У Кременчуці розкопали Свято-Покровську церкву 18 століття

У Кременчуці під час капітальної реконструкції колишньої школи № 14 знайшли фундамент старообрядницької церкви та її нижній храм.

У храмі залишилися цегляні аркові перекриття, а на стінах залишились фрески, які вивчатимуть історики та реставратори.

Є велика ймовірність того що це залишки Свято-Покровської церкви, зруйнованої у 30-ті роки 20 сторіччя. Про це повідомила завідувач експозиційного відділу Кременчуцького краєзнавчого музею Наталія Музиченко.

Історична довідка

На плані Кременчука 1784 року на леваді біля заболоченої ділянки озера Безіменного (територія ЗОШ №14, вул. Гагаріна, 24) позначена розкольницька каплиця. У 1787 році був наказ про знищення цієї церкви до приїзду імператриці Катерини ІІ. Але наказ не був виконаний. У спогадах Мьоллерса, який супроводжував імператрицю Катерину ІІ під час її подорожі 1787 року в «полуденные земли», згадується, окрім двох православних церков, лютеранського молитовного будинку і їх кладовища, старообрядницька каплиця у Кременчуці.

У 1794 році кременчуцькі старообрядці, які визнавали священство, збудували дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці на території фортеці.

У 1827 році за розпорядженням міністра внутрішніх справ запечатали алтар і заборонили богослужіння в каплиці. Але розкольники продовжували ходити в храм через вільні бокові двері. Скит, в яких жили старообрядці розрісся до 64 будинків (проживали 264 особи). На 1837 рік кількість розкольників в Кременчуці й Крюкові становила до 3000 осіб, і слід відзначити, що саме тут була сконцентрована більшість усіх старообрядців, які мешкали у Полтавській губернії. В Лохвиці, Пирятині, Кобеляках, Ромнах, Прилуках, Миргородському повіті їх нараховували від одного до трьох чоловік.

Нова хвиля навернення до православ’я у Кременчуці розпочалася саме з парафіян знайденої каплиці у 30–х роках 19 ст.

Восени 1845 року кременчуцька каплиця була перейменована в церкву Покрови Пресвятої Богородиці. 3 жовтня священик Олексій Соколов вперше відслужив літургію, де було присутніх 500 осіб, а 7 числа – 2000 осіб.

Будівля Покровської церкви була дерев’яна трьох купольна з п’ятиярусним різьбленим іконостасом і дзвіницею. На фото 1934 року, яке зберігається у фондах Кременчуцького краєзнавчого музею (ІРП.Ф. інв. №1380), церква має вигляд однокупольної із триярусною дзвіницею, що стоїть окремо. Серед священних реліквій в храмі були два Євангелія першої половини 17 століття в срібних окладах, ікони грецького письма того ж віку. Примітна ікона Цареградської Божої Матері в срібній ризі з написом на звороті: «Взят сей святой образ в Крыму, в турецкой области, фельдмаршалом Минихом 1731 года, а в Петропавловский собор принесен от дому Ея Величества Государыни Анны Іоанновны».

При Покровській церкві була побудована й освячена 3 вересня 1889 року двоглава церква Різдва Пресвятої Богородиці за благословення єпископа Полтавського і Переяславського Іларіона Юшенова. За спогадами кременчужанки Рябих Г.І. це була невеличка церква, що стояла на розі сучасних вулиць Першотравневої та Гагаріна. Зберігалась дещо пошкоджена будівля і після Другої світової війни. Але у зв’язку з тим, що поряд знаходилась школа №14, яка виросла на місці зруйнованої Покровської церкви ще в 1939 році, Різдва Богородицьку церкву також розібрали, відмовивши вірянам у відновленні будівлі й служб в ній.