«80% успіху залежить від людини»: «ТелеграфЪ» поговорив з наркологом

26 червня світ відзначає Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками й їхнім незаконним обігом. Користуючись приводом «ТелеграфЪ» поспілкувався з Андрієм Астаніним – лікарем-наркологом Кременчуцького обласного наркологічного диспансеру.

Наркоманія - це хвороба

- Наркоманія – це хвороба?

Наркоманія – це хвороба, як і будь-яка форма залежності: алкоголізм, наркоманія, ігроманія, клептоманія. Але це не вроджені хвороби. Людина набуває їх сама. Коли людина починає колотися або вживати наркотики вона ж розуміє, що це викликає залежність, але все одно продовжує. В основному, з цікавості. 

- Існує стереотип, що наркоманами стають підлітки, які потрапили не в ту компанію. Чи є в цьому доля правди або наркоманом може стати хто завгодно?

Підліткова наркоманія і алкоголізм – дуже розповсюджене явище. Але це не залежить від умов, в яких живе підліток. Наркоманом може стати як підліток зі складними умовами життя, так і той, у якого є все необхідне і навіть більше. Проблема у вихованні. Наприклад, коли діти виховуються на вулицях і часто пробують вживати алкоголь і психоактивні речовини, бо бачать там такі приклади. Але буває і зворотна ситуація, коли батьки зосереджуються на забезпеченні дитини всім необхідним. Тоді дитині вистачає на будь-які забаганки, включно з наркотиками. Підлітку цікаво, він має достатньо грошей і часу, тож вирішує спробувати.

- Тобто основний мотив для початку – цікавість?

Так. Особливо, якщо людина потрапляє у таку сферу, де більшість людей вживає наркотичні препарати, тоді зважитися на спробу легше. Зазвичай людина думає, що спробує один раз і нічого страшного не відбудеться. Раз, другий, третій – і у людини з’являється стійка психологічна залежність. Він в системі.

Вразливі люди в групі ризику

- Але є люди, які вживають не системно, а час від часу. Вони теж наркомани?

Якщо говорити про важкі наркотики з групи «опіатів», наприклад «ширка» або кристалічний «метадон», до них звикають дуже швидко і не буває випадків, коли їх вживають не системно. Зазвичай, перерва не більша за 2 дні, бо настає «ломка» і це змушує людину шукати нову дозу.

Час від часу можуть вживати лише легші речовини і то, якщо взяти популярні нині амфетаміни, то вони також викликають дуже стійку психологічну залежність, а при довготривалому вживанні порушується нервова система. Такі люди страждають на неврози, депресії, з’являється параноїдальний стан, манія переслідування або ставлення, коли людині здається, що всі ставляться до неї негативно або все має до неї відношення. Якщо переважає депресія. То такі люди замикаються в собі, не бачать нічого радісного і позитивного і рано чи пізно у них з’являються суїцидальні думки. Тож такі стимулятори також є дуже небезпечними.

- Тобто, є наркотики, які викликають залежність швидше, ніж інші?

Так. Але таких, які не викликають залежності зовсім – немає. Залежність виникає від усіх психоактивних речовин. Наприклад, алкоголь та нікотин також психоактивні речовини і також викликають залежність, просто у нас вони – легальні. Людина може контролювати їх вживання, але в якійсь ситуації контроль слабне, людина підвищує дозу, впадає в запійний стан і отримує стійку залежність від якої так просто не позбавишся. 

- Яку залежність важче здолати: психологічну чи хімічну?

Психологічну. З хімічної залежності людину можна вивести, наприклад медикаментозно. Але психологічна залежність лишається. Психологічно людині комфортніше з наркотиком, ніж без нього. Вона лишається з думками і спогадами про те, як добре їй було під кайфом і їй хочеться відчути його знову. Вона повертається до вживання  не тому, що організм її цього вимагає, а тому, що хочеться. Психологічну залежність коригувати важче.

- Які люди більш схильні до залежностей?

Помисливі, вразливі, меланхолійні, які приймають все близько до серця, довго все обдумують, пам’ятають образи.

- Зараз великий резонанс навколо реклами телеграм-каналів, які розповсюджують наркотики. Чи дійсно зробили доступ до наркотиків легшим?

Проблема існує, але в інтернеті і раніше було можливо дістати телефони розповсюджувачів, існували цілі сайти і форуми. Зараз просто замість передачі з рук в руки використовують «закладки», коли наркотик лишають у якомусь домовленому місці, а гроші переказують безготівково. Це спрощує доступ до наркотику і ускладнює боротьбу з розповсюджувачами.

Очі - дзеркало душі, а марихуана - не вирок

- Чи є ознаки по яким можна визначити, що хтось з близьких знаходиться під кайфом?

Основний показник – зіниці. Усі наркотики, крім опіатів, викликають сильне розширення зіниць. Більшість з них – стимулятори, тож людина стає рухливою, збудженою, багато і швидко говорить, жестикулює, береться за купу справ, які не доводить до кінця, швидко втрачає інтерес, перемикається з одного на інше.

Опіати навпаки – сильно звужують зіниці, настільки, що їх практично не видно. Людина стає млявою, повільною, апатичною, часто використовує специфічний сленг.

Якщо взяти найпоширенішу марихуану, то зіниці також розширені, а повіки розслаблені. Людина взагалі знаходиться у розслабленому, ейфорійному, радісному стані. Будь який плоский чи нелогічний жарт викликає сміх. 

- Якщо це сталося, то що робити з такою людиною?

