція) буде якісною, тоді до нас приїдуть і з Козельщини, і ще звідкись. Це і є ринок медичних послуг.

– Чому певна кількість лікарів – у тому числі київських – так негативно сприйняли ідею перетворення медичних закладів на медичні підприємства? Що їх обурює?

– Конкуренція! Їх обурює конкуренція, треба буде боротися за пацієнта. Доводити, що ти кращий, медичні послуги у тебе кращі, буде набагато більше роботи і клопоту. Адже пацієнт матиме право обирати лікарню, і за те, щоб частіше обирали вашу лікарню доведеться боротися – у першу чергу, через якість послуг.

Хто утримуватиме лікарні

– Наразі медичні заклади утримуються за рахунок державної медичної субвенції. Скільки вона ще виплачуватиметься?

– Протягом трьох років – 2016, 2017, 2018. Це так званий перехідний період. З 2019-го субвенцій вже не буде.

– Яким коштом тоді утримуватимуть лікарні? Хто сплачуватиме величезні комунальні платежі за воду, опалення тощо?

– Це важливий момент. Зараз ми через державну субвенцію фінансуємо медичні заклади, а надалі фінансуватимемо надані медичні послуги. Я поясню. Міністерство охорони здоров’я має розробити протоколи і вирахувати вартість кожної медичної послуги. Після цього замовник послуги – ним для комунальних медичних підприємств виступатиме управління охорони здоров’я – платитиме медичним підприємствам за реальну кількість наданих ними медичних послуг. Тобто у перехідний період (три роки) розмір державної субвенції не зменшиться, та платитимемо ми її по-новому – за реально надані послуги. У вартість послуги входять, у тому числі, комунальні платежі та зарплати медичних працівників.

– Добре, так триватиме три роки перехідного періоду, та потім, у 2019-му, державної субвенції вже не буде. То хто сплачуватиме за опалення та воду у лікарнях?

– Це входитиме до страхового платежу, нагадаю, з 2019-го маємо запровадити в країні обов’язкове медичне страхування. Економісти обрахують вартість ліжкодня за відповідними кодами (комунальні послуги, зарплата медичних працівників тощо). Відповідно, страхові компанії сплачуватимуть за кількість днів, які їхній клієнт провів у лікарні.

– Як лікарня, плануючи річний бюджет та ставки працівників, може знати, скільки пацієнтів вона пролікує та скільки ліжкоднів вони їй оплатять?

– Хороше запитання! Ви питаєте, як житиме лікарня, якщо до неї не підуть пацієнти? А це – ринок медичних послуг, у кого послуги кращої якості, туди люди й підуть.

– То лікарні відчують на собі ризики ринкової економіки?

– Так. По-перше, доведеться відмовитись від непрозорих благодійних внесків, бо застраховані пацієнти їх не платитимуть. По-друге, працювати зі страховими компаніями складно, вони мають право контролювати процес, можуть запитати, чому їхній клієнт не отримав той чи інший препарат чи послугу, натомість отримав щось інше. Лікарня зобов’язана надати страховій компанії акт виконаних робіт – звіт про всі надані медичні послуги. Страхова компанія може його перевірити, більше того, оскаржити – адже перш ніж заплатити гроші, страхові компанії перевіряють геть усе. Зайве вони платити не налаштовані. Але у нас немає іншого виходу, ніж страхова медицина. Не варто себе обманювати і сподіватися, що якимось казковим чином обсяги державного фінансування медичної галузі раптом збільшаться вдвічі.