Малецький та Калашник: перемога дуплетом

25 жовтня у Кременчуці відбулися вибори міського голови. Найбільшу кількість голосів набрали кандидат Малецький (15 798) та кандидат Калашник (10 385). Відповідно, вони виходять у другий тур виборів і 15 листопада змагатимуться між собою за посаду міського голови Кременчука.

Нагадаємо, цього року ми вперше за новим законом обираємо мера у два тури. Вибори в один тур могли би відбутися, якби хтось із кандидатів одразу набрав 50% плюс ще один голос. Та такого не сталося – ані зараз, ані колись раніше. У 2010-му кандидат на посаду міського голови Олег Бабаєв набрав 43,08%. У 2015-му результати кандидатів набагато скромніші – Малецький узяв 21,39%, Калашник – 14,06%.

Обидва переможці першого туру – представники чинної влади. Кандидат Малецький – віце-мер Кременчука, кандидат Калашник – перший віце-мер. Вони – представники так званої «команди Бабаєва», обидва називають себе послідовниками та продовжувачами справи покійного мера. Деякі його справи ці посадовці дійсно продовжують. Наприклад, Олег Бабаєв так і не закінчив капітальний ремонт міського краєзнавчого музею, хоча обіцяв це зробити. Його послідовник кандидат Малецький продовжив справу Бабаєва і теж не закінчив ремонт музею (заклади культури – зона відповідальності віце-мера Малецького).

Така ж ситуація з кандидатом Калашником – він теж продовжив справу Олега Бабаєва і не відкрив 1 вересня 2015-го року школу-дитсадок у 287 кварталі – раніше три роки поспіль її не міг добудувати та відкрити Олег Бабаєв.

Втім є справи, які «послідовники» Олега Бабаєва чомусь не продовжують. Наприклад, покійному меру вдалося зробити так, щоб вулиці Кременчука освітлювали до 23 години. Це було зручно для громадян. Та наразі ми ходимо темними вулицями, їх більше не освітлюють до 23-ї, бо послідовник справи Бабаєва перший віце-мер Калашник саме цю традицію чомусь не підтримує.

Втім, незважаючи на вибірковість справ покійного мера, які «продовжують» кандидати Малецький та Калашник, вони реальні переможці першого туру. Давайте подивимось, як це сталося.

Результати голосування 25 жовтня 2015-го року

1. Віталій Малецький – 15798

2. Віктор Калашник – 10385

3. Геннадій Іванян – 9621

4. Оксана Піддубна – 8236

5. Ірина Дроздова – 6203

6. Юрій Гриценко– 6065

7. Володимир Пилипенко – 5329

8. Дмитро Кавунник – 3212

9. Олександр Головач – 2502

10. Дмитро Плахотник – 2142

11. Олег Савченко – 1715

12. Євген Корф – 1412

13. Михайло Хохлов – 746

14. Оксана Гуйда – 497

Всього у Кременчуці зареєстровано 169 690 виборців. Участь у голосуванні взяли 77 169 виборців (45,24%).

Віктор Калашник (14,06%)

За версією «Телеграфа», Віктор Калашник набрав 14,06% голосів і вийшов у другий тур, бо:

– мав прихильників;

– активно використовував адміністративний ресурс;

– долучився до президентської партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність».

Звісно, що кандидат Калашник мав реальних прихильників. На нашу думку, це громадяни, які поважають будь-яку владу і будь-який «порядок» та не довіряють незнайомим та новим кандидатам, особливо «горлопанам», «революціонерам», надто активним жінкам та всім іншим. Така категорія виборців вважає, що «влада є влада, і нічого балуватися». Їхня улюблена приказка на виборах: «Яке мурло цей, ми вже знаємо, а яким мурлом буде наступний, ще невідомо».

Цілком зрозуміло, що виборці, які поважають будь-яку чинну владу, могли свідомо, без примусу, віддати свої голоси солідному провладному кандидату Калашнику.

Другий, на нашу думку, фактор успіху кандидата Калашника – безперешкодне використання адміністративного ресурсу. На час виборів перший віце-мер Калашник не пішов у відпустку, він залишився на посаді, сказавши журналістам, що «агітуватиме лише у неробочий час». Перебування на посаді дало йому можливість регулярно світитися на шпальтах владних та провладних видань. Щодня ці видання повідомляли виборців, що «Віктор Калашник перевірив хід ремонту на вулиці Шевченка»; «Віктор Калашник передав нацгвардійцям позашляховик»; «Віктор Калашник продовжить ремонт дахів кременчуцьких багатоповерхівок» тощо. Таким шляхом кандидат Калашник постійно «був на слуху» у виборця.

Фактично, Калашник навіть не розвішував наочної агітації, з’явився лише один смішний білборд із характерним написом: «Калашник Віктор: всі балакають, ВІН ПРАЦЮЄ!». Якщо пам’ятаєте, білборд з аналогічним написом «Вона працює!» застосовувала Юлія Тимошенко, коли працювала прем’єр-міністром і водночас балотувалася у президенти.