Перш за все – розмовляти. Часто люди заперечують факт вживання, але слід докласти зусиль, щоб вивести їх на чисту воду. Якщо зробити це не вдається, то зараз в аптеках продають велику кількість «снайперів» - смужок-тестів на різні види наркотиків, які працюють за тим же принципом, як і тести на вагітність, але навпаки – на позитивний результат вказує одна смужка, а не дві. Якщо факт вживання підтвердився слід розмовляти з людиною, щоб переконати її відмовитися від наркотиків. Якщо є підозра на систематичне вживання, розмовляти необхідно доти, доки вона не визнає факт залежності. Без бажання і активної участі залежного, на жаль, лікування може не дати результатів. Обов’язково слід звернутися за допомогою до лікарів. 

- Якщо мама дізналася, що дитина курить марихуану, їй варто одразу лякатися чи ще не все втрачено?

Дуже великий відсоток людей у підлітковому віці пробував марихуану. Більшість перебалуються і потім у зрілому віці лише згадують, як по молодості «розважались», але не вживають. Деякі ж можуть переходити на інші, важчі наркотики. Але не існує такого зв’язку, що, якщо людина курить марихуану, то вона 100% перейде на щось інше. Але це можливо.

- А якщо спробувати опіати то відмовитись практично неможливо?

Існує теорія, що стійка психологічна залежність виникає після третього застосування. Хімічної залежності ще не виника, тобто, якщо на цьому зупинитися, то ломки не буде. Але люди, зазвичай, не зупиняються. Часто людина вважає, що ще не залежна і може зупинитися у будь-який момент, але це не так.

Метадон метадону не рівня

- Ви коли розповідали про системне вживання згадали про «метадон». У наркодиспансері є реабілітаційна програма, де також використовують «метадон». Це одне й те саме чи різні речовини?

Це різні метадони. Наш метадон – це сайд замісної терапії, а по вулицям ходить кристалічний метадон, який використовують для досягнення кайфу, ейфорії. На замісній терапії люди приймають метадон не задля кайфу, а як знеболювальне, щоб зменшити симптоми і повернутись до норми. Препарат покращує фізичний стан залежного, тобто його приймають не для отримання кайфу, а для того, щоб існувати протягом певного часу без болі у м’язах, суглобах, депресивних станів.

- Замісна терапія дозволяє побороти залежність?

Зараз замісна терапія метадоном – це найуспішніша методика лікування залежності від опіатів. Вона дає шанс людині соціалізуватися – жити як інші люди. Коли людина відчуває в собі сили й має бажання покинути програму, то доза препарату поступово знижується і людина повертається до нормального життя. Не зціленою людиною, але такою, яка може жити без наркотиків.

- Бувало, що люди повертались до наркотиків?

Випадки бували різні. Але все залежить від людини. Мета програми в тому, щоб людина по її закінченню повністю покинула вживання наркотиків.

- А якщо ваш метадон прийме не наркоман у нього може розвинутись залежність до препарату?

Я таких випадків не знаю. Це хіба що, якщо уявити ситуацію, що людина отримала травму і їй не допомагають знеболювальні, вона спробувала метадон, він їй допоміг і вона почала приймати його постійно.

- Тобто він має лише знеболювальний ефект, а кайфу від нього не отримують?

Він лише знеболює і допомагає людині бути в тонусі, почуватися нормально.

Замісна терапія метадоном: що це і навіщо

- Як люди потрапляють у програму замісної терапії?

Найчастіше їх до нас приводять близькі, але без бажання самого хворого поставити його на програму неможливо. До того ж у програму потрапляють лише люди зі стажем вживання важких наркотиків. Стаж необхідно підтвердити виписками з лікарні.

- Де такі виписки отримати?

В Полтаві. Зараз найчастіше наркозалежних лікують у Полтаві, якщо брати нашу область.

- З підтвердженням стажу одразу берете у програму?

Навіть з документами і бажанням у програму зараз потрапляють не одразу – у нас є черга. Зараз на програмі 118 людей. Нові приходять, їх записують і вони чекають доки звільниться місце.

- Як працює програма замісної терапії?

Спочатку визначається доза препарату. Людина вперше отримує стандартну дозу, на наступний день приходить і якщо залишається дискомфорт, нервовість, біль чи поганий сон, дозу трохи підвищують. І так доки не визначать оптимальну дозу для того, щоб людина могла нормально існувати. На цій дозі людина може існувати довгий час, не збільшуючи і не зменшуючи її. За бажанням пацієнта дозу поступово зменшують, доки він не зможе вийти з програми.

- Ходити до наркодиспансера необхідно щодня?

Є люди, які ходять щодня. Є ті, хто давно на програмі. більше року, і вони можуть перейти на індивідуальний графік, щоб, наприклад, програма не заважала роботі й отримувати препарат амбулаторно. Для цього щотижня протягом півроку здається тестування, щоб підтвердити, що людина «чиста».

- Чи можуть людину з програми виключити?

Так, у нас тут жорсткі правила: людина має приходити вчасно, не вживати речовин поза програмою, бути повністю тверезим, не пропускати прийоми. Основне завдання наркодиспансеру не лише в тому, щоб лікувати людей з залежностями і медикаментозно виводити їх з цього стану, але і в мотивації – намагаємося мотивувати людину не вживати в майбутньому. Це комплексна робота нарколога, психолога, соціального працівника. Але  все одно 80% успіху залежить від самої людини – неможливо переконати людину, яка не хоче вилікуватись. У хворих дуже сильна психологічна залежність і повністю відсутня критика свого стану й поведінки, як тільки вони це усвідомлять – можна надіятися на успіх.

- За метадон хворі платять?

Ні, програма безкоштовна і фінансується державою.