Життя, осяяне любов’ю

Дослідження «мистецького кола» Кременчука не буде вичерпним без оповіді про декоратора-монументаліста, ліричного пейзажиста, «сина полтавських степів» Василя Вакуленка – організатора і керівника міського об’єднання художників та майстрів декоративно-прикладного мистецтва «Творчість», що діє при Міському палаці культури з 1983 року. Десятки любителів і професійних митців мали щастя спілкуватися в цьому дружньому колі, навчатися, вдосконалювати свою техніку, формувати світогляд. Серед них Олег Липченко, Поліна Мирна, Оксана Джепко, Олександр Ковбас, Микола Горбаченко, Надія Шпакова, Леонід Гнойовий, Олександр Кудрявін, Євген Жигарев, Валерій Загребельний, Тетяна Бойко, Юрій Лукін, Анатолій Новарчук (Сіренко), Оксана Озерна (Бойко), Микола Збираник, Наталя Корф, Ольга Горпинченко, Оксана Старостенко та багато інших.

Василь Вакуленко Зима 50х70 полотно, олія

У Кременчуцькій міській художній галереї після капітального ремонту було презентовано виставку картин із Всеукраїнського музейного фонду. Особливою увагою користувався монументальний пейзаж у центрі експозиції – «Спокій» пензля Василя Вакуленка. Глядача вразив золотистий колорит дерев, віддзеркалених у спокої води, делікатна манера письма, що докорінно відрізняє картини Василя Яковича від інших майстрів.

«Син полтавських степів»

Його картини – це неосяжний простір, що заповнює навіть крихітні пейзажі, де можливо уявно подорожувати на сотні кілометрів: минаючи квітучі поля з велетнями-вітряками, відпочити в прохолодній тіні дерев, що завмерли над тихим плесом, напитися з криниці, сягнути далеких синіх гір... А небо! Написане пензлем романтика, небо завше різне, хвилююче, з відтінками чудесної майже акварельної чистоти і гармонії, що займає більшу частину полотна. Такий простір зумовлений тим, що Вакуленко Василь народився на Полтавщині в с. Опришки 1942 року: неосяжні степи, овіяні вітрами і подихом козацької вольниці... Художник і тепер пам’ятає голодний 1947 рік, працю за трудодні, труднощі з одягом, взуттям... Єдиною світлою подією було розглядати привезені до магазину репродукції картин художників пересувних виставок. А коли виріс, у сільській бібліотеці в журналах побачив безліч пейзажів, що вразили його до глибини душі.

Олександр Кудрявін Перед грозою

Василь Вакуленко Пасіка 1990 34х50 полотно, олія

Василь обрав бути художником – це справжність дитячої мрії. У 1972 році Василь Якович переїхав до Кременчука, і досі працює головним художником Міського палацу культури. За 46 років виконані монументальні декорації палацу 10х20 метрів, за розміром сцени: «Петриківський розпис», «Літній ліс», «Зимовий ліс», «На городі», «Казковий ліс», святкова театральна завіса та інші. Полотна розписував власноруч гуашшю за ескізами художників палацу культури. Вакуленко як монументаліст маловідомий загалу, але його твори знають усі шанувальники театру, відвідувачі святкових дійств.

Світлодайна палітра

Жага побачити оригінали світового мистецтва направила Вакуленка в путь, і то в часи, коли закордонна подорож - нездійсненна мрія! Пан Василь втамовував свою спрагу до пізнання у прохолодних коридорах музеїв Ватикану, палацу Пітті, Уфіци, вілли Боргезе, Прадо, Лувру, Лондонської національної галереї...

Художник зібрав унікальну бібліотеку (2500 книг закордонного видання і 3000 журналів), у котрій представлено мистецтво цілого світу. До улюблених художників Васильківського, Світославського, Трутовського, Саврасова, Васильєва додалися такі імена: Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело, відкрив для себе майстрів Тьєполо, Рубенса, Хальса, Давіда, Енгра тощо.

Маючи хист до аналізу, Вакуленко доходить висновку, що писати потрібно інакше від «радянської школи», адже картина має випромінювати Красу і Гармонію. Побачені за кордоном шедеври змусили митця переглянути власну творчість і кардинально висвітлити палітру, зробити колорит картин витонченим і прозорим. Так народжувався власний мистецький стиль та живописна техніка. Як підтвердження думки стало знайомство і багаторічна дружба з визначним українським художником Віктором Зарецьким. Взаємна повага, подібність духовного світу зблизила обох на довгі роки. Вони із вдячністю приймали доленосну дружбу, вважали один одного своїм побратимом. Зарецький часто повторював Василю: «Пробуй писати в різних техніках. Скільки знаєш технік, скільки разів ти художник».

У творчому доробку пана Вакуленка є натюрморти, пейзажі, портрети, історичні та побутові твори, у жанрі фентезі, виконані техніками: олія, акварель, гуаш, простий олівець, вуголь, сангіна, пастель і соус.

