Трагічний 41-й: як через розгубленість керівників міста заводи злетіли у повітря і як за це поплатились тодішні очільники Кременчука
День міста ми святкуємо 29 вересня. У день визволення від німецьких загарбників. Але як розгортались події тих серпневих днів, коли Кременчук танув у вогні? Краєзнавець Кременчука Лідія Гришко у своїй книзі «Хотілося б усіх поіменно назвати» розповідає історію очільників міста, які за свою розгубленість поплатилися свободою та життям.
Віддавши наказ, керівники залишили місто. Розгубленість проявили й працівники міського відділу НКВС та міліції. Начальник міського відділу НКВС Фомін особисто дав наказ директору заводу ім. Сталіна (нині – Кредмаш) та секретарю парторганізації зруйнувати завод.
За розгубленість міського керівництва дорогою ціною заплатили кременчужани. В цей день були підпалені, знищені й виведені з діючих підприємства з усім обладнанням, сировиною і готовою продукцією: машинобудівний завод імені Сталіна, два борошняних комбінати, швейна, трикотажна та макаронна фабрики, торгова база міськторгу, база управління державних резервів, у елеваторах якої зберігалося до 40 тисяч тонн зернофуражу, електростанція та інші.
Збитки, завдані державі, обчислювалися десятками мільйонів карбованців. Так, лише на машинобудівному заводі були знищені чавуноливарний та механічний цехи, їдальня, контора з документами й архівом, зварювальна лабораторія, матеріальний склад, 60 автомашин ЗІС-6.
Окремі директори не виконали розпорядження, вирішили дочекалися ранку, зв’язатися з військовими. Так зробили директор тютюнової та махоркової фабрик. На тютюновій фабриці було 30 вагонів сировини та 11 вагонів готової продукції, яка пізніше була спрямована в діячу армію. А устаткування фабрики вивезли до Свердловська.
Не вивезли одразу цінні папери з Державного банку:
Згодом на запитання слідчого: «Чи знали ви, наскільки існує загроза Кременчуку від наступаючих німецьких військ?», Фомін відповів: «Цього я не знав, не було зв’язку зі штабом, але по дорозі мені сказав секретар обкому Коротченко про те, що в Кременчуці штабу військ немає».
Коротченко дістався Козельщини й телефоном повідомив першому секретарю обкому Маркову: «Кременчук у вогні, війська відступають на Козельщину, а німці на переправі і ми (тобто він і міське керівництво – авт). Ідемо в Полтаву».
І обкомі вже знали про становище в районі Кременчука. І коли Коротченко доповідав в обкомі, Хрущов задав йому одне запитання: «Чому ви залишили місто? Німці місто не взяли».
Перший секретар обкому КП(б) Марков виїхав до Кременчука. На міських партійних зборах секретарем міськкому обрали П К Колінька, головою міськвиконкому був призначений О. І. Столецький.
Під слідством опинились 8 чоловік: керівник міського відділу НКВС Фомін, директор заводу ім. Сталіна Доничев, секретар парторганізації Заславський, начальник міліції Коффе, голова міськради Лагно, секретар обкому партії Коротченко, перший секретар міськкому Котлик та Фурманський.
Живим із військових дій повернувся лише Лагно. У своїй заяві до обласного прокурора в 1964 році він пише: «Військовий трибунал військ НКВС Київського округу замінив нам цю міру направленням на передову лінію фронту, після чого нас із тюрми звільнили й направили в розпорядження Харківського облвійськкомату, останній нас направив у 246-у стрілецьку дивізію, котра формувалася. Я був у розвідувальному батальйоні, виконував відповідальні доручення командування дивізії як у тилу ворога, так і на передовій фронту, тричі був поранений. У 1942 році командування дивізії порушило клопотання про моє звільнення від покарання і 3 серпня 1943 року постановою військової колегії Верховного Суду СРСР мене звільнили від покарання. ..Усі товариші, яких судили зі мною, - Котлик, Фомін, Коффе, Коротченко - загинули в боях за Батьківщину. ...Не прийняли б ми рішення про знищення залишків матеріальних цінностей - все це залишилося б ворогу, і нас би тоді звинуватили як зрадників Батьківщини».
Використані матеріали книги Лідії Гришко«Хотілося б усіх поіменно назвати».
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю, розповіді, документальні факти та легенди про історію Кременчука.
Кременчуг и Крюков: 200 лет вместе!
Як у Кременчуці шили білизну для військових під час Першої світової війни
Знайшли невідому картину Куруківської битви
Просто космос: секретные разработки и история кременчугских заводов