Без алкоголю та м’ясних страв: як кременчужанам зустріти нове свято

Цього року ми вдруге офіційно відпочиватимемо не лише на традиційні новорічні свята, але й 25 грудня. Адже католицьке Різдво в Україні зробили святковим та вихідним днем. Тож у вівторок (й понеділок) відпочиватимемо усією країною. Як годиться провести цей святковий день? Як належить його відзначати і які традиції має католицька громада? Аби дізнатись про це, ми завітали до римо-католицького костелу у Кременчуці. А сестра Марія Марта Пшивара, Служниця Святого Духа, люб’язно допомогла нам з’ясувати всі тонкощі святкування. 

(Матеріал з архіву, вперше був опублікований у грудні 2017 року – ред.)

У православних перед Різдвом настає час посту, а у римо-католиків – Адвент. Протягом місяця годиться робити добрі справи та обмежувати себе у чомусь. Проте жорстких заборон немає:

– Церква не ставить певних заборон під час Адвенту, – розповідає сестра Марія Марта. – Вона заохочує робити добрі справи, добровільно відмовитись від чогось на цей період, зробивши таким чином власну пожертву. Наприклад, людина дуже полюбляє цукерки, але вирішує не вживати їх під час Адвенту. Чи відмовляється від перегляду телевізора, спілкування у соцмережах тощо. Це допоможе більш свідомо підготуватися до приходу Ісуса, наблизитися до Господа. Але головне – це добрі вчинки. Адже період Адвенту – це радісне очікуванням на народження Ісуса. Також перед святом проходять три дні реколекцій. Це час духовного відновлення, поглибленої підготовки до відзначання Різдва. Адже до свята ми готуємось різнобічно: прибираємо двір, прикрашаємо ялинки, готуємо смачні страви. Проте ми не зможемо пережити справжньої радості, якщо навели лад лише зовні, а усередині нічого не змінилося. Зовнішні речі можуть порадувати нас годину чи день. Та потім лишиться сама порожнеча. Тому дні реколекції – це час, коли годиться більше звертатись до духовного єства, читати молитви, сповідуватися. Святкування має сенс лише тоді, коли ти не обмежуєшся зовнішнім, адже головна таємниця відбувається у наших серцях. Люди мають відчувати, що ми змінилися, що насправді зустріли Ісуса.

Для тих, хто відвідує православну церкву, дуже незвично, що у католицькому храмі можна побачити живу ялинку, святково вбрану до Різдва:

– Перед Різдвом ми ставимо та прикрашаємо ялинку, - розповідає сестра Марта. – Вічнозелене дерево – це символ життя. А також встановлюємо в храмах вертеп: ставимо фігурки Марії, Йосифа, Ісуса та ясел. Навкруги можуть стояти пастухи, мудреці, вівці. Це символізує те, що син Божий приходить на землю та народжується у простих, бідних умовах.

Замість куті – оплаток

– Традиційно останній день Адвенту є днем постування, хоча церква цього не вимагає. У дитинстві ми завжди вибігали на подвір’я, роздивлялись, чи з’явилась на небі перша зірка. Бо якщо так, то можна сідати за стіл – після дня постування ми були дуже голодні. До речі, у багатьох країнах немає традиції святкової вечері. Це – гарна традиція наших країн, адже близькі та друзі збираються разом за спільним столом. Стіл накритий білою скатертиною, посередині сіно та фігурка Ісуса – це символізує, що він народився у стайні. Стіл накривають на одну персону більше: на випадок, що прийде несподіванний гість.

– Чи існує традиція ставити на стіл 12 страв?

– Церква цього не вимагає. Хоча я знаю, що в Україні навіть у родинах католиків часто ставлять на стіл 12 страв. Але серед них не має бути м’ясних страв та алкоголю. Наприклад, це може бути грибний суп, картопля, капуста з грибами, млинці, солодкі страви тощо. У Польщі є традиція обов’язково подавати на стіл рибу.

– Чи є у католицьких традиціях аналог куті, до якої звикла більшість українців?

