Служити та захищати: раніше Вітчизну, а тепер – громадян

14 жовтня в Україні відзначають День захисника України. Ми вітаємо тих Героїв, які, ризикуючи власним життям, пішли обороняти цілісність та суверенність нашої Держави. Цього дня ми вирішили розповісти чотири історії військовослужбовців, які раніше на сході захищали громадян України, а нині оберігають спокій кременчужан. Шлях до лав патрульної поліції у кожного різний, проте мета одна – служити та захищати.

Владислав Козловський, 25 років

У 2014 пішов в АТО добровольцем. Півтора роки служив у 92-й окремій механізованій бригаді. На схід поїхав у день народження матері:

- У 2012 році я проходив строкову службу у Борисполі. На початку АТО підбили літак нашої частини. Загинуло багато хлопців. Після цього випадку не зміг сидіти осторонь і одразу пішов до військомату. Це було 1-го вересня. Я тоді сказав: от, я сам до вас прийшов, лише не викликайте 4-го вересня, у моєї мами день народження. І тут, ввечері 3-го вересня, подзвонив воєнком. Сказав приїжджати вранці. Довго думав, як сказати батькам, що не буду на дні народження мами. Крики, скандали. Побачив вперше сльози батька...

В АТО Владислав був на лінії розмежування:

- Стояли у Щасті, біля єдиного вцілілого мосту, де проводили обмін військовополоненими. Міст охороняли з двох боків. Це був фасад, де стояв Вадим Пугачов, і наша сторона – опорні пункти по Сіверському Донцю, який був лінією розмежування. У перший день служби ми вирішили поїхати в село за водою на БТРі. Мене залишили його охороняти. Стою я з автоматом, і до мене виходить чоловік. Каже: «Продай гранати». Я кажу: «В якому сенсі?» А він відповідає: «Ну, продай! І тобі - добре, і мені добре. По 40 гривень, я ними рибу глушу».

До лав патрульної поліції Влад вирішив долучитися, ще будучи на фронті. Проте зізнається, що хотів служити у Дніпрі, але не встиг потрапити до набору. Владислава як патрульного кременчужани мають пам’ятати по випадку на Крюківському мосту, коли він урятував чоловіка, який сидів на перилах і збирався стрибнути. Поліцейський протягнув йому цигарку і попросив ще раз обдумати своє рішення. Саме це і врятувало життя.

За цей вчинок Владистава Козловського та його напарницю Вікторію Давидюк нагородив годинниками особисто Арсен Аваков

Ігор «Гарік» Коваль, 33 роки

В АТО пішов добровільно у 2014 році. Пройшов 9 ротацій. Усього в зоні АТО був близько року. Служив у спецроті «Кременчук». Разом із побратимами виявив полковника ФСБ.

- Я працював менеджером. Коли почалася війна, пішов до військомату. Мені сказали чекати. А потім запропонували піти до спецроти «Кременчук», позаяк я раніше працював у правоохоронних органах. Одного разу на блокпосту ми виявили полковника ФСБ, який маскувався під водія фури АТБ. На блокпостах він скидав мобільники із сім-картами. І сєпари стріляли по наводці. Ми його вирахували і здали СБУшникам.

Ігор згадує смішну історію з волонтером Іриною Митрофановою, яка ледь не забула в них свого улюбленого песика:

- Одного разу до нас приїжджала волонтер Ірина Митрофанова з песиком. Привезла допомогу. Дивлюся, а на консервації напис: «Бійцям від Кременчуцького педагогічного коледжу». У мене була така ностальгія, я ж там на вчителя фізкультури навчався! Ми підписали прапора для них, і Ірина на емоціях поїхала. А собачка лишилася у нас... І потім вона поверталася за нею з Лисичанська.

Ігор на «Іграх Нескорених»

Перебуваючи у зоні АТО, до роти, де служив Ігор, приїздили журналісти «Інтеру». Вони, знімаючи сюжет, попросили військових передати вітання своїм рідним і знайомим. Ігор передав привіт своїй дівчині, заінтригувавши її тим, що в нього є для неї сюрприз.

Це була поїздка до Буковеля, під час відпустки. Там Ігор зробив їй пропозицію. Три місяці тому у них разом із дружиною Ксенією народилася донечка. 

Ігор разом із сім'єю

До патрульної поліції вирішив піти, зважаючи на прохання своєї майбутньої дружини, яка сказала «досить ротацій». Наразі, за словами патрульних, Ігор чи не найкращий у розкритті злочинів. Затримати крадія по гарячих слідах – у цьому він перший.

Владислав Боршош і Роман Роговий

По центру, зліва направо

Друзі - не розлий вода: удвох і на війну, і в патрульну поліцію

28 річний Владислав Боршош, інспектор патрульної поліції 1-ї роти, разом зі своїм товаришем Ромою Роговим зараз охороняють спокій кременчужан у лавах патрульної поліції. Ще до початку війни вони працювали разом у правоохороних органах. Коли розпочалася АТО, за наказом, їх направили в район Дебальцевого.

- 18 лютого близько 14 години нас направили на підсилення: витягати наших, і ми самі потрапили в оточення. Нас постійно накривали «градами», ми могли лише пересуватися повзком. А що могли зробити 20 міліціонерів з шістьма автоматами? Близько 2-ї години ночі поранили Юру з Великої Багачки, ми тоді з Ромою йому ногу перев’язували, надаючи першу медичну допомогу. Тоді при виході підбили кілька машин, трьох поранили та загинув один полтавчанин. Мабуть, тоді зірка сяяла над Кременчуком, що нікого з наших не втратили, - говорить Влад Боршош.

Вони з Ромою разом несли службу на блокпостах та спали в одній шахті. Коли стояли неподалік Артемівська, до них приходили місцеві жителі за допомогою. Серед них був і хлопчина років 10, якого виховувала бабуся. Бійці називали хлопчиська «Дракончиком» через кумедну шапку. Як бачили, що він йде, одразу готували йому пакунок з їжею, хоч і самим іноді не було чого їсти. Патрульний розповідає, що в той час думав лише про рідних, що обіцяв повернутися додому, а також, чи прокинеться завтра, чи побачить свою дружину та побратима Рому.

Коли розпочався набір у патрульну поліцію, вирішив спробувати разом з товаришем. Так і вийшло. До лав патрульної поліції, як і війну, вони пройшли разом. Зараз Роман та Владислав служать у одній роті.

Усього у патрульній поліції Кременчука служить 55 учасників АТО