Що нагосподарював Малецький за три роки

У листопаді виповнилося три роки, як Віталій Малецький взявся до своїх обов’язків міського голови. Обираючи мера, люди зазвичай прагнуть бачити на цій посаді господарника (чи то господаря), який дасть місту лад. Велика частина обов’язків мера – це повсякденна комуналка.
Отже, сьогодні ми проаналізуємо діяльність мера у цій сфері. Для цього ми взяли план Віталія Малецького, з яким він йшов на вибори. А також пригадали діяльність поза планом - те, чим ще він та його команда відзначилися в комунальній сфері.

До виконання «плану Малецького» у «Телеграфа» виникла низка серйозних питань. І ми спробували отримати на них відповіді безпосередньо в міського голови. За нашими спостереженнями, він став уникати спілкування з непідконтрольною пресою та незручних запитань: не проводить брифінги, які раніше були щотижневими. А останнім часом не проводить і апаратних нарад у виконкомі. Натомість у підконтрольних ЗМІ та на сайті мерії з’являються лише позитивні матеріали про успіхи комунальників у косінні трави, підрізанні гілок, розчищанні снігу.

Ми ж спробували домовитися про зустріч і отримати відповідь на наші незручні запитання: 16 листопада надіслали меру чемний лист, пославшись на Закон України «Про інформацію», відповідно до якого журналіст має право бути прийнятим посадовими органами місцевого самоврядування у розумні строки. Ми попросили призначити місце та час для зустрічі і сумлінно чекали відповіді міського голови та періодично цікавилися в прес-служби, коли ж мер призначить час для інтерв’ю. Та коли матеріал готувався до друку (4 грудня) «розумні строки» (у розумінні міського голови) так і не настали.

Ми утвердилися в думці, що мер таки уникає незручних запитань. Що ж, зі свого боку ми зробили все, аби дотриматися балансу думок і дати право на відповідь (і якщо мер раптом передумає і знайде час – ми готові надати місце на шпальтах нашого видання). Залишаємо за собою право на критику.

Тарифи ростуть як на дріжджах

Почнемо із найболючішого для кременчужан запитання – про тарифи. Зазначимо, що частина комунальних тарифів не «падає» згори – тобто їх затверджують не в Києві, а у Кременчуці. Тарифи на опалення, гарячу воду затверджуються місцевою владою – тобто виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради на чолі з мером Віталієм Малецьким. Так само виконком впливає на вартість послуги з управління будинком – обираючи управителя на конкурсі та його цінову пропозицію.

Левова частка витрат у платіжках кременчужан – саме на опалення. До 2017 року тарифи на опалення (як і на холодну воду) затверджувала НКРЕКП, та потім комісія частину своїх повноважень передала на місця. Органу місцевого самоврядування – тобто виконкому Кременчуцької міської ради – перейшло повноваження затверджувати тарифи на послуги комунального підприємства «Теплоенерго» і ПАТ «Полтаваобленерго».
І ось відтоді тарифи й почали рости як на дріжджах. Точніше, виконком почав їх регулярно підвищувати: населення ще не оговтається від одних розцінок – а вже оприлюднюються інші, ще вищі.

Хроніка підвищення теплових тарифів

• 10.10.17 р. виконком ухвалив рішення про підвищення тарифів КП «Теплоенерго»: до 22,8% на опалення, до 13,8% на гарячу воду, тарифи набули чинності з 1.11.17 року. Згодом комісія, призначена прем’єром Гройсманом, визнала ці тарифи необгрунтованими – відтак виконком знизив тарифи на копійки, дотримавшись зауважень комісії лише частково;
• 25.05.18 р. виконком відкоригував тарифи КП «Теплоенерго»: на 0,8% на опалення; на 2,7% – на гарячу воду, тарифи набули чинності з 1.07.18 р.;
• 10.08.18 р. виконком підвищив тарифи ПАТ «Полтаваобленерго» на третину, тарифи набули чинності з 1.09.18 р.
• 29.10 виконком підвищив тарифи КП «Теплоенерго» на 16,5%, ПАТ «Полтаваобленерго» - на 1,8% на опалення і на 3% на гарячу воду. Тарифи набули чинності з 17.11.18 р. Зауважимо, що усі ці підвищення, про які наразі йдеться, відбувалися без подорожчання газу. Тож «дядько в Києві» ніяк на них не впливав.

