5 причин побувати у Чернівцях

Мандрівка на мальовничу Гуцульщину зазвичай починається з Чернівців, розташованих у передгір’ї Карпат. Сьогодні це – центр найменшої в Україні області, тутешній край називають Буковиною. Акуратне, охайне і чепурненьке містечко – таким постають сьогодні Чернівці. Хоча, як на мене, дороги могли б бути й кращими. Бо як лише не називають Чернівці, приваблюючи туристів: і маленьким Парижем, і українським Віднем, а дороги, ех, на жаль – українські.

Чому ж місто називають Парижем? Навряд чи цьому знайдеться якесь серйозне пояснення. Навіть самі чернівчани з цим часто сперечаються, але поетична назва прижилася. Щоправда, за переказами, були часи, коли на вулиці міста не пускали у брудному взутті. І ці часи припадали на період, коли місто було у складі Австро-Угорщини (а це 144 роки, до 1918) – довше, ніж у складі сучасної України. Тобто, що стосується Відня, то тут якраз усе ближче до історичної теми, і своєю чудовою архітектурою, завдяки якій у Чернівцях і відчувається дух старої Європи, місто мусить дякувати саме австрійцям.

Уже стало звичкою шукати цікаві факти про історію міста, коли їдеш його дивитися. «Бургомістри, примари та голови Чернівецької міської ради», - на такий розділ несподівано натрапляю на сайті Чернівецької мерії. Хм, чи то примарами у будівлі тут приваблюють туристів? Сторінка дає посилання на список чернівецьких градоначальників, деякі з них із незвичними румунськими іменами. Виявляється, примар (не примара) – це мер міста в Румунії та Молдові, а оскільки Чернівці з 1918 до 1940 року були у складі Румунії, то звідси і місцеві примари.

Що ж, рушаю подивитися, чим ще зачеплять Чернівці. На мою думку, є принаймні п’ять причин, щоб відвідати це місто.

1. Помилуватися однією з найгарніших будівель Європи та дендропарком

Чернівецький національний університет - колишня резиденція митрополитів - одна з найгарніших будівель Європи

Якби у Чернівцях не було нічого, крім будівлі Чернівецького Національного університету – сюди все одно було б варто їхати! Університет розташувався у будівлі, яка вражає архітектурною величчю, вираженою красою. Це була резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації. Грандіозний архітектурний ансамбль резиденції, який нагадує величний замок, будували 18 років, коштував він астрономічних грошей. Автор проекту – чеський архітектор Йозеф Главка, і вулиця, що йде від університету, сьогодні носить його ім’я.

Резиденція включена до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Вхід на територію (для екскурсантів) – платний, 30 гривень, вхід до приміщень, серед яких діюча Церква Трьох Святителів, де вчаться правити службу студенти-теологи – з екскурсією. Вартість екскурсії – 50 гривень.

Поряд із резиденцією митрополитів розташувався затишний дендропарк університету.

Його теж заклали ще за часів Австро-Угорської імперії. Тут можна побачити й величезне міцне дерево – бук, стовбур якого не охопиш руками. Бук - символ Буковини.

2. Прогулятися пішохідною вулицею

Вулиця Кобилянської, за каретою - будівля музею

У Чернівцях багато гарних вулиць, та найулюбленішим місцем для прогулянок є пішохідна вулиця імені Ольги Кобилянської у центрі міста. Саме на цю вулицю нібито й не пускали у брудному взутті, а саму її нібито підмітати букетами троянд, а потім мили бруківку.

Тут багато пам’яток архітектури, є й сучасні «фішки», які приваблюють туристів. Наприклад, металева скульптура привітного двірника.

 
Поряд із місцевим ЗАГСом поставили металеву карету – тут люблять сидіти діти, і, безумовно, це хороше місце для весільних фотосесій.
З іншого боку від карети у старовинній будівлі знаходиться обласний краєзнавчий музей.

На самій вулиці розташувалося багато ресторанів та кафе, а можна просто попити кави, купивши її в симпатичному «кавомобілі».

А ось їсти бануш (страву із кукурудзяної крупи чи борошна, яка подається зі шкварками та бринзою) у місцевих пафосних ресторанах не раджу. В одному такому закладі нам принесли щось схоже на манну кашу. Хоча бануш у гуцулів у Путилі (райцентр Буковини) був утричі дешевшим і утричі смачнішим.

3. Почути, як грає трубач на ратуші

На Центральній площі Чернівців височіє ратуша – до речі, дуже хороший орієнтир для туристів: її далеко видно – не загубишся. Ратуша збудована за часів Австро-Угорської імперії, їй уже 170 років.

Близько опівдня біля неї починають збиратися туристи. І ось рівно о 12.00 на балконі під годинником ратуші з’являється трубач та грає акорди пісні «Марічка» - по черзі трубить на усі чотири боки ратуші. Традиція ця з’явилася у 2004 році, а раніше з балкона ратуші працівники магістрату трьома мовами промовляли до містян, інформуючи про події у світі.

4. Побачити «мрію з оксамиту й золота»

Музично-драматичний театр – окраса Чернівців

Театральна площа – одне з найгарніших місць у Чернівцях. Саме тут можна побачити «мрію з оксамиту і золота» - так назвав австрійський публіцист Георг Гайцен будівлю чернівецького театру, зведену у стилі бароко з елементами модерну. Проектували театр у Чернівцях віденські архітектори Гельмер і Фельмер, які загалом спроектували 48 театрів у Європі, у тому числі віденський «Концертхаус» і оперний театр в Одесі. Театр виглядає чепурненьким та гарненьким.

Наразі театр належить до архітектурних пам’яток України та носить ім’я письменниці Ольги Кобилянської. Пам’ятник Кобилянській установлений тут же, біля театру.

А на самій Театральній площі закладена алея зірок – вмонтовані плитки з іменами тих, хто виступав у Чернівцях. Щоправда, є тут імена напівзабутих «зірок», наприклад, Іво Бобула.

Тут же, поряд із театром, знаходиться ще одна чудова пам’ятка архітектури – єврейський будинок.

5. Відвідати скансен

Буковинські вітряки у музеї народної архітектури і побуту

На околиці Чернівців розташувався скансен – музей народної архітектури і побуту під відкритим небом. Тут зібрано понад 35 будівель ХІХ - початку ХХ сторіччя із двох регіональних зон – Хотинщини та Західного Подністров’я.

Можна побачити старовинну хату-землянку селянина; порівняти садиби бідняка, середняка та заможного селянина; подивитися на старовинну глиняну піч, якою користувалися просто неба – така собі «літня кухня». У хатах – інтер’єр, одяг та предмети побуту селян.
Особливо музей пишається вітряками початку ХХ сторіччя, які були характерні лише для Буковини.

Вхід – 20 гривень, майте на увазі – по понеділках скансен зачинений.