Серед споживачів ходять настирливі чутки про те, що побутовий газ «розбавляють» повітрям – і за нього ми платимо як за паливо. Фахівці пояснюють: штучно додавати повітря у газ технічно неможливо і вкрай небезпечно. Однак це не означає, що з нашим газом усе гаразд...
Ціна на побутовий газ за останній час значно зросла, до того ж газопостачальні підприємства прагнуть усіх «поставити на лічильник». У принципі, нібито все логічно: платимо за те, що споживаємо. Проте виникає питання: якої якості газ нам постачають?
У розмовах, навіть серед людей із вищою освітою, доволі часто доводиться чути, що газ якийсь не такий: не так горить, полум’я конфорки не блакитне, а чайник на плиті гріється дуже повільно.
Такі розмови та скарги на якість газу нам доводилося чути неодноразово. У ліпшому випадку люди кажуть, що газ «брудний», у гіршому – про те, що в нього навмисно додають повітря – прямо як хитра перекупниця на ринку додає воду в молоко!
Щоправда, пані Юлія Тимошенко в одному з телеефірів заявила, що в газ додають не повітря (його основною складовою є кисень), а азот. «ТелеграфЪ» вирішив розібратися з усіма цими чутками та припущеннями та звернувся до фахівців.
То чи є повітря в газі? Богдан Оксененко, голова правління ПАТ «Кременчукгаз», наголошує на тому, що додавати повітря в побутовий газ (метан) по-перше, вкрай небезпечно; по-друге, практично неможливо технологічно. Крім того, підприємство публікує в офіційних виданнях щомісяця паспорт фізико-хімічних показників якості природного газу. Аналізи свідчать, що кисень (основна складова повітря) у газі відсутній.
«ТелеграфЪ» звернувся за коментарем і до незалежного експерта – Анатолія Колієнка, професора кафедри теплогазопостачання, вентиляції та теплоенергетики Полтавського національного технічного університету імені Ю. Кондратюка.
Ми вже з’ясували, що повітря у блакитному паливі немає, але це ще зовсім не означає, що газ по трубі до всіх споживачів-кременчужан надходить однаково якісний. У минулому номері «ТелеграфЪ» торкнувся питання калорійності газу, зокрема – теплоти згоряння.
І якщо зазирнути в паспорти фізико-хімічних показників природного газу, ми побачимо, що теплота згоряння – в межах допустимих показників, але відрізняється на різних ГРП, які обслуговує ПАТ «Кременчукгаз». Тому може бути, що чайник у мешканця Крюкова закипить швидше, ніж у мешканця Лашків (звичайно, ми говоримо про однакові газові плити, чайники та кількість води в них). Бо в оселі крюків'ян надходить газ з більш високим показником теплоти згоряння.
Він наголошує, профільне законодавство у газовій сфері вже готують до того, що розрахунок зі споживачем здійснюватиметься як у Європі: не від спожитих кубометрів газу, а від калорійності.
Проте наш експерт Анатолій Колієнко вважає, що на даному етапі в Україні розрахунок за газ від калорійності нічого суттєво не змінить. І не тому, що це неможливо здійснити, навпаки – можливо.
Та є одне велике «але»: для такого обліку необхідно безперервно, в режимі online, контролювати склад газу і робити розрахунки теплоти його згоряння, і тоді можливо виставляти рахунки за газ у теплових одиницях. Та, як наголошує експерт, згідно з вимогами нормативної документації в Україні, відбір проб і аналіз складу газу робиться один раз на місяць.
Ще одне питання, яке часто ставлять споживачі – незвичний колір полум’я: замість блакитного з’являються червоні язики, або газ горить зеленуватим кольором. Нехарактерний колір може бути зумовлений кількома причинами – як суто побутовими, так і пов’язаними з якістю газу, зауважує Анатолій Колієнко. Ось на що він звернув увагу:
1. Неправильне налаштування пальників газової плити.
2. Брудна конфорка.
3. Зміна якості газу (можуть бути домішки важких вуглеводнів у складі газу).
4. Підвищена вологість газу.
Отже, повітря в газі немає, але є водяна пара. І тому, пояснює фахівець, слід звернути увагу ще на один показник у паспорті фізико-хімічних показників якості природного газу – «точку роси».
– Це та температура, при якій газ починає втрачати водяну пару, яка в ньому міститься (водяна пара у складі природного газу починає конденсуватися). З’являється волога (конденсат). Потрапляючи в наші газові плити, вона дає жовтий колір полум’я та знижує теплоту згоряння, – пояснює Анатолій Колієнко. – Раніше на газовидобувних підприємствах газ проходив два ступені очищення і надходив до споживачів практично «сухий», без вологи. Крім того, на газопроводах були конденсатозбірники. Але поступово їх повирізали (як непотрібні, бо був другий ступінь очищення), а потім ліквідували й другий ступінь очищення. Тепер газ йде з вологою. Взимку він охолоджується до точки роси, і водяна пара починає конденсуватися. У нормативній документації на газ вказано, що наявність рідкої фази не допускається. Газотранспортні підприємства не можуть допустити, що в трубах є рідина, тому через кожні 100-200 км на магістральних газопроводах розташовані так звані пункти підігрівання газу. Волога, готова сконденсуватися, знову випаровується. Але підігрівають газ лише в магістральних газопроводах. І от він дійшов до Кременчука, продовжує охолоджуватися, бо в нас багато надземних газопроводів. А тепер, дивіться, температура -12, а у паспорті якості газу вказано, що точка роси -11. Тобто при -11 утвориться конденсат. Щоб цього не сталося при наших температурах взимку, точка роси має бути хоча б -20 (не нижча за точку передачі газу споживачу).
Тобто, якщо говорити про проблему якихось домішок у газі, то перша – це волога. Вона потрапляє в газові прилади, погіршується якість горіння, теплота згоряння, знижується ККД обладнання. Забиваються газові пальники, що може призвести до повного погасання факелу. Причина проблем з якістю газу не в азоті, не в кисні, а у водяній парі. Ще один нюанс – лічильник її рахує разом із газом – як газ! Тому ми платимо за водяну пару як за газ.
На наше прохання професор Анатолій Колієнко теж пояснив тему якості газу, проектуючи її на «чайник, який довго закипає». Від чого це може залежати, крім калорійності?
1. Від кількості води у чайнику.
2. Від кількості іншого посуду, який встановлено на плиті, і від умов підведення до полум’я вторинного повітря на горіння.
3. Від коефіцієнту корисної дії, з яким працює плита.
4. Від технічного стану плити і пальників.
5. Від правильності налагоджування пальників
6. Від тиску газу перед газовим приладом.
У наступному числі «Телеграфа» – точка зору фахівця на будинковий облік газу; про те, як споживачу читати паспорт якості газу та чого вимагати від його постачальника.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.