• Не встигли кременчужани заплатити за новими тарифами, як виконком 7.11.18 року оприлюднив проект нових тарифів на опалення і гарячу воду: на опалення – на 15,4%, на гарячу воду – на 14% (цього разу у зв’язку з підвищенням ціни на газ). Ось тільки витрати на газ для «Теплоенерго» зросли на 5,5% (так вказано у обгрунтуванні самого підприємства) - а тарифи, ви самі бачите, як.

Про що свідчить ця хроніка? Комунальному підприємству, підконтрольному міському голові, мерія навіть частіше підвищувала тарифи, ніж приватному монополісту «Полтаваобленерго» - підприємству, яке міський голова часто критикує. І наразі, якщо виконком затвердить останню версію тарифів для КП «Теплоенерго» (а ми на 99,9% впевнені, що це станеться – ще до кінця 2018 року), тариф комунального підприємства складе 1949,29 грн за гігакалорію теплової енергії проти 1292,63 грн – того тарифу, який затверджувала ще НКРЕКП тоді, коли передала свої повноваження на місця. Тобто з листопада 2017 року до грудня 2018 року теплові тарифи комунального підприємства зростуть на 50%. Тоді як ціна на газ для теплоенергетики зросла на 5,5%. Відчуваєте різницю?

На діаграмах ми представили зростання тарифів КП «Теплоенерго» та ПАТ «Полтаваобленерго».

Йдучи на вибори, мер обіцяв зниження тарифів

А тепер подивимося, як тарифний досвід господарювання міського голови узгоджується з його передвиборним планом.

Зауважимо, нинішній мер не обіцяв зниження тарифів «просто так» (як нині нардеп Каплін обіцяє зниження ціни на газ у 4 рази) — Малецький повідомляв про конкретні кроки задля досягнення цілі. Але де ж міська програма енергомодернізації будинків, про яку говорилося? Наразі мерія підтримує ОСББ, які беруть участь у держпрограмі «теплих» кредитів - гасить відсотки за користування кредитами. Але ця програма доступна лише ОСББ. У місті ж понад 1000 будинків, де об’єднання співвласників не створені. Будемо чесними: щоб допомогти «неорганізованим» співвласникам, коштів міського бюджету не вистачить. І мер про це тепер говорить на нарадах, ставлячи у приклад енергоефективність в ОСББ. Та чому ж не сказав раніше, йдучи на вибори?

Інше питання – енергоефективність самого КП «Теплоенерго»: от із чого варто було б починати, щоб тарифи не сягали захмарних висот. До речі, так звана «комісія Гройсмана», яка в 2017 році перевіряла кременчуцькі теплові тарифи, вказала й на те, що КП «Теплоенерго» збільшує витрати палива, замість того щоб їх зменшувати, як це передбачають урядові директиви. Відсутність економії на рівні комунального підприємства — це і є високий тариф. Що ж виходить? У той час як уряд зменшує соціальні нормативи використання газу для індивідуального опалення, спонукаючи людей економити, комунальне підприємство й не думає цього робити. А працювати є над чим: це й старі труби, через які виникають теплові втрати, і неефективне обладнання на власних котельнях «Теплоенерго», яке їсть забагато газу, і покупне тепло від ТЕЦ вагонобудівного заводу, яке коштує дорого через застаріле обладнання ТЕЦ. Керівництво вагонзаводу відверто заявляє, що обладнання ТЕЦ застаріле, та спонукає місто будувати власні теплогенеруючі потужності на Раківці — економніші. Та всі ці три роки мерія благополучно відкладала це питання «на потім». Хоча ще попередники нинішньої команди Малецького розробляли план будівництва п’яти міні-котелень на Раківці. Пункт про міні-котельні нинішня команда мерії благополучно «поховала» - котельня буде одна, і питанням її будівництва серйозно почали займатися лише цього року, коли минуло три роки при владі. І лише цьогоріч з’явилася програма заміни мереж. А тарифи ж не чекають. Ростуть....

«Місто без околиць»

Проаналізуємо ще один із пунктів програми Малецького - «місто без околиць». Мер вкладав у нього доволі різноманітне поняття — і дороги та тротуари, і освітлення вулиць, і транспортне сполучення, і доступність аптек, і навіть банкоматів (на що мер мало може впливати, адже він — не голова правління банку).

Авторка цих рядків мешкає саме на околиці — на Чередниках. Періодично я виставляю пости в Фейсбук, коли так зване «місто без околиць» реально дістає. Транспорт — угу, є забита вщент у години пік маршрутка 15Б, а не в пік її можна чекати хвилин по 30-40. Вулиця Кагамлицька у нашому районі покопана ще з літа — щось ремонтував водоканал, та так і залишив. Ремонт тротуарів? Ні, не чули — не бачили. Принаймні до нас не доходив. Що задовільне — освітлення вулиць, і снігоприбиральна техніка стала доїжджати частіше, ніж у попередні роки.

