«Якщо ми кинемо, хто тоді працюватиме?» - кременчуцькі рятувальники про свою роботу

«… Лише час допомагає. Все минає, приходить інша подія в житті і ти перемикаєшся на щось інше»

Начальник караулу 14-ої державної пожежно-рятувальної частини Кременчука Микола Кулик на службі в рядах ДСНС з 2008 року. Чому саме «рятувальник», відповів, що все почалося з профільного вишу.

Микола розповів, що спочатку був юнацький порив рятувати людей. Чоловік розказав про товариша, старшого на рік, який навчався на першому курсі в інституті на рятувальника. Микола тоді був в 11 класі. Товариш розповідав Миколі, що відбувається на навчанні, які практичні заняття. 

Рятувальник розповів, що для нього найскладніші виклики - це масштабні пожежі, в яких доводилося рятувати людей. 

Начальник караулу згадав пожежу на вагонному заводі, яку гасили більше доби. Складність полягала в тому, що горіло у великому цеху. У самому цеху пожежу вдалося локалізувати швидко. А вогонь по даху розповсюджувався безконтрольно. Виявилося, що в цеху тривав ремонт, і дах був подвійним з прошарком шириною близько пів метра. Було ухвалено рішення зробити отвори і заповнили прошарок піною. Потім почали локалізовувати і ліквідовувати пожежу. 

На запитання, що допомагає відновитися від складних випадків на роботі, Микола відповів, що такого рецепту немає. 

Час лише допомагає. З часом все минає, приходить інша подія в житті і ти перемикаєшся на щось інше. 

«Пішоход іде, йому до лампочки, що світиться-моргає...» 

Водій 14-ої державної пожежно-рятувальної частини Кременчука Олександр Кремезний близько 19 років керує пожежною машиною. У його обов'язки входить перевірити справність автівки, возити особовий склад, подавати рятувальникам воду. 

Автор поцікавився в Олександра, яка ситуація на дорогах Кременчука: чи пропускають водії-пішоходи пожежників, які поспішають на виклик. Олександр відповів, що йому б хотілося, щоб учасники дорожнього руху були більш вихованими. За його словами, близько 10% водіїв ставляться з розумінням та пропускають машину. Проте більшість відносяться безвідповідально.

Крім того, дошкуляють Олександру й запарковані автівками житлові двори. Про бетонні квітники, якими перегороджують проїзд до під'їздів, чоловік взагалі згадувати не хоче. Через них іноді доводиться кружляти навколо будинку, щоб вдалося під’їхати до джерела пожежі.

«Якщо ми кинемо, хто тоді працюватиме?»

Володимир Корсун, підполковник служби цивільного захисту, начальник відділу цивільного захисту Кременчуцького міськрайонного управління ГУ ДСНС у Полтавській області, працює з 2005 року. Після навчання в академії корінного полтавця направили на службу в Кременчук, де у 2005 році він почав працювати інспектором з реагування. До нинішньої посади, яку обійняв у 2014 році, Володимир працював начальником караулу, заступником начальника частини та начальником чергової зміни. 

Рятувальник розповів, що у нього в пам'яті залишилася пожежа на вагонзаводі, в одному з цехів. Тоді Володимир був начальником чергової зміни оперативно-координаційного центру. 

Приклад ланки ГДЗС

Щодо кумедних ситуацій, то підполковник згадав про випадок на новорічні свята, який стався кілька років тому. Тоді повідомили про пожежу 7 поверсі. Пізніше виявилося, що люди просто вирішили на балконі шашлики посмажити на мангалі. 

На запитання від «ТЪ» «Чи були такі моменти, що ви хотіли кинути службу», Володимир Корсун відповів: