Справедливого перерахунку "газових боргів Яценюка" за 2015 рік не буде

9.12.2016, 12:03 Переглядів: 9 719

Справедливого перерахунку "газових боргів Яценюка" за 2015 рік не буде

Гройсман нам не допоможе, бо це «надзвичайно тонке питання». Тож справедливого перерахунку газових боргів не буде.

На думку юристів, через страшенний безлад в українській законодавчій базі пересічному споживачу буде надзвичайно складно відстояти свої права у суді у справах про газові борги за 2015-й рік, які виникли з вини уряду Яценюка.


Майже рік кременчужани чекають від уряду чіткої відповіді – платити чи не платити борги за газ, які виникли з вини уряду Яценюка у 2015-му році? Законно чи незаконно газові компанії їх нарахували?


У «Телеграфа» є підстави стверджувати, що такої відповіді споживачі вже не дочекаються. Так ми оцінили ситуацію, почувши коментар прем’єр-міністра Гройсмана, який минулого тижня відвідав Кременчук.


Нагадаємо, 1-го квітня 2016 кременчужани почали отримувати від компанії «Кременчукгаз» платіжки з неочікуваними боргами за побутовий газ, спожитий з травня 2015-го по січень 2016-го. Люди обурювались, не розуміючи, звідки борги, адже вони весь цей час сумлінно сплачували рахунки «Кременчукгазу».


Як з’ясувалося, газові компанії заднім числом донарахували споживачам борги за газ, посилаючись на рішення Вищого адміністративного суду України (далі в тексті – ВАСУ), який 28 січня 2016 року скасував Постанову КМУ № 237. А норми споживання газу з травня 2015-го і по січень 2016-го нараховувались саме за Постановою № 237 (її ухвалив уряд Яценюка). І норми ці, якщо пам’ятаєте, були вдвічі нижчі за попередні. Вартість цієї різниці нормативів газові компанії і донарахували заднім числом споживачам.


Тоді, у квітні 2016-го, питання викликало неабияке обурення споживачів, втім посадовці та юристи заспокоювали людей, посилаючись на те, що уряд ось-ось розробить справедливу схему перерахунку вартості газу, спожитого у спірний період. Про це навіть йшлося у Постанові КМУ № 203, яку підписав Яценюк після скасування судом попередньої Постанови № 237. У Постанові № 203 чинний на той час прем’єр Яценюк обіцяв, що «перерахунок вартості спожитого у спірний період газу визначатиметься у порядку, затвердженому Міністерством енергетики та вугільної промисловості».


Ось народ і чекав справедливого порядку перерахунку. Чекали його навіть юристи, які коментували «Телеграфу» ситуацію з газовими боргами у квітні 2016-го.

 

Дві суперечливі поради Гройсмана кременчужанам


Навесні та влітку навіть урядовці найвищого рангу закликали громадян поки що не платити газові борги. Саме це, наприклад, порадив кременчужанам прем’єр Гройсман 21-го липня 2016-го. Під час його зустрічі з регіональними ЗМІ в Києві «ТелеграфЪ» запитав Гройсмана, що той порадить кременчужанам – платити чи не платити їм газові борги за 2015-й? Ось що відбулося далі:
«Владимир Гройсман сказал, что газоснабжающие предприятия не имели никаких правовых оснований начислять дополнительные суммы. «Мы им это докажем!» – пообещал он, и отметил, что граждане не обязаны платить эти суммы».


«ТелеграфЪ» надрукував відповідь прем’єра на сайті. У липні люди ще дуже переймалися газовими боргами, тож порада урядовця підбадьорила чимало кременчужан.


Минув майже рік, справедливий порядок перерахунку за газ так і не з’явився, тож «ТелеграфЪ» вдруге запитав прем’єра Гройсмана, платити чи не платити кременчужанам борги за газ 2015-го року? Минулого четверга, коли прем’єр прибув до Кременчука з візитом, ми запитали:
– Г-н премьер-министр, я просила бы вас прокомментировать свой совет кременчужанам не платить газовые долги за 2015-й год в контексте подписанного вами Постановления КМУ № 316.


Прем’єр відповів:
– Ви ставите надзвичайно тонке питання. Треба платити по тій ціні, яка діяла на той час, коли цей газ був спожитий. Це важливо, це принциповий момент.


Як бачите, цього разу прем’єр вже не радить кременчужанам не платити газові борги 2015-го, натомість радить платити їх за ціною, яка була чинною на той період. Водночас урядовець жодного слова не каже про норми споживання газу, хоча саме через них виникли ці газові борги – адже газові компанії не змінили ціну у спірний період, вони виставили споживачам додаткову оплату, посилаючись на те, що змінилися норми споживання газу у спірний період.


Прем’єр недарма оминув норми споживання газу – адже цього разу «ТелеграфЪ» запитав його про Постанову КМУ № 316. Гройсман підписав її 27 квітня поточного року. Постанова № 316 кардинально змінила текст попередньої Постанови № 203, де йшлося про перерахунок вартості газу, – з Постанови № 203 заднім числом зник текст про те, що перерахунок вартості газу, спожитого у спірний період, визначається у порядку, затвердженому Міністерством енергетики та вугільної промисловості. Натомість з’явився текст про те, що нові норми споживання газу, за якими ми наразі платимо, мають застосовуватися з 1-го лютого 2016-го року.


Якщо уряд офіційно ввів у дію нові норми споживання з 1-го лютого 2016-го, а ВАСУ визнав нечинними норми, за якими ми платили у 2015-му, це означає, що у спірний період з травня 2015-го і до 1-го лютого 2016-го чинними були норми споживання газу, передбачені Постановою № 619 – тією самою, за якою газові компанії і донарахували нам борги. А якщо норми були чинними, що ми можемо довести?


Ось так, за версією «Телеграфа», уряд Гройсмана остаточно узаконив донарахування, зроблені газовими компаніями.


Залишилось додати, що пан Гройсман розумів це вже в липні, коли радив кременчужанам не платити газові борги і обіцяв довести газовим компаніям, що вони не мали жодних правових підстав донараховувати додаткові суми.

 

Про Постанову № 619 і урядовий бардак

 

Газові компанії нарахували нам борги за газ, спожитий у 2015-му, за нормами споживання, визначеними у Постанові КМУ № 619. Ці норми вдвічі вищі за норми, за якими ми платили у 2015-му. Тому, хто відстоюватиме у суді своє право не платити газовий борг 2015-го року, важливо чітко розуміти, до якого часу залишалася чинною Постанова № 619. А зрозуміти це непросто, бо українські урядовці мають звичку заднім числом переписувати тексти урядових постанов, що призводить до страшенної плутанини. Для наочності «ТелеграфЪ» підготував невеличку таблицю.

 

Дивіться, що виходить. Виявляється, в природі існує Постанова № 204, підписана колишнім прем’єром Яценюком 23 березня 2016-го року. Цією Постановою з 23 березня визнаються нечинними Постанови про норми споживання газу № 237 та № 619 (та, що нас цікавить). Начебто виходить, що норми споживання, передбачені Постановою № 619, мали діяти аж до кінця березня 2016-го? Та ні, не виходить, бо Постановою № 203, підписаною Яценюком 23 березня та переписаною Гройсманом 27 квітня, нові норми споживання затверджуються з 1-го лютого 2016-го – тобто, за два місяці до визнання нечинною Постанови № 619. То коли ж насправді Постанова № 619 втратила чинність? Хтозна. Це український уряд і українське судочинство, тож результат може вийти дуже несподіваний.

 

коментар юриста

 

«Спрогнозувати перспективи справи не представляється можливим»

 

Послухавши ухильну відповідь прем’єра Гройсмана у Кременчуці та переглянувши купу суперечливих урядових постанов, «ТелеграфЪ» звернувся до фахового юриста з запитанням: що нарешті робити кременчужанам? Платити їм газові борги, що виникли з вини уряду Яценюка, чи ні?


Ось що відповіла на запитання «Телеграфа» адвокат Олена Дмитриченко:


– Наразі зважене рішення прийняти складно через суперечливість правового регулювання та відсутність єдиної та аргументованої судової практики.
Можу констатувати, що на даний час вже є судова практика, де громадяни просили суд визнати неправомірними дії постачальників газу щодо перерахунку за спірний період. З огляду на досліджені мною документи, можу сказати, що суд розв’язував спори не на користь споживачів. Зокрема, наведу як приклад ухвалу ВАСУ від 12.09.2016р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61235199). В цій ухвалі суд стверджує, що «Постанову № 237… визнано незаконною та такою, що втратила чинність з моменту її прийняття, … а тому в суді дійшли обґрунтованого висновку про правильність нарахування товариством «Хмельницькгаз збут» споживачу заборгованості за спірний період (з 06 травня 2015 року по 31 січня 2016 року) », – каже Олена Дмитриченко.

