«Укртатнафта» під Коломойським

Про нафтовий конфлікт та сировину

– Олексію Миколайовичу, зараз ви підходите до свята нафтопереробника. Завод на цей момент стабільно отримує нафту?

– Так.

– Можна сказати, що «Укртранснафта» виконує свої зобов’язання?

– Давайте про це трохи згодом.

– Ви почали отримувати нафту не лише з нафтопроводу «Укртранснафти», але й залізницею. Яке співвідношення цих поставок?

– Загалом 160 тисяч тонн на місяць, 40 тисяч тонн (тобто чверть) – залізницею. Зараз усе, що можливо, намагаємося везти залізницею, а що неможливо, качаємо по трубі.

– З боку «Укртранснафти» йде інформація про те, що транспортування залізницею дорожче на 100 грн на тонні, ніж трубопроводом. Чому «Укртатнафта» на це пішла?

– По-перше, «Укртранснафта» – ненадійний партнер. Вони можуть зупинити насоси, пославшись на якісь ремонти. Ми не довіряємо цьому менеджменту і страхуємося. По-друге, та нафта надходить танкерами в порт. Це сорт СРС Blend, він дорожчий і якісніший, ніж той, що знаходиться у трубі. І для того, щоб подати нафту на завод, треба однією витіснити іншу. Тобто ми отримуємо нафту нижчої якості, а краща – заходить у трубу. Але з нормальною компанією можна домовлятися і говорити про коефіцієнти заміни. Але з ними («Укртранснафтою» – ред.) ми не домовимося. А різниця близько 30 доларів на тонні. Тож краще втратити 100 грн на тонні за доставку залізницею.

– Нещодавно прес-служба міськвиконкому повідомила про те, що перший віце-мер Віктор Калашник допоміг врегулювати конфлікт між «Укртатнафтою» та «Укртранснафтою». Але ми бачимо, що ваші люди продовжують пікетувати офіс «Укртранснафти». Тобто конфлікт не врегульований?

– Ні. Ми зустрічалися в області – від «Укртранснафти» був Роман Сидорак (керівник «Укртранснафти»), був губернатор, начальник міліції, начальник СБУ і Віктор Калашник – він висловив стурбованість ситуацією. Вона не потрібна нікому – ні мені, ні Калашнику, ні кременчужанам. Але в мене іншого виходу немає. Я губернатору пояснив свою позицію: коли в країні спад економіки, підвищувати тарифи для бізнесу («Укртранснафта» в 7 разів підвищила тарифи на транспортування для «Укртатнафти» – прим.) дуже недоречно. І при цьому «Укртранснафта» працює з прибутками. А підняття тарифів – це не в Коломойського вони гроші взяли. Я збільшив вартість бензину, вона могла бути нижчою.

– Але ж на ціну бензину впливає ціна на світовому ринку. А ціни – падають. І якщо ви піднімете свою ціну, то не зможете конкурувати з іншими компаніями.

– Та ми конкурували й конкуруємо, але, звісно, це зараз важче. Вони на це й розраховували. Вони піднімають нам ціну на транспортування – і нам стає важче з ними конкурувати. Бо зараз наші ціни нижчі, ніж на заправках WOG того ж «Континіуму».

– Зараз ситуація із зупинкою нафтопроводу, яка мала місце, не повторюється, а кадрові призначення в «Укртранснафті» й «Нафтогазі» не вирішуються у Кременчуці. Чому ж ваші люди стоять під кременчуцьким офісом «Укртранснафти»?

– Всі двигуни, всі кнопки від насосів знаходяться тут. Якщо цей менеджмент натисне на кнопки, завод стане. Я домагаюся відставки Пасішника, Величка і Сидорака*. Приберуть Величка та інших – я приберу пікет. Ми намагаємося пікетувати акуратно, не заважаючи мешканцям Кременчука.

Довідка
ПАТ «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ) – єдиний працюючий наразі нафтопереробний завод. 56% акцій належать структурам «Приват» Ігоря Коломойського, 43% акцій – державі в особі НАК «Нафтогаз України». Свого часу група «Приват» в особі компанії «Корсан» мала лише 1,2% акції «Укртатнафти». А реальний вплив на підприємство мала російська компанія «Татнефть» (у сукупності контролювала 55,7% акцій). Та в результаті рішень українських судів частка татарських акціонерів виявилася розмитою, а новими акціонерами стали структури «Приват».

Коломойський хоче купити весь завод

– Олексію Миколайовичу, зараз ви в.о. голови правління і представляєте «Укртатнафту» в офіційних установах. А де перебуває перша особа – голова правління – Павло Овчаренко?

– «Укртатнафта» – велике підприємство. А що головне для такого підприємства? Нафта та гроші. Де знаходяться гроші? У крупних банках за кордоном у Лондоні, Женеві. І керівники цих банків – теж там, як і офіси центральних нафтових компаній. І там укладаються всі угоди. Його завдання – забезпечити завод сировиною і грошима. Це і нафта, і кредити. А з виробництвом ми самі розберемося. Павло Володимирович часто буває в Україні, і на заводі теж, і я не відчуваю, що його немає. Зараз ХХІ сторіччя, і в нас прямий зв'язок.

– Скажіть, у якому стані був НПЗ у 2007 році, коли «Приват» зайшов на завод, скільки переробляв нафти тоді і скільки – зараз?

– У 2007 році всі нафтопереробні заводи буди в хорошому стані, не працював лише один Херсонський завод компанії «Континіум» покійного Ігоря Єремеєва. Ми прийшли на працююче підприємство, і воно від цього не стало працювати гірше. Переробка на той час складала до 15 тис тонн нафтопродуктів на добу. Зараз близько 5,5 тис тонн на добу. Коли працювали всі заводи, ми всю українську нафту «завернули» на Кременчук плюс були контракти з азербайджанською компанією. Потім на ринку почалися нечесні ігри – завозився контрабандний продукт. Ми писали багато листів (до уряду): введіть ввізні мита, закрийте контрабанду – але ніхто не зважав. Тому закупівля нафти з моря стала невигідною, завод перейшов лише на українську нафту. Постало питання про те, що для того, аби закуповувати нафту за світовими цінами, треба робити модернізацію підприємства. У нас сьогодні глибина переробки 82%, а потрібно 96-98%, як в усій Європі. На це треба покласти мільярд доларів. 56% акцій – у приватних акціонерів, 43% – у держави в особі НАК «Нафтогаз України». Приватні акціонери запропонували вкласти гроші відповідно до часток капіталу: у нас 56% – ми даємо 560 мільйонів, у держави 43% – ваших 430 мільйонів. Держава каже: в нас таких грошей немає. Акціонери сказали – добре, тоді звільніть нас від ввізних мит на обладнання (воно не виробляється в нашій країні) або на 5 років – від сплати ПДВ: ми робимо реконструкцію, збільшуємо випуск продукції до 6-8 млн т на рік – і всі виграють, як це зробили білоруси зі своїми заводами – Мозирським та іншими. І тут нам сказали «ні». Тоді ми запропонували: може, ви виставите свій пакет акцій на торги? Куплять нафтові компанії зі світовим іменем: Shell, Chevron, Exxon Mobil або наші акціонери – хто більше дасть, той і купить пакет. І знову нам сказали «ні». Виходить, держава виступає пасивним акціонером. Якщо Коломойський вкладе мільярд, пакет держави теж зросте у ціні. І держава, нічого не вкладаючи, зможе дорожче продати свій пакет. Так бізнес не робиться!

– Головний акціонер – Коломойський хотів би придбати державний пакет?

– Звісно, хотів би! Він так і казав – виставте на продаж, хто більше дасть, той нехай і купить. Хочете – продайте мені, я із задоволенням куплю.

– Тобто в таких умовах модернізації заводу не буде?

– У таких умовах – не буде. Ми можемо робити якісь ремонти, щось удосконалювати, але це – не та модернізація, на яку ми розраховували. Допоки не буде приватного власника. Бо держава – неефективний власник і не партнер.

– Ви – людина Коломойського, однак 43% акцій усе ж належить державі, чи можете ви назвати себе одночасно й людиною Порошенка?

– Я найнятий на роботу менеджер. Не людина Порошенка – це точно. Але я балансую між акціонером Коломойським і державою. Ми вчасно сплачуємо всі податки, робимо всі виплати до бюджету – виконуємо всі обов’язки перед державою. Особливих прибутків у нас немає. Все зароблене витрачаємо на зарплати, ремонти.

– Коли «Приват» заходив на «Укртатнафту», він був міноритарним акціонером, що володів якимось відсотком акцій в особі компанії «Корсан». Яким чином «Приват» зміг сконцентрувати контрольний пакет?

– Знаєте (як би так пояснити?), татарам дали керувати «супермаркетом». Беріть керуйте, є акції, але їх треба викупити. Поки вони ходили, ковбасу нюхали, прийшов покупець і розплатився. Вони кажуть: стривайте, ми ж хотіли купити! Але поки ти п’ять років ковбасу нюхав – її вже  купили. Акції купили у компаній, яким вони належали.

– Але ж і у татар був пакет акцій НПЗ…

– Та нічого в них не було! То вони думали, що в них є, але насправді в них нічого не було! Акції продали інші компанії, вони в татар були в управлінні, але гроші за них вони не заплатили.