– Це оплаток – дуже тонка біла та прісна пластинка хліба, яка випікається з білого борошна та води, без додавання дріжджів. Господар дому починає читати молитву. А далі близькі підходять один до одного, діляться оплатком, відламують шматочок. Висловлюють свої побажання, перепрошують один одного, цілуються, обіймаються. А потім вже сідають вечеряти. Співають колядки. Після цього вирушають до храму.
Святкова літургія триває годину-півтори. Зазвичай її проводять уночі, але у Кременчуці католики збираються десь на восьму вечора, аби було зручніше повертатись додому, доки ще курсує транспорт.

Святкова процесія розпочинається з того, що священик виходить із фігуркою маленького Ісуса на знак того, що він народився у Вифлеємі і так само сьогодні хоче народжуватись у наших очищених від гріха серцях. У храмі ми читаємо молитви, співаємо колядки – пісні про народження Ісуса. Священики діляться з людьми оплатками, парафіяни причащаються. Наприкінці служби люди складають побажання. Наступного дня вони також збираються у храмі. А діти ходять по домівках та співають колядки. Ми маємо два основні дні святкування: 25 та 26 грудня. А потім ще тиждень, який називається октава Різдва Христового.

– Чи прийняті у вас вертепи і хто їхні головні герої?

– Звичайно ж. У Різдвяному вертепі має бути Марія, Йосиф, інколи пара бере з собою маленьку дитину, яка грає роль Ісуса. Також частина вертепу це пастухи, царі, ангели. Діти дуже полюбляють бути янголятками з білими крилами. Театралізовані сценки розігрують у церкві, у дитячих будинках тощо. А після Різдва за традицією священики відвідують домівки парафіян. Приходять посвятити дім, принести Боже благословення, аби воно було протягом року.

Гарненькі різдвяні листівки відходять у минуле. Тепер поздоровлення надсилають переважно Інтернетом.

Ясла із народженим Ісусом, фігурки Марії та Йосипа – невід’ємна частина католицького Різдва.

Католицька церква розташована на вулиці Європейській (колишня вул. Щорса) – її почали зводити у 2005 році. Напередодні Різдва її прикрашають ялинкою та вертепом: з’являються ясла, фігурки новонародженого Христа, Йосифа, Марії. Під час служби у католиків заведено сидіти, а на лави кладуть збірки із текстами колядок, аби усі могли їх співати під час святкової літургії. Сама ж меса триває годину-півтори, потім люди обмінюються побажаннями та спілкуються один з одним. До речі, під час святкової літургії вийти до вівтаря та зачитати молитву може будь-хто з парафіян: не обов’язково священнослужитель. Настоятель римо-католицької парафії святого Йосипа у Кременчуці – отець Микола Орич, який приїхав до нашого міста зі Львова у 2009 році.

Декорації допомагають налаштуватись на свято. Під час Адвенту у храмі встановлюють чотири свічки. І кожної неділі запалюють одну з них. Найвища свічка символізує присутність і молитву Пресвятої Діви Марії. Її запалюють під час роратної служби, яка починається вранці у темряві. Люди заходять у храм із запаленими свічками, які тримають на знак очікування на прихід Господа. А рожеву свічку запалюють під час Адвенту, у «неділю радості».

Як римо-католики святкують Різдво

• Адвент починається за місяць до Різдва. У цей час годиться робити добрі справи
• Постують один день (не є вимогою церкви)
• У Святвечір (24 грудня) збираються разом за столом, коли засяє перша зірка
• Діляться один з одним оплатками – спеціальним хлібом. Він відіграє роль куті.
• Йдуть на літургію: триває 1-1,5 години
• На службі заведено сидіти
• Співають колядки у церкві
• Кожен може вийти до вівтаря та зачитати молитву (виступають заздалегідь підготовані особи)
• Причащаються, потискують один одному руки та діляться побажаннями
• Влаштовують святкові вертепи (священик може перевдягатись у одного з персонажів)
• У січні настоятель парафії обходить домівки прихожан.