Віталій Ханко, Оксана Бойко, Василь Вакуленко. 2018 рік, Кременчук

Національний характер творчості та цілого життя

Перша зустріч із митцем залишить надзвичайне враження: щира українська мова, висока освіченість і гумор, тактовність і працелюбність та неабияка творча плодовитість. У майстерні Василя на полотнах історія, мрійлива краса лелечого краю, колоритні портрети українського жіноцтва: романтичний образ Марусі Чурай, улюбленої дружини, народної артистки і доброї подруги Раїси Недашківської. Аби художник не забував її дружніх настанов, підписала свій портрет: «Талановитій і щедрій душі. Сонячному Васильочку сонячного і прозорого натхнення. Р. Недашківська 1975 р.»

Учні та Учитель

У пана Вакуленка є унікальна риса, що варта захоплення (та водночас викликає немале роздратування у колег, не здатних до такого вчинку). Поруч із творами майстра ви побачите творчість його учнів, це приклад плідної співтворчості вчитель-учень. Хочу наголосити на заслугах Вакуленка як учителя. Так, він не має спеціальної педагогічної освіти. Але цей дар не інакше, як вроджений талант – любити людей і ділитися з ними секретами майстерності, критично поставитись до їхньої праці та завше доречно підказати кілька шляхів для вирішення мистецької проблеми. Як до магніту притягувались люди і знаходили підтримку у Василя Вакуленка.

Оксана Старостенко. Пасхальні крашанки, декупаж

Так, Олександра Кудрявіна потрапив до майстерні Вакуленка, вже перебуваючи на пенсії, коли лікарі поставили фатальний діагноз: жити кілька місяців. Тоді Олександр Васильович пригадав дитячу мрію, навчитися малювати, хоч був авіаконструктором. І здійснив її... Відтоді прожив ще 12 присвячених живопису років і у спадок залишив 700 картин.

Микола Горбаченко Портрет хлопчика

Вакуленко став жаданим гостем у домашній майстерні наймолодшого учня Миколи Збираника. Їхня співпраця супроводжувалась формуванням особистості хлопця та стрімким ростом технічної майстерності. У 9 років Микола мав персональні виставки, став учасником серії виставок об’єднання «Творчість» у містах Італії (Рим, Ладісполі, Флоренція, Кастельфранко) та Німеччині (Мюнхен). За рік Микола посів перше місце в міжнародному конкурсі дитячого малюнка в Італії. З великим подивом роздивлялись італійці картини 12-річного художника, Моцарта у живописі! Микола ж продовжив освіту в Державній художній середній школі імені Т. Г. Шевченка, Кременчуцькій художній школі та Полтавському національному університеті ім. Ю. Кондратюка. Сьогодні Микола Збираник, відомий світу боді-білдер, живе і працює в Америці та успішно створює віртуальні образи комп’ютерної графіки.

Наталія Корф Літо 140х130 2017 полотно, олія

Наталка Корф прийшла до Василя Яковича за настановою діда-художника. «Талановита, весела, дружня дівчина» – пишається вчитель. Скоро Василь Якович наполіг, аби Наталка їхала до Києва представляти Кременчук на Всеукраїнській виставці «Жінки України – мистці». Її графічний диптих про долю Івана Миколайчука просто з виставки потрапив у музей актора і режисера в с. Чорториї. Потім виставки в Італії, навчання в Полтавському Національному Технічному Університеті ім. Ю. Кондратюка. І вже як магістр мистецтв Наталя там і викладала. З 2010 року стала членом Національної спілки художників України і лауреатом багатьох всеукраїнських виставок. Провідною темою картин Наталі Корф-Іванюк є абстрактні квіти. Захоплюючись кольоровою плямою, вона грає лінією, композицією, узагальнює, залишає глядачеві простір для уяви.

Оксана Озерна Соняхи полотно, олія 2015

Леонід Гнойовий Портрет художника Василя Вакуленка 1991 48х38 полотно, олія

У 2018 році найдавніше об’єднання художників та майстрів декоративно-прикладного мистецтва «Творчість» відзначає 35 років. Його очолив харизматичний, із тонким чуттям гумору, організаторським талантом пан Вакуленко. Для більшості учасників він дав поштовх для активного творчого життя: спонукав дістати із запилених полиць власні твори і переконав показати їх людям, допомагав у оформленні, організації виставок, а тим, хто вперше сідав за мольберт, щедро дарував пензлі, фарби і, що найважливіше, увагу. Такі виставки і мистецтвознавчі лекції проходили в Міському палаці культури, інститутах, університетах, училищах, школах, бібліотеках міста, навіть у виправній колонії. Радо приймали митців галереї Кременчука, Горішніх Плавнів, Полтави, Києва та за кордоном.
У 2018 році відомий український мистецтвознавець Віталій Ханко презентував у Кременчуці всеукраїнське видання «Полтавіка: Полтавська енциклопедія. Образотворче і декоративне мистецтво» (том 9), у котрому представлені біографії та творчість більшості учасників об’єднання. Неоціненний внесок зробив «син полтавських степів» Вакуленко Василь Якович у духовний поступ промислового міста, присвятивши цьому все своє життя.

Оксана Озерна Соняхи полотно, олія 2015