Про попу, як у Кім, чотирьох дружин та «рабів» розповів бізнесмен-музикант Дорош

Третього грудня у Міському палаці культури співав Володимир Дорош. Музикант та бізнесмен, відомий співак, що записує кліпи з Надією Мейхер, та гендиректор Лубенського молочного заводу. Під час Всеукраїнського турне він приїхав із концертом до Кременчука та перед виступом знайшов час поспілкуватись із журналістами.

Володимир Дорош – наш земляк, адже все своє життя мешкає під Лубнами. Він народився в родині сільської вчительки і директора сільського будинку культури. Батько хотів, щоб його син також був директором будинку культури. Володимир обожнював музику та вступив в інститут культури у Харкові. Він грав на гітарі, співав та швидко став солістом місцевого ансамблю. А далі поїхав до столиці, аби здобути іншу освіту -  економіста та юриста.

Наприкінці 90-х повернувся на Полтавщину та зайнявся бізнесом. Досягши успіху, продовжив музичну кар’єру: повернувся з 2012 року у шоубізнес та за короткий час став відомим виконавцем.

- Як сталося, що ви, вже будучи успішним бізнесменом, знову повернулися до творчості? Який був поштовх?

- Це головне запитання усіх – нічого не змінилося. Я з дитинства займаюся музикою, спортом. І після розвалу Радянського Союзу зайнявся підприємницькою діяльністю, тому що я ні на кого не працював. Лише на себе. Я такий, як я є. Чому я артист і називаюся «Дорош»? Тому що це – просто «Дорош» - людина, яка займається в усіх напрямках діяльності. І тут не можна сказати, що я бізнесмен. Я така різнопланова людина, я все життя таким був. Неможливо стати музикантом, наприклад, у 45. Цим треба займатися з дитинства. Музика - це надзвичайно складно. 

- У вас зараз тур, у якому вже понад 30 міст. Як вдається поєднувати бізнес та творчість?

- Я нічого не поєдную, просто живу. Я не можу займатися чимось одним у цьому житті. Мені тісно, дуже сумно й невесело. Я не можу себе присвятити лише волейболу, хоча ми досягли величезних успіхів: і я особисто, і моя команда. Я не можу присвятити себе лише музиці або ще чомусь. Я займаюся життям в усіх його проявах. І кожному бажаю розвиватися. Я вважаю, що найбільша віра в Бога – це щоденне вдосконалення себе як особистості. А не так: вибрав собі професію, у 8 пішов, у 5 прийшов. Я завжди кажу, може когось це і ображає, «на роботу ходять раби». Забудьте про те, що ви раби. Ми живемо у вільній державі. Живіть і розвивайтеся кожен день і не забувайте, що головне для людини – це духовний розвиток. Людина мусить рости духовно. Коли ви засинаєте, подумайте, наскільки ви стали кращими за сьогоднішній день. Людина має себе кожен день вдосконалювати.

- Ви мешкаєте під Лубнами чи переїхали до столиці, коли розпочали вдалу музичну кар’єру?

- Я мешкаю під Лубнами. У мене величезна резиденція – я цього не соромлюся. Всі гроші, які я заробив, вкладав у власну країну. Я людина сільська - народився у селі і, дасть Бог, помру у селі. Я багато подорожую світом, але їду на 5-7 днів та знову вертаюсь. У мене чудова резиденція, спортивний комплекс, своя студія, концертний. Я не маю нерухомості за кордоном. Я - українець і тому бачу своє майбутнє в Україні. 

- Ваша донька йде вашими стопами і також присвятила себе музиці…

- Вона вже перевершила мене. Моїй доньці 11 років. Вона виступає за кордоном та грає надзвичайно складні речі: дуже обдарована дитина. Дякую Богу, що в Україні залишилась музична школа ім. М. Лисенка для обдарованих дітей. І я дуже радію, що вона йде шляхом батька та буде професійним музикантом. Інколи мені кажуть,  що я позбавив її дитинства. Та, як на мене, головне для батька - навчити дітей жити без батька. Працювати та заробляти гроші. Коли я піду з цього світу, вона зароблятиме гроші сама. А не чекатиме подачки від якогось чоловіка. Всім батькам раджу навчити своїх дітей жити без вас. Тому що рано чи пізно ми підемо з цього світу. А тоді діти залишаються каліками, якщо до 40 років звикли жити за рахунок батька. Для дитини батьки - це приклад для наслідування. Який у вас батько – це 90% вашого успіху. Сім’я відіграє величезну роль. І я вважаю, що мій приклад гідний того, аби моя донька наслідувала його. Була така сама наполеглива, цілеспрямована та відповідальна. Можливо, хтось із батьків подумає, що я жорстокий. Але коли моя донька стане всесвітньо відомою піаністкою, а їхні діти будуть кондукторами у тролейбусі, вони згадають, що зробили для них у дитинстві. Сину у грудні виповниться 25 років. Він вирішив святкувати у Стокгольмі. Син займається брокерською діяльністю на Нью-Йоркській біржі. Він обрав собі такий шлях.

Про що говорили

Про жінок та молоду дружину

- Я артист, людина, яка швидко закохується, і дуже творча. У мене дуже багато було жінок у цьому світі, і я цього не соромлюся. А навпаки пишаюся. Зараз дуже модно мати багато чоловіків, а в мене, слава Богу, було багато жінок. Я взагалі дуже щасливий у цьому сенсі. Ви не повірите, я з усіма ними підтримую стосунки, з усіма ними дружу. Ми навіть разом їздимо відпочивати, зустрічаємося на свята, вони приїжджають до мене на день народження. Треба розходитися і сходитися красиво, бо у нас пишні весілля – все красиво розпочинається, а потім закінчується скандалом і ненавистю. У мене, слава Богу, такого немає. Я дружу з усіма своїми дружинами, а їх у мене було четверо. Зараз у мене зовсім молода дівчина, яка зі мною живе, на 25 років за мене молодша. Але вона дружить також з усіма моїми дружинами, тому що дехто з цих дружин народив мені дітей, і ми їх разом виховуємо. І все життя у нас є велика відповідальність перед Господом і перед людьми. Дехто просто залишив величезний слід у моєму житті. А якщо щось не вийшло, ми розійшлися спокійно, не мучивши один одного.

Про творчість та «Попу, як у Кім»

За великим рахунком, після виступів у понад 30 концертах у цьому турі я вже бачу, як люди сприймають і серйозні речі, і як ставляться до серйозних пісень. Не всі ж у мене пісні «Ресницами» чи «Сердце танцует». Є дуже багато змістовних текстів, важких. У нас люди надзвичайно освічені. Просто в засобах масової інформації нам часто нав’язують точку зору, що ми живемо у 21 столітті і тому має бути така музика, як «Попа, як у Кім». Але вважаю, що це ніякого стосунку до музики не має. Я не боюсь цього сказати.

Про благодійність

- Людина, яка більш успішна, яка більш щаслива в цьому світі і більше має статків, обов’язково має ділитися своїми можливостями, тим паче в такій фантастично тяжкій ситуація, яка зараз склалася в Україні. Тому ми, я і сестра, яка мене підтримує, робимо меценатські проєкти, але ми не кричимо про це на всю Україну.

Про найбільше досягнення

Найбільше моє досягнення, що я в 52 роки стою перед вами живий і здоровий – це вже досягнення. А все інше – навколо нас. Життя вирує.