Кременчужанам на 2 години відкрили закритий військовий об'єкт

Вперше за 200 років цивільне населення Кременчука мало змогу зайти на територію колишніх інтендантських складів. 185 кременчужан ознайомилися з історією та архітектурою історичних будівель, які знаходяться на балансі Міністерства оборони. Завдяки підтримці ГО «Культурний діалог», сайту kremenhistory.org.ua та Координаційному центру об'єднань ветеранів АТО мешканці Кременчука ознайомилися з архітектурою закритого об'єкта.

Військовий історик Роман Пацовський та військовий медик Наталія Фоміна розповіли кременчужанам, як краєвиди Крюкова опинилися у Третьяковській галереї та чому в Кременчуці Суворов зняв з солдат перуки та форму.

Про інтендантські склади 

Російсько-турецька війна, яка наближалася на початку XIX століття, зробила Крюків великою тиловою базою російських військ. Тут збудували численні складські приміщення для складування обмундирування, кінської амуніції, озброєння. Два великих інтендантських склади збереглися до наших днів. Один на самому початку вулиці, інший - майже в самому її кінці, за Демурівкою.

Починаючи з 1800 року до 1864 рік до реформи збройних сил військового міністра Дмитра Мілютіна, яка передбачала перехід від рекрутських наборів до загальної військової повинності, тут знаходилися склади. На цих складах зберігали: провіант, майно, речове забезпечення, обмундирування та сідла.

Завдяки історику краєзнавцю Аллі Лушаковій в загальному доступі є план даного комісаріатства. Орієнтовний рік створення цього плану з 1809 року по 1860 рік.

«Не хотів дивитися. Боляче», - останній командир складів Сергій Діденко

Разом з екскурсією подивитися на те, як поживає архітектурна пам'ятка вирішив й останній командир складів Сергій Васильович Діденко.

- Не хотів дивитися. Боляче. За останні 15 років, після того як нас розформували у 2005 році, тут ні разу не був, хоча живу недалеко, - з сумом констатував Сергій Діденко озирнувшись на будівлі складів. - Склади у нас були тут і ближче Раківки, території по 6 гектарів. Коли здавали територію будівлі були в хорошому стані, а зараз підлоги немає - розтягли на дрова, а залізо здали на металолом. Кругом одні джунглі - все заросло.

На фото Сергій Діденко у смугастій футболці

Сергій Діденко у 2005 році розформовував 797 військову базу, яка базувалася на території інтендантських складів. Тоді всі запаси вивезли в Одесу. В підпорядкуванні Сергія Діденка знаходилися 150 службовців, 30 офіцерів та 15 солдатів.

 
Раніше тут знаходилися залізнична колія, з якої вивантажували військове забезпечення

- Тут зберігалося понад 160 вагонів майна. Лише лиж вивезли 25 вагонів та 100 тисяч пар кирзових чобіт, - зазначив Сергій Діденко.

 

Вивозили все від кінської збруї до ґудзиків та погонів. Що не змогли вивести викопували яму й спалювали, що не спалили то просто закинули в яму.

   
Ґудзики радянської форми відвідувачі з задоволенням брали на сувеніри

За словами Сергія Діденка, він не знав, що ці склади є історичною пам'яткою. За весь час його служби лише один раз приходив чоловік з музею, щоб пофотографувати будівлі з метою оновлення архіву. Тому й не дивно, що поряд з історичними будівлями можна побачити сучасні прибудови.

Полтава чи Кременчук? Хто зображений на картині в Третьяковській галереї

Територія інтендантських складів займає площу близько 20 тис м² та об’єднує 22 об’єкти. головною фігурою історичного комплексу є Центральний дім з 6-ма колонами. Саме його можна впізнати на картині відомого кременчуцького художника Євграфа Крендовського. Довгий час вважалося, що картина «Площадь провинциального города», яка експонується в московській Третьяковській галереї, зображує Олександрівську (зараз Круглу) площу в Полтаві.

В середині центральна будівля складів вражає своєю величністю. Стіни товщиною з метр виконані з каменів і вапняної кладки. Аркові вікна через які пробивається світло.
 
 

Неймовірна кладка каменю, яка гармонічно повторює обриси дверей та вікон у формі арок.

Кімнати всередині приміщення

Пічки-буржуйки, які збереглися до нашого часу та колони в середині приміщення.

Час нещадний. Лише погляньте, як природа злилася з історією.

На території ще можна знайти чоботи...

... та подивитися як вирощують помідори та гарбузи.

У часи Другої світової війни на території складів знаходився концтабір, де тримали військових. 

Ансамбль будинків розміщений буквою «П» й в середині створюється неймовірна акустика. Можете послухати на відео, яке відлуння створюється, коли людина знаходиться між стінами складів.

Довго мучати прослуховування цього не будемо, краще прочитайте історію про Суворова, який у Кременчуці зняв з солдат перуки.

Як у Кременчуці Суворов зняв з солдат перуки

Наталія Фоміна розповіла, що відомий полководець Олександр Суворов завжди був з солдатами на рівних.

- Цікаво, що у Кременчуці презентували нову військову форму. До цього часу військові були у незручних вузьких штанах, довгі каптани, на пруський манер були перуки з довгим волоссям. Дуже часто у перуках заводилися воші, адже постійно розчісувати було клопітно. Тому Суворов з Потьомкіним розробляють нову форму, яку презентували у Кременчуці. Солдат вдягли у незвичні на той час шаровари, короткі куртки, а також зістригли волосся. І це найбільше радувало солдат. Навіть у нас у Кременчуці вони любили співати про це пісню, - розповіла Наталія. -  Єкатерина тоді була вражена цим і вирішила віддячити йому. На той час Суворов вже був генералом. І він сказав: «Мушка, не надо мне благодарности». Але вона наполягала. Наскільки Суворов був простим та зухвалим, що сказав: «Тогда извольте 2,5 рубля заплатить за квартиру, а то хозяин сов сем замучил». І цим він показав наскільки тяжким був стан військових, якщо навіть генерал не міг заплатити 2,5 рубля за квартиру.