Нарешті, третій потужний фактор успіху кандидата Калашника – його причетність до президентської партії БППС. Він висувався на посаду мера від БППС. А кандидат у мери від партії Президента – це звучить солідно не лише для пересічних виборців, які просто шанують владу, а й для прагматиків, які хочуть долучитися до цієї влади і робити успішну кар’єру та бізнес. Ці прагматики розуміють, що Президент, попри всі солодкі розмови про децентралізацію, вибудовує в регіонах жорстку пропрезидентську вертикаль влади – у тому числі, і через президентських мерів міст. Звісно, що тим, хто робить кар’єру чи розширює бізнес, вигідніше буди в лавах президентської політичної сили – так преференцій отримаєш більше. Таких прагматиків у списках кременчуцької парторганізації БППС вдосталь. Звісно, що вони теж підтримали свого кандидата Віктора Калашника. Це вигідно.

Віталій Малецький (21,39%)

За версією «Телеграфа», кандидат Малецький набрав 21,36% голосів і вийшов у другий тур, бо:

– мав прихильників;

– експлуатував тему «вірний соратник Бабаєва»;

– на нього ефективно працювали безплатні газети;

– на нього ефективно працювала мережа агітаторів.

На нашу думку, кандидат Малецький безумовно мав реальних прихильників. Та пересічному виборцю він фактично невідомий, в команді Бабаєва він був лише штатною одиницею, жодна гучна справа з ним не пов’язана. Запитайте себе, що ви чули про Малецького рік тому або хоча би шість місяців тому?

Мабуть, що майже нічого. Бо навіть преса чула в той час про Малецького дуже мало.

Попри це кандидат Малецький набрав 21,39% голосів. На нашу думку, тут спрацювали три потужних фактора: тінь Бабаєва, безплатні газети та ефективна мережа агітаторів. Віталій Малецький не «вигадував велосипед», він повторив усе, що у 2010-му році зробив на виборах Олег Бабаєв. Бабаєв у жовтні 2010-го заявив, що «змусить чиновників увімкнути опалення в місті» (дивись фото). І Малецький у жовтні 2015-го заявив те саме. Бабаєв лазив по дахах будинків, перевіряючи якість ремонтів, і Малецький туди поліз. Зрештою, Бабаєв започаткував жовтневі міські суботники – саме під місцеві вибори. І Малецький організував жовтневий суботник під вибори. Так нашвидкоруч, за три місяці, формувався образ кандидата Мадлецького, «вірного соратника Олега Бабаєва».

А писала про всі діяння кандидата Малецького газета «Аvтограф». Під час виборів її роздавали та розносили по квартирах безкоштовно. Безкоштовна газета – надпотужний фактор впливу. Якщо вам у поштову скриньку кладуть не куцу агітаційну листівку, а безкоштовну кольорову газету з програмою телепередач, навіщо вам ще якісь газети? Та ще в такий скрутний час, коли доводиться рахувати кожну гривню. Тож значна кількість виборців дізнавалася про перебіг виборчої кампанії виключно з безкоштовних видань. А вже «Аvтограф» старався як міг. На його шпальтах кандидата Малецького і Прометеєм називали, і навіть зі срібним доларом порівнювали (що, на нашу думку, більше в тему, адже вибори – це завжди боротьба за гроші). Так у безкоштовних газетах формувався образ молодого, симпатичного, сяючого, як новий срібний долар, кандидата Малецького.

Зрозуміло, що інших кандидатів у безкоштовних газетах відверто змішували з лайном – так формувався узагальнений образ усіх інших, «бридких та негідних поваги» кандидатів. Особливо дісталося кандидатам Дроздовій, Піддубній, Гриценку та Пилипенку, їх паплюжили як могли.

А розносили безкоштовні газети мережеві агітатори. Один із них розповів «Телеграфу»: «Цього року нам доручили в кожному будинку підписати на «Аvтограф» 20-25 людей. Треба було надати їхні телефони, адреси, потім нас перевіряли, чи дійсно цих людей підписали. Газети їм клали у скриньки або приносили у квартири. Вони до нас звикли, розмовляли. Звісно, усі 25 не пішли голосувати за нашого кандидата, та 10-15 я забезпечу стовідсотково. Бо кожен бере собі будинок, де є знайомі або живуть родичі, у мене, наприклад, сестра, її подруга, ще там сусіди. Люди тебе знають, тому довіряють, а прийдуть невідомі, їм і двері не відчинять».

Судячи з результатів кандидата Малецького, всі учасники його кампанії заслуговують на премію – адже завдяки їхній роботі маловідомий ще три місяці тому функціонер став фактичним переможцем першого туру виборів.

Феномен Іваняна

Геннадій Іванян – кандидат у мери від «Опозиційного блоку» – отримав третій загальний результат по місту. А в Крюкові він взагалі посів друге місце – причому відстав від лідера Малецького лише на 79 голосів. За Іваняна в Крюковському районі проголосували 3925 виборців, а за Малецького – 4904.

Результат вражаючий і водночас шокуючий – якщо пригадати, що Іванян балотується від «Опозиційного блоку», створеного регіоналами, і керує блоком відомий регіонал Юрій Бойко. Лідер Партії регіонів – Віктор Янукович – єдиний український президент, який офіційно звернувся до президента країни-агресора Росії з проханням ввести на територію України російські окупаційні війська. Більше року в Україні триває війна. За цей час загинули 29 кременчужан.

Попри все це виборці віддають свої голоси кандидату від партії, створеної регіоналами. Що ж такого зробив кандидат Іванян для цих виборців? Судячи з агітаційних матеріалів, які регулярно транслювалися на ТК «Візит», кандидат Іванян в Крюкові та на Раківці лагодив дитячі майданчики, качельки, лавки та прибирав сухі дерева.

Варто зазначити, що кандидат Іванян з його успіхом у виборців не самотній. Його партія «Опозиційний блок» лідирує по Кременчуку, вони набрали найбільшу кількість голосів виборців, випередивши і президентський «Блок Петра Порошенка «Солідарність», і всіх інших. Отже регіонали, які після втечі свого лідера Януковича навесні 2014-го тихенько саморозпустилися і принишкли, з перемогою повернулися до Кременчуцької міської ради – вони матимуть найбільшу фракцію, бо набрали найбільше голосів.

Поразка Пилипенка

Лідер кременчуцького Майдану Володимир Пилипенко на виборах міського голови отримав слабкий результат – за нього проголосували 5329 виборців. Він не увійшов ані до трійки, ані до п’ятірки лідерів перегонів, посів сьоме місце.

На парламентських виборах 2014-го року Пилипенко, навпаки, мав другий результат. Він поступився лише Юрію Шаповалову. За Володимира Пилипенка тоді проголосувало 9950 кременчужан.

Тож за рік, що минув, кандидат, який був символом Революції Гідності, втратив майже половину прихильників. За версією «Телеграфа», тут спрацювало кілька чинників. По-перше, Володимир Пилипенко фактично залишився на цих виборах без медійного ресурсу. На парламентських виборах 2014-го він регулярно з’являвся в новинах місцевого телебачення – ТК «Візит». Таким чином про волонтерські справи Пилипенка та його роботу для фронту дізнавалися люди, відповідно, розширювалась аудиторія його прихильників. Цього року Пилипенко майже не з’являвся в новинах. Це зіграло свою роль.

По-друге, він балотувався від «Свободи» і маємо визнати організацію його виборчої кампанії провальною. Крім кількох білбордів із узагальненими закликами, виборці фактично нічого не побачили. Це теж зіграло свою роль. Хоча варто зазначити, що «ТелеграфЪ» неодноразово чув запитання від кременчужан: а де Володимир Пилипенко, він бере участь у виборах? Тож люди, які пам’ятали його з парламентських виборів та з часів Майдану, все-таки проголосували за свого кандидата. Їх виявилось п’ять тисяч із 77-ми, що прийшли на вибори.

Очікуваний фінал

Власне, відбулося те, про що «ТелеграфЪ» двічі інформував читачів. У матеріалах «Хитрі ігри влади» та «Атака клонів» (на фото) ми писали, що посадовці, які бажають залишитись у владі, запропонували виборцям гру «обирай з двох чиновників, кого б ти не обрав, виграємо ми». Так воно й вийшло. Для пасивної більшості – виборців, які підтримують будь-яку владу – нічого трагічного не сталося. Активна меншість – постмайданівський виборець – мабуть сумує. Втім маємо, що маємо – спрацювали закони великих чисел і великих коштів.

Що буде

Залишилось сказати кілька слів щодо подальшого перебігу подій. 15 листопада одного з чиновників-переможців першого туру оберуть мером Кременчука. Посівши посаду мера, він, за законом, запропонує Кременчуцькій міській раді кандидатуру секретаря міськради. Найімовірніше, це буде кандидат, який йому програє у другому турі. За версією «Телеграфа», має існувати саме така домовленість – кожен із двох провладних кандидатів отримує свій приз. Один – мер, другий – секретар міськради.

Якщо переможе і стане мером кандидат Малецький, невдовзі він залишить свою партію «Поруч» і стане членом президентської партії БППС.

Деякі місцеві політики розглядають варіант, коли один із переможців першого туру відмовиться від участі у виборах, щоб дати можливість поборотися за мерське крісло кандидату Іваняну, який посів третє місце, набравши 13,03%. «Телеграфу» така версія видається сумнівною. Малецькому немає сенсу відмовлятися від другого туру, він явний лідер. Калашник не зможе відмовитись, бо він іде від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Для президентської партії це був би надто гучний скандал – публічна змова з регіоналами, адже Іванян – кандидат від «Опозиційного блоку», створеного регіоналами.