Як нас «розвели» на гроші за два роки

«Непозбувна бентега» тарифу по 4 гривні

Із 11 травня міськвиконком ощасливив кременчужан новими тарифами на проїзд у маршрутках: тепер мусимо викладати з кишені щоразу по 5 гривень. Встановленню нових тарифів передував нібито супротив мера Кременчука пана Малецького. Так, у лютому він заявив, що підстав для підвищення тарифу він «поки що» не бачить. Перші розрахунки перевізників на новий тариф показово «завернули» – їх не узгодив Антимонопольний комітет. Та минуло зовсім трохи часу, перевізники відкоригували свої розрахунки. І перший, і другий варіант виходив на 5 гривень (багато хто показував вищий тариф, але при цьому милостиво погоджувався на 5). Нас гаряче запевнили: цього разу перевізники, на вимогу Антимонопольного комітету, врахували не напівпорожній салон (через що «ТелеграфЪ» неодноразово ставив під сумнів легітимність розрахунків попередніх років), а реальний пасажиропотік! І дані взяли з наукового дослідження Кременчуцького національного університету імені Остроградського, який проводив детальне обстеження пасажиропотоків. Щоправда, науковці досліджували лише маршрути № 2-В, 13, 15-Б, 18, 28 та 30.

Така собі, але перемога. Нарешті маршрутники погодилися, що возять за рейс (під рейсом вони розуміють коло у прямому і зворотному напрямках) не по 14–35 пасажирів, а по 28–54. А в мерії нарешті побачили «стоячих» пасажирів. Та радості від цієї звістки ми в повній мірі не відчули. Серце краяла та заважала спати «непозбувна бентега»: а як же бути з попередніми роками, коли мерія та АМКУ закривали очі на липові підрахунки з липовою кількістю пасажирів? Ми вирішили порахувати, а скільки ж ми переплатили за такий «сервіс»? Для розрахунків використали офіційні дані пасажиропотоку, з якими цьогоріч погодилися чиновники мерії.

Самі себе викрили

Ми взяли розрахунки перевізників, які вони подавали в 2015 році на підвищення тарифу до 4 грн, і цьогорічні, що стали підставою для підвищення ціни проїзду до 5 грн. На жаль, у наших архівах немає документів за 2015 рік по маршрутах № 9, 13 та 28, але картина по 14-ти маршрутах, на нашу думку, буде доволі інформативною.

У своїх розрахунках на кожен маршрут перевізник вказує, скільки пасажирів він планує перевезти за рік – Q (а також з кількість пасажирів за один рейс), скільки грошей планує витратити S (собівартість) і скільки планує заробити P (прибуток). Виходячи з цих даних, вираховується тариф – за формулою з Методики розрахунку, затвердженої Наказом Мінтрансу № 1175 від 17.11.2009 р.:

Т = (S+P)/Q

Саме з кількістю пасажирів і відбуваються маніпуляції, а вона дуже впливає на значення тарифу. Що ми побачили при дослідженні документів: на половині маршрутів у 2017 році раптом подекуди вдвічі зросла кількість пасажирів у порівнянні з 2015 роком (дивись таблицю). Відповідно й розрахований тариф мав бути вдвічі нижчим (ми його теж розрахували, користуючись методикою).

Отже, у нас є всі підстави вважати, що в 2015 році збільшення тарифу з 3 до 4 грн відбулося неправомірно. І підтвердженням цьому є останні розрахунки перевізників, які мерія взяла за основу для підняття тарифу до 5 грн. Самі ж і підтвердили: у маршрутках їздить більше людей, ніж фігурувало в розрахунках 2015 року. Тобто тоді дані занижувалися. Не стало ж у Кременчуці вдвічі більше мешканців, правда?

Як ми рахували

Скільки ж грошей ми переплатили завдяки мерії, яка «не бачила» переповнених салонів маршруток з 2015 до 2017 року?
Ми підставляли в розрахунки перевізників по кожному маршруту за 2015 рік не кількість пасажирів «зі стелі», а більш реальні дані за 2017 рік.

«Оновлену» річну кількість пасажирів ми множили на тариф у 4 грн й отримували суму грошей, котру водії мали протягом року.

Від отриманої суми грошей (більш реальної) ми віднімали заплановану перевізниками виручку (з липовою кількістю пасажирів) і виходила різниця, яку ми щороку переплачували на кожному маршруті.