Водночас вона наводить як приклад інше – фактично, протилежне – рішення іншого суду – Київського апеляційного адміністративного суду (КААС) у справі № 826/15552/15. На відміну від ВАСУ, КААС дійшов висновку, що Постанова № 237 втратила чинність не з моменту її ухвалення, а з моменту, коли набула чинності ухвала суду, який скасував Постанову № 237 – тобто з 4-го листопада 2015 року.  А, відповідно,  до 4-го листопада Постанову № 237 та зазначені в ній норми споживання газу можна вважати чинними – і тоді газові компанії не мають законних підстав нараховувати доплату за цей період (з травня 2015 по 4 листопада 2015).


Підбиваючи підсумки, юрист зазначає:
– Отже, аргументи на користь споживачів мають місце (за період з травня 2015 року по 04 листопада 2015 року), але з огляду на суперечливість законодавства та судової практики, спрогнозувати перспективи спору не представляється можливим.

 

 

На завершення маємо сказати наступне: мета цієї публікації – сказати читачам те, що не можуть собі дозволити виважені та коректні юристи:
– Шановні читачі, в тому урядовому бардаку та судовій мішанині, яка існує в Україні, пересічному громадянину довести в суді свою правоту у справі газових боргів за 2015 рік вийде дорожче, ніж заплатити ці борги. Маємо за це дякувати владі, яку ми обрали.

Для допитливих читачів

Повний текст коментаря юриста

Олена Дмитриченко, адвокат:

Думаю, що категорична відповідь «платити чи не платити» буде у будь-якому разі виглядати безвідповідально. Кожен має прийняти для себе рішення: чи готовий він відстоювати свою позицію в суді в разі виникнення спору. А зважене рішення прийняти складно через суперечливість правого регулювання та відсутність єдиної та аргументованої судової практики.

Можу констатувати, що на даний час вже є судова практика, де громадяни просили суд визнати неправомірними дії постачальників газу щодо перерахунку за спірний період.

Але зважаючи на досліджені мною документи, суд розв’язував спори не на користь споживачів. Зокрема, наведу як приклад ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.09.2016р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61235199) .

В цій ухвалі суд стверджує, що «постанову Кабінету Міністрів України № 237 від 29 квітня 2015 року «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» визнано незаконною та такою, що втратила чинність з моменту її прийняття, про що зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року, а тому дійшли обґрунтованого висновку про правильність нарахування ТОВ «Хмельницькгаз збут» споживачу  ОСОБА_2 заборгованості за спірний період (з 06 травня 2015 року по 31 січня 2016 року)». 

Однак, прочитавши уважно постанову від 28.01.2016 року, я особисто не знайшла слів, де вказано, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність саме з моменту її прийняття. Звернула увагу на те, що позивачі просили скасувати постанову, а суд першої інстанції (постанова якого залишена без змін) визнав її нечинною.

І тут суттєве значення має термінологія: «скасування» законодавчого акту або «втрата чинності» ним.

На жаль, законодавець у Кодексі адміністративного судочинства України не дає визначення цим поняттям. А ось Пленум ВАСУ в постанові 20.05.2013  № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» вказав:

«Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта».



Виходячи з цієї позиції, Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 826/15552/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58245530) дійшов висновку, що «Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» від 29 квітня 2015 року №237 втратила чинність саме з моменту набрання Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року у справі № 826/16447/15 законної сили», тобто з 04.11.2015 року.

Тобто, якщо взяти до увагу твердження Пленуму ВАСУ в постанові «Про судове рішення», слід дійти висновку, що за період до 04.11.2015 року варто поборотися, адже негативна думка ВАСУ у постанові від 12.09.2016 року не є обов’язковою для всіх правовою позицією і спростовується вище цитованим роз’ясненням Пленуму.

Що ж стосується періоду з 04.11.2015 року до 31.01.2016 р., то в цей період на підставі судового рішення фактично була відновлена дія постанови від 8 червня 1996 р. № 619 (котра, як виявилося, була незаконно скасована).

Отже, аргументи на користь споживачів (за період травня 2015 року до 04 листопада 2015 року) мають місце, але з огляду на суперечливість законодавства та судової практики, спрогнозувати перспективи спору не виявляється можливим.


Теги:
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 50 від 12 грудня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх