А у Кременчуці так: хочеш безкоштовні ліки – плати 250 гривень

До редакції «Телеграфа» звернувся громадянин К. Він поскаржився, що не зміг вчасно отримати в аптеці безкоштовний інсулін, життєво необхідний його доньці. Вона хворіє на діабет 1-го типу (інсулінозалежна). Як інвалід дитинства, має отримувати інсуліни безкоштовно.

Батько дівчини розповів, що 13-го жовтня, коли він прийшов за інсуліном, в аптечному пункті 1-ї поліклініки інсуліну не було. Йому запропонували прийти 16-го, у понеділок, він прийшов, та інсуліну знову не було. Тоді він запанікував і пішов до лікаря-ендокринолога (Марія Захарова), яка веде його доньку. Лікар дала їм направлення до стаціонару, в ендокринологічне відділення 1-ї міської лікарні ім. Богаєвського. Причиною госпіталізації лікар вказала відсутність в аптеці життєво необхідного пацієнтці інсуліну.

18-го К. разом із донькою прийшли до стаціонару. А далі скаржник розповів таке:
– Там мне пришлось заплатить 250 гривень. Завотделением сказала, что нужно пойти в кассу и оплатить благотворительный взнос, а без этого инсулин мы не получим. Я, конечно, заплатил, но получается, что мы заплатили за инсулин, который нам положен бесплатно!

Як формуються списки на безкоштовний інсулін

«ТелеграфЪ» звернувся до лікаря-ендокринолога 1-ї поліклініки Марії Захарової, аби з’ясувати, яким чином формується заявка не безкоштовний інсулін і що робити пацієнтам, якщо інсуліну в аптеці немає?

Лікар відповіла:
– Інсулінозалежні пацієнти отримують інсулін безкоштовно. Заявку на безкоштовні інсуліни (їх насправді величезна кількість) формує лікар-ендокринолог – у даному випадку, це я. Заявка формується щомісяця в залежності від потреби. Згідно з наказом по 1-й лікарні (поліклініка №1 перебуває в структурі 1-ї лікарні, ред.), заявка на інсуліни подається лікарем до 20-го числа кожного місяця. Тобто до 20-го жовтня я формую та подаю до аптеки заявку на інсулін на листопад. Далі пацієнт приходить, я виписую йому рецепт на ту кількість інсуліну, яка потрібна йому на місяць. Рецепт дійсний протягом місяця, тож пацієнт може отримати за ним інсулін у будь-який зручний для нього час, – розповіла Марія Захарова.

«ТелеграфЪ» запитав:
– Що передбачено на випадок, коли в аптеці немає інсуліну?

– Якщо пацієнт повертається до мене з рецептом і каже, що інсуліну в аптеці немає, я пропоную йому тимчасову госпіталізацію до стаціонару, щоб його там забезпечили уколами на час відсутності інсуліну, – відповіла лікар-ендокринолог.
Відповідаючи на запитання «Телеграфа», вона засвідчила, що залежність від інсуліну – це реальність, а не вигадки хворих. Відсутність протягом 5-7 діб інсуліну, потрібного конкретному інсулінозалежному, веде до тяжких станів, зокрема і коми.

Чому в аптеці не було інсуліну

Пацієнти 1-ї поліклініки отримують безкоштовний інсулін в аптечному пункті №3, розташованому у приміщенні поліклініки.

«ТелеграфЪ» запитав завідувачку аптечного пункту №3, чому 13-го жовтня пацієнт не отримав інсулін? Жінка пояснила, що аптечний пункт – лише підрозділ аптеки № 212, і попросила усі коментарі отримати там. «ТелеграфЪ» отримав коментарі в аптеці №212 – вона є структурним підрозділом «Полтавафарм», головний їх офіс знаходиться у Полтаві, звідти вони й отримують інсуліни. Провізор аптеки №212 розповіла:

– Ви кажете, 13-го не було інсуліну в аптечному пункті? Це зрозуміло. 13-го у Полтаві лише сформували заявку, крім того, це була п’ятниця, а машина з Полтави приходить до нас по вівторках та четвергах. У ці дні й привозять інсуліни. Машина мала прийти у вівторок, 17-го, але вони нам зателефонували, сказали, машини не буде. І наступного дня, у середу, я вже сама поїхала до Полтави, привезла звідти інсуліни. 19-го зранку вони вже були в аптечному пункті, – розповіла Марія Іванівна.

«ТелеграфЪ» запитав, з чим пов’язана відсутність планової машини у вівторок та затримка поставки інсуліну? Провізор відповіла:
– Ви ж розумієте, що вони забезпечують усю область, машини йдуть не лише до Кременчука, а по області. Знову-таки, все залежить від того, коли в Полтаві отримали інсуліни та сформували заявки. Ми зі свого боку заявку їм подали вчасно, її робить ендокринолог 1-ї поліклініки, вона ніколи не затримує документи.

Провізор аптеки №212 також зазначила, що стурбованість людей зрозуміла, адже у травні та влітку через недофінансування та інші проблеми були значні перебої поставок інсуліну, тож люди нервують. Натомість вона зазначила, що наразі на місцевому рівні проблем із фінансуванням немає – кременчуцька влада вчасно перерахувала кошти на забезпечення поставок, тож інсулін надходить у заявленому обсязі.
Маємо нагадати, що громадянин К. також засвідчив «Телеграфу», що вже 19-го потрібний інсулін надійшов до аптечного пункту №3.

Чому за безкоштовний інсулін довелося заплатити 250 гривень

Громадянин К. поскаржився, що йому довелося сплатити 250 гривень благодійного внеску до каси 1-ї міської лікарні ім. Богаєвського, аби отримати інсулін, необхідний для його доньки. Таким чином, він фактично оплатив інсулін, який донька має право отримати безкоштовно.
«ТелеграфЪ» звернувся за коментарем до головного лікаря 1-ї лікарні Галини Бородянець. Ми запитали:

– Пані Галино, 18-го жовтня громадянин К. сплатив до каси лікарні благодійний внесок у розмірі 250 гривень, хоча, за його словами, у стаціонарі його донька не лежала. За що тоді вони заплатили благодійний внесок?

– Не лежали у стаціонарі? А що вони тоді тут робили? – запитала головний лікар.

– Вони отримали тут необхідний їм інсулін, якого не було в аптечній мережі.

– Якщо вони отримали інсулін, у чому сенс скарги пацієнта? До речі, я не маю від нього письмової скарги, і до мене, як до головного лікаря, він не звертався.

– Суть скарги у тому, що заявник стверджує, що його змусили сплатити благодійний внесок у сумі 250 гривень і він таким чином фактично оплатив інсулін, який має бути для його доньки безкоштовним.

– Офіційно відповідаю, що благодійний внесок у сумі 250 гривень – це оплата ліжко-дня перебування у лікарняному стаціонарі. Така оплата проводиться лише тоді, коли пацієнт госпіталізований до стаціонару. В іншому випадку це неможливо. Так, ми просимо пацієнтів, які мають таку можливість, сплатити ці кошти, бо проблеми недофінансування медичної галузі поки нікуди не зникли. Як головний лікар, як адміністратор, я зобов’язана забезпечити персоналу лікарні можливість працювати та надавати медичну допомогу, – відповіла головний лікар.

Завідувачка ендокринологічного відділення Ірина Лемежанська засвідчила «Телеграфу», що пацієнтка К. таки була госпіталізована до стаціонару. Заввідділення сказала:

– Пацієнтка поступила на лікування до стаціонару в наше відділення 18-го жовтня і лікувалася по 25-те. Цілодобово вона у стаціонарі не перебувала. За її особистою заявою, ми відпускали її на ніч додому. Власне, вона отримувала тут лише потрібні їй ін’єкції інсуліну, це тричі на день. Нічну ін’єкцію дозволяли робити вдома. Шприц-ручку, про яку ви питаєте, ми віддали їй після закінчення курсу, бо це одноразова шприц-ручка, для іншого пацієнта вона вже не використовується. Хочу вам також пояснити, що без госпіталізації до стаціонару ми не маємо права видати пацієнтці інсулін – адже ми зобов’язані списувати його поіменно, за прізвищем пацієнта та із зазначенням використаної дози.

А далі що?

В історії, яку досліджував «ТелеграфЪ», складно назвати одного конкретного монстра, який у всьому винен. Натомість очевидні проколи в різних ланках цього інсулінозабезпечувального ланцюга. Та ще більше впадає в очі страшенна залежність пацієнтів від прогнозованості та регулярності поставок інсуліну.

«ТелеграфЪ» пропонує керівництву Кременчуцького міського управління охорони здоров’я (В. Петращуку) та профільному віце-меру (О. Усановій) організувати контроль за регулярністю поставок інсуліну в місто. Кременчуцька влада перерахувала гроші і тим самим забезпечила можливість цих поставок. Натомість вони мають бути регулярні. І це – сфера впливу місцевої влади. Адже за законом, згідно роз’яснень МОЗ, перелік аптек, які здійснюють поставки інсулінів, визначають структурні підрозділи з питань охорони здоров’я.  А якщо структурний підрозділ охорони здоров’я визначає перелік аптек та укладає з ними угоди, він має і контролювати виконання договірних зобов’язань.

(Копії рецептів, направлень на стаціонар та чек на оплату благодійного внеску знаходяться в редакції, куди їх за власним бажанням передав скаржник. Редакція не вважає за доречне публікувати їх як ілюстративний матеріал, бо документи містять персональні дані скаржника та членів його родини).