Досьє «Телеграфа»
Олексій Плакасов,
в.о. голови правління «Укртатнафта»
43 роки, уродженець Черкас. Мати – вихователь дитсадка, батько – майстер на Черкаському «Азоті». Кар'єру починав з електрика на заводі «Хімволокно», служив в армії – в частині у Кременчуці. Першу фірму відкрив у 20 років. Далі очолював фірми, що займаються постачанням пального. Одна з них, «Оптіма», розрослася до 60 АЗС. Подальші місця роботи були пов'язані з компаніями групи «Приват» Ігоря Коломойського. Перше велике підприємство, яке очолив Плакасов у 28 років – Балакліївський цементно-шиферний завод. З 2007 року працює на «Укртатнафті», спочатку на посаді помічника голови правління з комерції та зв'язків з громадськістю. Зараз в.о. голови правління і фактично керує підприємством. Був не публічним – до конфлікту між «Укртатнафтою» та «Укртранснафтою».
Одружений, має трьох дітей. Родина живе у Черкасах.

4,5 тис
працівників на Кременчуцькому НПЗ
8 442 грн
середня зарплата на підприємстві
1,2 млн. т
нафтової сировини перероблено за 8 місяців поточного року, що на 15% менше, ніж за відповідний період 2014 року
3,14 млн грн.
податків перераховано за 8 місяців поточного року, це майже як за 12 місяців минулого року. Причина – підвищення ставок акцизного податку.
1 млрд гривень
прибутку отримало підприємство за 6 місяців при рентабельності 8%.

Про бізнес і кадри: скорочень не планується

– На які заправки зараз надходить ваша продукція?

– Ми зараз не так багато переробляємо. В основному, все бере «Укрнафта», крім того ми постачаємо продукцію напряму підприємствам Полтавської області. Вони ("Укрнафта" - прим.) нам – нафту, ми їм – бензин.

– Місто непокоїть інформація про можливе скорочення на «Укртатнафті» і про висновки аудиторської компанії, яка рекомендувала скоротити 500-600 чоловік. Ви будете керуватися цими висновками? І чи будуть скорочення?

– Ми запросили аудиторську компанію зі світовим ім'ям PricewaterhouseCoopers (PwC), щоб вони подивилися всі стадії виробництва, порівняли з Заходом. Вони зробили атестацію всіх робочих місць. Є попередні результати. Загалом треба скоротити близько 500-600 осіб. Я не хотів це показувати, це нервозність у колективі, але все одно це питання ми проговорювали – його не сховаєш. Це розуміння для керівництва і для правління, як завантажити цих людей роботою. Я розумію, що це соціальний вибух ... Я не можу допустити такого скорочення. Все робимо для того, щоб скорочень не було. У цьому році точно не буде. Куди цих людей? Війна на вулиці. Поки економіка не стабілізується, ми цього не допустимо.

Про зброю, яку вилучила міліція

– Скажіть, що за мисливську зброю міліція вилучила в охорони «Укртатнафти»? Звідки ця зброя?

– До 2007 року на заводі була озброєна охорона – з автоматами, карабінами. Потім її закрили, зброю здали в міліцію. Але будівлі і споруди залишилися. Коли почалися військові дії, потрібно було захищати завод, враховуючи, що це – стратегічний об’єкт, і ми чекаємо диверсії від росіян. Я звернувся до обласного керівництва міліції з тим, що мені потрібно чоловік 100 озброєної охорони. Мені сказали – людей немає. Тоді я взяв людей із Західної України (спеціально не з центральної), їхня задача – захищати завод. Одна з умов працевлаштування (а в них хороші зарплати, хороші умови – вони працюють по 2 тижні вахтовим методом) – це наявність зброї на випадок нестандартної ситуації. Все це зберігається у сейфах, під замками. Це їхня особиста зброя, вона зареєстрована.

– Хіба охорона підприємства не може мати зброю, зареєстровану за підприємством?

– Колись так і було, і ми хотіли все узаконити, але в нас така бюрократія, ніхто не хоче взяти на себе відповідальність. А бронежилети, каски видали їм ми. А зброю вони не застосовують, це для відлякування.

– Міліція вам повернула цю зброю?

– Поки що ні, її перевіряють.

*Андрій Пасішник – виконавчий директор НАК «Нафтогаз України».

Роман Сидорак – керівник «Укртранснафти».

Віталій Величко – керівник «Придніпровських магістральних нафтопроводів» – кременчуцької філії «Укртранснафти».

Конфлікт між «Укртатнафтою» та «Укртранснафтою» загострився 31 серпня, коли державне підприємства «Укртранснафта» на 6 годин зупинила постачання нафти на НПЗ через дефекти в нафтопроводі.

На «Укртатнафті» в це пояснення не повірили і розпочали безстрокові пікети з вимогою зміни менеджменту «Укртранснафти» й «Нафтогазу».