Склали всі «доплати» й отримали, що за два роки дії тарифу 4 грн кременчужани переплатили понад 50 млн грн за поїздки по 14-ти міських маршрутах. А могли б і не платити, якби мерія затверджувала тариф, виходячи з реальної кількості пасажирів, а не «намальованої».

Були й певні технічні складнощі: за маршрутами 16 та 16-А у 2015 році розрахунок подавався єдиний (на всі 20 задіяних авто), а в 2017 – окремо по кожному маршруту: № 16–12 авто та № 16-А – 8 авто. Оскільки нас цікавить виручка 2015 року, то ми об’єднали дані (пасажиропотік № 16 та 16-А, на яких працюють усі 20 авто). ПП «Союз-авто-експрес» у 2015 році подавало розрахунки собівартості в цілому на підприємство, не поділяючи показники окремо на кожен маршрут.

результат приголомшив

50 «зайвих» млн грн ми віддали – вони отримали

«Непозбувна бентега» таки переслідувала нас недарма! Подивіться останні стовпчики в таблиці. Отже, кременчужани за рік переплатили 25,2 млн грн перевізникам на 14-ти маршрутах! І все це завдяки тому, що перевізники «приховали» кількість пасажирів та виручку від своїх послуг.

Рахували ми чесно, використовуючи єдиний підхід: реальна виручка обчислена на основі даних по пасажиропотоку за 2017 рік. Три маршрути, за нашими підрахунками, навіть пішли в «мінуси» – через зменшення кількості автобусів чи рейсів у 2017 році. Тут ми якраз і маємо місце з відхиленням у пасажиропотоці: ПП «Аделла» на маршруті № 2 зменшила кількість авто із 12 (2015 рік) до 9 (2017). На маршрутах № 3-А та № 3-Б зменшилася кількість рейсів – і кількість пасажирів. Хоча насправді ми не віримо у «мінуси» та благодійну діяльність перевізників. Насамперед тому, що реальний пасажиропотік на цих маршрутах науковці не досліджували. А відповідно, і виконком затвердив тариф, порушуючи вимоги чинної Методики його розрахунку.

Нам, звичайно, можуть докоряти тим, що розрахунок досить умовний, пасажиропотоки змінюються… Не заперечуємо. В одного з перевізників у розрахунках на 2017 рік дані враховані з відхиленням 20%. Із цим ми ще можемо погодитись – вийде 40 мільйонів «маржі» замість 50. Але й це не копійки!

Звичайно, ми розуміємо, де «собака порився» – від школяра до пенсіонера всі знають про те, що водії маршруток отримують частину зарплати «чорним налом». Тому, вірогідно, частина собівартості перевезень не потрапляє в розрахунок.

На наш погляд, розбіжності між плановими доходами та реальним прибутком перевізників мали б зацікавити правоохоронні органи – підрозділ, який розслідує економічні злочини. Але протягом багатьох років вони ніяк не звертають уваги на липові розрахунки перевізників та потакання їм міської влади.
Де ж осіли переплачені пасажирами гроші? За них можна було давно, не бідкаючись, оновити автопарк. За даними системи ProZorro, відповідно до завершеної закупівлі, вартість нового міського автобуса Ataman (виробник – Черкаси) складає 1 млн 680 тис грн. Автобуси старих моделей дешевші. Отже, можна було купити 25–30 нових автобусів.

Але ми ставимо акцент навіть не на відповідальності перевізників, а на відповідальності тих, хто з року в рік затверджує «фількину грамоту» – тарифи, які насправді не відповідають реаліям. Тарифи у Кременчуці, нагадаємо, затверджує місцевий орган – виконком Кременчуцької міської ради на чолі з мером Віталієм Малецьким. Антимонопольний комітет, на який так любить кивати наша мерія, перекладаючи відповідальність, лише погоджує тарифи, перевіряючи їх на відповідність законодавству про захист економічної конкуренції.

Ми дослідили лише один показник – дані пасажиропотоку. До речі, у нових тарифах деякі перевізники суттєво збільшили собівартість послуг. Наприклад, на маршруті № 11 собівартість послуг раптом зросла майже втричі (дані 2017 року порівняно з 2015). Ну, ми розуміємо, збільшилася мінімалка-запчастини-пальне… Але ж не утричі! Та це знову не збентежило виконком: тарифи затвердили.