Найбільше дратує мене як мешканку приватного сектору — це неможливість цивілізовано збирати сміття. (Правда, про це у своїх програмних засадах «міста без околиць» мер не згадував. А варто було б). Але у мерії неодноразово лунали обіцянки забезпечити контейнерами приватний сектор. На моїй вулиці Чкалова навіть видали контейнери для сміття. По одному на подвір’я. Тобто валити в нього треба все сміття гамузом — елементарне благо цивілізації у вигляді роздільного збору сміття на околицях відсутнє. І, на жаль, ніяких кроків у цьому напрямі не спостерігається.

Реконструкція звалища — у стадії розмов

Ще один із пунктів «Плану Малецького» - це «вдосконалення системи збирання, переробки та утилізації твердих побутових відходів, що дозволить зменшити забруднення повітря та покращити екологічний стан у місті».

Натомість від департаменту ЖКГ почали лунати пропозиції відмовитися від контейнерів для збору паперу — така ініціатива була озвучена на нараді в мерії 5 липня (щоправда, мер її не схвалив). Але не вирішена головна проблема — переробки твердих побутових відходів. Довгограючий проект побудови сміттєсортувальної лінії чи сміттєпереробного заводу — все ще у стадії розмов та вивчення. За планом, сміттєпереробний завод з’явиться років за 6-7.

А тим часом мешканці «міста без околиць» - приватного сектору, що межує з Деївським сміттєзвалищем, скаржаться на сморід і просять зробити зі звалищем хоча б щось.

«У тиху погоду перед дощем сморід стояв такий, що на вулицю неможливо було вийти. Відходами смерділо так, ніби трупи розкладаються», - на це скаржилася на засіданні робочої групи у виконкомі 5 липня мешканка міста Тетяна Андросова.

Втім, «щось» зі звалищем мерія таки зробила — пустила добувати там біогаз та виробляти з нього електроенергію приватну фірму ТОВ «Кліар Енерджі Кременчук» - без конкурсу. Фірмі — прибуток від продажу електроенергії, від якого місто абсолютно нічого не матиме. Хоча попередньо розглядався зовсім інший проект із німецьким інвестором, що передбачав для міста половину коштів від продажу електроенергії. Ці гроші могли б піти на реконструкцію звалища і будівництво сортувальної лінії побутових відходів чи сміттєпереробного заводу.

Підтримка ОСББ — чи підтримка приватних управителів?

Підтримка створення ОСББ — це теж із програми Віталія Малецького, а саме: «Міська влада при цьому надаватиме міські гранти для ОСББ на проекти для модернізації житлових будинків». Можна сказати, що ця обіцянка виконана. Так, як уже говорилося, за рахунок бюджету відшкодовуються відсотки за держпрограмою «теплих» кредитів, діє й Програма підтримки ОСББ — бюджет допомагає об’єднанням співвласників з капремонтами.

Однак підхід мерії до ОСББ та до будинків із «неорганізованими» співвласниками, де управляють приватні керуючі компанії, не однаковий. ОСББ можуть претендувати на 70% співфінансування капремонтів, натомість там, де об’єднання не створені, капремонти можна отримати повністю безкоштовно. То хіба такий підхід забезпечує підтримку створення ОСББ? На наше переконання, він, навпаки, дає фору приватним керуючим компаніям «Житлорембудсервіс» та «Місто для людей». Крім цього, саме під них мерія у цьому році прописала умови конкурсу на управління будинками, де ОСББ не створені. Нагадаємо, на конкурс було винесено два великі лоти в Автозаводському та Крюківському районах — і в підсумку на ринку послуг з управління житлом у Кременчуці змін не відбулося. Ніхто новий на ринок не зайшов (а це могло б статися, якби лоти були дрібнішими). Ні, таки дещо змінилося — підвищилася ціна на послуги управителів, бо конкуренцію на ринку їм ніхто не склав. А відтак, виконком погодився з тими ціновими пропозиціями, з якими управителі вийшли на конкурс.

«Кременчук питиме чисту воду»

Треба сказати, що Віталій Малецький не першим експлуатує під час виборів тему чистої води. «Впровадження систем фільтрації та очистки питної води на міській системі водопостачання» - так це звучало у «плані Малецького».

Говорилося й про альтернативні джерела — бювети. Минуло три роки. У одній із міських програм, яку готував департамент ЖКГ, з’явився рядок про будівництво колонок у дворах як джерел альтернативного водопостачання. Видно, таки вибори наближаються — ми вже це проходили, коли кандидати наввипередки б’ють колонки у дворах — а потім виявляється, що тем технічна вода, і пити її не можна.

