«Акварельні спогади» художника, який малює, тамуючи біль

Жодного шансу на помилку

На виставці в Кременчуцькій художній галереї представлені 24 акварелі та чотири графіки на тему історії Кременчука та власних життєвих спогадів. Але, доки діяла виставка, Маестро написав ще один «свіжий» твір: «Чумаки ремонтують воза». Ця акварель вже стала частиною експозиції. Тож поспішайте побачити колоритні чумацькі сюжети, розлогі степи, відчути пахощі куліша при місячному сяйві, далекі події приїзду імператорських осіб та Кременчук початку ХХ століття з червоними трамвайчиками і прекрасними соборами. Всім відома акварель із першим залізничним мостом через Дніпро. Таку картину художник повторив майже 100 разів, настільки вона популярна! А поруч із історичними картинами та першими яскравими спогадами дитинства втілена сучасність: всім знайомий сквер ім. О.Бабаєва на тлі військового шпиталю, портрет милих серцю правнуків. Відверто кажучи, таких майстрів акварельного живопису не так багато в Україні.

Сама по собі техніка надзвичайно складна, адже вода розчинює пігмент і дозволяє накладати надтонкі і прозорі кольорові шари. Такі шари називають лессировками. Їх може бути до 30… І кожен шар буде пробиватися крізь попередній, тим самим утворювати складні відтінки, гру світлотіней. Тож у художника-аквареліста жодного шансу на помилку. Кожен мазок має бути зваженим і доречним. А глядач сприймає твір як легкий і прозорий, з неймовірним тоновим багатством та безліччю кольорових нюансів. Акварель позбавлена рельєфу, ніяких експериментів із кілограмами фарби. Тож в акварелі одразу можна вгадати руку майстра. Володимир Дружко пише твори в академічній техніці. Фігури, форми зображені вкрай реалістично, прописані щонайменші деталі. Така робота дозволяє розгледіти, як Майстер апелює світлом, тінями, рефлексами, передає простір, повітря, глибину. Справжню реальність додають фактури землі, піску, води, тканини, цегли, деревини… Технікою академічної акварелі свого часу прекрасно володіли Тарас Шевченко, Михайло Врубель. А ми маємо повне право пишатися Володимиром Дружком – нашим сучасником і справжнім віртуозом акварельного живопису.

Секрети майстерності

Уважний глядач помітить на виставці дві картини однакового сюжету, але виконані в різних техніках: простий олівець та акварель. Це не помилка, так Володимир Іванович розробляє будь-яку нову тему, а на виставці це сюжет про художника Боровиковського. Відомо, що талановитий і визнаний в усьому світі портретист Володимир Боровиковський був родом із Миргорода. Саме в Кременчуці сталася подія, що дала кар’єрний ріст митцю. Миргородський іконописець розписав Гостьовий будиночок для Катерини ІІ і тим так догодив, що був запрошений до Петербурга в Академію мистецтв. Дружко, знаючи про цей історичний факт, запропонував своє бачення: Боровиковський на пленері в Кременчуці. Юнак пише полотно з дніпровським краєвидом та островом Фантазія. Шановне панство, прогулюючись пляжем, цікавиться творчістю художника.

Для історичного сюжету важливо знати багато деталей, наприклад, у який одяг були вбрані персонажі, як виглядало взуття, капелюшки та дамські сумочки, чи носили військові вуса, які краєвиди Дніпра були у 18 ст. Навіть форма стільчика та етюдника важлива для того, щоб глядач повірив у подію. Для детальної розробки композиції, аби доречно поставити тонові і змістові акценти, передати рух води і відбиті на поверхні дерева, Володимир Дружко промальовує спочатку ескіз олівцем. Лише потім майстер сідає до виконання акварельної картини. «Я не люблю фальші, - розказує пан Володимир, - можу багато разів виправляти роботу, перемальовувати, розпочинати наново, аж доки не отримаю свого». І результати такої копіткої праці ми бачимо!

Ще один секрет майстерності полягає в таланті дослідника. Художник багато читає, цікавиться історією, старовинними фотографіями, музейними експонатами. Співпраця з Кременчуцьким краєзнавчим музеєм відкрила унікальну подію, про яку мало хто знає в місті. На початку 20 століття гостро стояло питання прокладання річкової дороги по Дніпру. Гранітні пороги виступали над водою і заважали судноплавству. Чотири акварелі пана Володимира показують, як вирішували цю проблему. Посеред Дніпра будували кругові укріплення, відкачували воду в котлован, викопаний по центру, а потім вручну розбивали гранітні кряжі й вивозили потягом. Такі складні роботи розчистили шлях для судноплавства від Києва до Чорного моря.

Як на мене, є ще один секрет успіху Володимира Дружка. Художник щиро любить усе, що малює. Просто не можу оминути таку душевну роботу-спогад про власне дитинство. На картині зображена сільська кімнатка, за столиком при керосинці готує уроки наш малий художник. Із хлопчиною поруч на столі лежать його перші малюнки й кольорові олівці. Мама перетирає на ручному млині зерно на крупу. Це складні повоєнні часи, а в хаті є місце затишку: подушечки прикриті мереживним покривальцем, на стіні в рушниках портрети Шевченка, дідуся та бабусі, сусідська дівчинка пестить ляльку, смугастий котик заглядає до людей, а в куточку гріється коза. Ця акварель не просто картина - це сокровенний куточок душі та спогадів художника. І він відкрито запрошує нас у свій світ любові і розуміння.

Під час відкриття персональної виставки Володимира Івановича питали про творчі плани. На що художник відповів, що його нині щиро цікавить така широка тема чумацтва, нині майстер виношує безліч нових ідей, життєвих композицій. Також йому хотілося б написати серію барвистих акварелей про підводний світ Чорного моря. Всі дивувалися такій працездатності і завзяттю. Адже Володимир Дружко має поважний вік, пережив війни, голодомори, кохав, багато працював, переніс складні операції, очі гірше бачать, а він все малює, тамуючи біль. Що підтримує Вас, Маестро?

Галерея працює і в суботу та неділю від 10.00 до 16:30