Старовинні храми Кременчука

Базарна площа, на якій нині розташований центральний ринок

У Кременчуці сталося диво. Під час реконструкції колишньої школи №?14, де збираються облаштувати центр надання адміністративних послуг, будівельники знайшли рештки стародавньої будівлі. Виявилось, що це залишки Свято-Покровської церкви, зруйнованої у 30-ті роки минулого сторіччя. Будівельники побачили залишки фундаменту з кам’яного буту, цегляні аркові перекриття і навіть фрески! Священослужителі зазначають: вірогідно, це або фреска Архистратига Михаїла, або Ангела Охоронця. Що то за старообрядницька церква і коли її створили? Про це ми запитали у фахівців краєзнавчого музею.

–?Cтарообрядництво зародилося в Росії в середині 18 сторіччя. Причиною його появи став розкол, що виник у Руській православній церкві внаслідок реформи патріарха Никона,?–?зазначає завідувачка експозиційного відділу Кременчуцького краєзнавчого музею Наталія Музиченко.?–?Супротивники цієї реформи через переслідування влади змушені були переселятися у віддалені райони держави або за її межі. З утворенням Новоросійської губернії, центром якої стало наше місто, уряд шляхом пільг залучає для освоєння нових земель різні етнокультурні і соціальні групи населення, зокрема і старовірів.

Старообрядці мали неабиякий комерційний хист. Тож швидко розгорнули підприємницьку діяльність. Торгівля, будівництво, шкіряне, салотоплене, кондитерське виробництво, виготовлення свічок?–?за усім цим у нашому місті стояли саме вони. Серед старообрядців було багато поважних купців, один із найвідоміших нині?–?купець Чуркін, якому належала нинішня будівля банку «Аваль» у Крюкові. У релігійному ж житті було не все так просто:

–?Старообрядці Кременчука належали до двох розрядів: попівців і безпопівців. Представниками останнього були «капличні» і «поморці». «Капличні» ідейно визнавали священну ієрархію, але фактично залишались без священика, аргументуючи це занепадом правильних священиків, поставлених до никонівських часів. Каплиця «капличних», де вони відправляли свої релігійні потреби, була збудована за межами міста, на леваді, неподалік від місця, виділеного для їхньої громади під кладовище. На плані Кременчука 1784 року на леваді, біля заболоченої ділянки озера Безіменного (сучасна територія школи №?14), позначена ця розкольницька каплиця. Саме її було наказано знищити до приїзду імператриці Катерини?ІІ у 1787 році. Але наказ не був виконаний.

Аби мати власний храм та спокійно проводити у ньому обряди, старообрядці, які визнавали священство (попівці), пішли на компроміс із офіційною церквою. І вони положили єдиновірство у Кременчуці. Вони могли дотримуватись обрядів, проте у їхній церкві неодмінно мав служити священик із канонічної церкви. Так на території фортеці, в районі Дніпра, у 1794 році збудували дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Законодавчо ж власне течію єдиновірства оформили пізніше, у 1800 році.

–?Проте переважна час­тина старообрядців не поспішала навертатися до «унії» й залишалась вірною своїм поглядам. Біля каплиці «капличних» згодом виростають невеликі будинки, в яких оселяються розкольники, переважно жінки, й утворюється скит. На початку 19 сторіччя територія скиту була огороджена високим парканом. До каплиці прибудували дзвіницю, алтар і почали проводити богослужіння без дозволу влади. Генерал-губернатор князь Рєпнін лояльно ставився до розкольників, тому ніяких заборон не надійшло. У 1827 році за розпорядженням міністра внутрішніх справ був запечатаний алтар і заборонено богослужіння в каплиці. Але розкольники продовжували ходити в храм через вільні бокові двері. Восени 1845 року кременчуцьку каплицю перейменували в церкву Покрови Пресвятої Богородиці. При Покровській церкві була побудована і освячена 3 вересня 1889 року тепла двоглава церква Різдва Пресвятої Богородиці. За спогадами кременчужанки Рябих?Г.?І., це була невеличка церква, що стояла на розі сучасних вулиць Першотравневої і Гагаріна. Зберігалась дещо пошкоджена будівля і після Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Але оскільки поряд знаходилась школа №?14, яка виросла на місці зруйнованої Покровської церкви ще в 1939 році, Різдва Богородицьку церкву також розібрали, відмовивши віруючим у відновленні будівлі і службі в ній.

Розкопані при реконструкції школи на вул. Гагаріна рештки Покровської церкви міська влада має намір «законсервувати» задля збереження. 

На цьому фото видніється Покровська церква, яку нещодавно відкопали на території 14-ї школи. Вид з перехрестя сучасних вулиць Першотравнева та Шевченка в бік залізничного вокзалу

Скільки церков було до революції?

Якщо порахувати православні, єдиновірні та старообрядні церкви, то вийде, що у Кременчуці до революції було 20 культових споруд. І з них залишилась лише одна кладовищенська церква. Зараз це Свято-Успенський кафедральний собор, що у Крюкові (на вул. Макаренка).

Музейні працівники кажуть: у кожній церкві зберігались власні реліквії. Це були дорогоцінні речі, які виготовляли на замовлення покровителя храму. Проте усі скарби пішли в небуття після революційних подій…

За проектом російського архітектора італійського походження Джакомо Кваренгі 1804 року на Соборній площі на відстані близько 200 сажень від Дніпра спорудили кам’яний собор Успіння Пресвятої Богородиці. Нині це площа Перемоги.

За мостом, у Крюкові, було одразу кілька церков. На території нинішнього реабілітаційного центру розташовувалась Покровська церква. А ближче до мосту, там, де тепер забудова, знаходилась єдиновірська церква Воздвиження Хреста Господня.

Вид з сучасної вул. І.Приходька

Домова церква Св.?Благовірного князя Олександра Невського в приміщенні Олександрівського реального училища. Нині тут розташова

У 1801–1803 роках була збудована кам’яна Спасо-Преображенська церква. Нині на цьому місці?–?ТРК «Європа».

Так до революції виглядала кам’яна споруда Троїцької церкви.

Фотомонтаж: Ростислав Богданов