Що стосується водоканалу — не заперечуємо, робота ведеться. Зокрема, в цьому році випробовували реагент амопол, який має поліпшити якість води. Але, на жаль, ми не можемо сказати, чи насправді вода з кранів є якісною. Бо не маємо адекватних результатів вимірювання якості води. Так, КП «Кременчукводоканал» на своєму сайті оновлює інформацію щодо якості питної води за 11 показниками. Натомість ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» нормує 94 показники — тобто у дев’ять разів більше, ніж нам дає інформацію «Кременчукводоканал». Тобто чи підвищувалася якість води — ми насправді не знаємо. Знаємо, що, як і у випадку з «Теплоенерго», регулярно підвищувався тариф водоканалу.

Лічильники за кошти державних програм

Зауважимо, що до цієї обіцянки ми від початку ставилися скептично. Бо міський голова не може перебрати на себе обов’язки прем’єр-міністра та гарантувати будь-які державні програми. Максимум, може подавати пропозиції.

Натомість чинні нормативні документи передбачають, що лічильники мають встановлювати за кошти постачальників послуг, які згодом відшкодують співвласники будинків. Щоправда, місцевим органам самоврядування не заборонено фінансувати будинкові лічильники води, тепла. Натомість у Кременчуці навіть найдорожча послуга — теплопостачання - повністю не обліковується. На запит «Телеграфа» департамент ЖКГ відповів, що будинковими лічильниками тепла наразі не обладнано 326 будинків. І коштів на встановлення лічильників у бюджеті міста немає.

Проте мер обіцяв у кожен будинок, квартиру навіть лічильники гарячої та холодної води. Натомість чинне законодавство передбачає, що комерційними приладами обліку є будинкові лічильники. Квартирні (які теж використовуються для обліку) — клопіт самих споживачів, і обіцянка лічильників води в квартири — популізм. Але мерія (у межах свої повноважень) могла б захистити малозабезпечених громадян, які досі не мають лічильників, від переплати. Адже соціальна норма води, на яку призначається субсидія — 4 куб м (1,6 куб м на гарячу та 2,4 куб м на холодну). Натомість мерія визначила інший норматив споживання — 10,5 куб м (3,15 на гарячу і решта — на холодну). Урядова Постанова про соціальні нормативи передбачає, що в цьому випадку оплата за зайві кубометри відшкодовується отримувачу субсидії з місцевого бюджету. Та мер і депутати не заклали цю статтю у місцевому бюджеті, а відтак змушують людей переплачувати. І досі не переглянули нормативи споживання — хоча департамент ЖКГ ще торік це обіцяв.

Що з комунальних обіцянок виконано

• Покращення та модернізація освітлення. Завдяки кредиту НЕФКО виконані роботи з модернізації вуличного освітлення, заміни ламп на енергоефективні.
• Створення комунального автобусного парку — триває тендерна поцедура на закупівлю 10 автобусів, загалом цільова міська програма передбачає їх 20. Автобуси купують у кредит, як і тролейбуси.
• Оновлення парку комунальної техніки — завдяки системі електронних закупівель ProZorro можна переконатися, що нову техніку купують практично всі комунальні підприємства: і водоканал, і КАТП-1628, і «Благоустрій Кременчука», і «Міськсвітло» й інші. До Дня міста комунальники робили виставку авто — кременчужани могли побачити новенькі покупки.
• Капітальний ремонт доріг, внутрішньоквартальних проїздів та тротуарів. Можна сказати, що ця обіцянка виконується — обсяг ремонтів доріг росте, і на них закладається більше коштів з бюджету, ніж це було у попередні роки. Так, на 2018 рік ця сума при формуванні бюджету склала 80,8 млн грн, у проекті на 2019 — уже 124,5 млн грн.

Проте плюсик за дороги можна ставити з обмовкою. Бо навіть при такому значному обсязі фінансування поточні ремонти ШРБУ робить у кредит: у 2017 році відкрили кредитну лінію на 15 млн грн, у 2018 році продовжили традицію — на 12 млн грн. Ці гроші треба віддавати з бюджету - з процентами. При цьому мерія знаходить кошти на утримання двох районних адміністрацій (зокрема, фахівців по роботі з населенням та інспекторів з благоустрою), на утримання комунальної телерадіокомпанії та газети. То який нам зиск оплачувати фахівця по роботі з населенням або комунальні ЗМІ, якщо при цьому дороги ремонтуються в кредит?