150 років тому до станції Кременчук прибув перший пасажирський потяг «Харків - Кременчук»

1 серпня 1870 року вперше на станцію Кременчук прибув пасажирський потяг «Харків-Кременчук». До цього потяги курсували до правобережної частини Кременчука, до станції Крюків-на-Дніпрі. Її спорудили раніше у 1869 році при прокладанні Харківсько-Миколаївської залізниці.

Краєзнавець та історик Євген Бергер розповів «Телеграфу», що у 1870 році залізниця підійшла до міста з обох боків: Харків-Кременчук і Єлисаветград-Крюків, через що побудували перший міст у Кременчуці, який відкрили у квітні 1872 року.

Презент від імператора Миколи ІІ для машиніста-ювеліра

Коли була російсько-японська війна у Кременчуці в 1904 році побував імператор Микола ІІ.

- Для підняття духу війська Російської імперії Микола ІІ завітав до Кременчука. Машиніст так зупинив потяг, що двері вагону опинилися навпроти дверей вокзалу. За свою майстерність імператор презентував машиністу золотий годинник. – розповів Євген Бергер.

Згадки станції Кременчук у романах та творах

Залізнична станція Кременчук згадується не в одному романі та творі як українських так і іноземних письменників. Так вокзал Кременчука згадується в романі Михайла Шолохова «Тихий Дон», коли козачий ешелон їхав з фронту додому на Дон, а червоногвардійці намагалися тут роззброїти його.

Вздовж залізничного полотна чекали з гвинтівками й наставили кулемет на двері вокзалу. Начальнику станції нічого не залишалося як дати зелене світло козацькому ешелону й пропустити його (це був грудень 1917 рік).

Легенда про роз’їзд «Калачевський»

За кілька кілометрів від залізничної лінії Кременчук–Полтава знаходився дідівський хутір композитора Михайла Калачевського. Саме у селі Рокитному знаходився його маєток та парк із дерев, які він привозив із різних країн світу. Калачевський працював в Кременчуці, де намагався використати на потребу суспільства свої знання й уміння. З 1890 р., впродовж десятиліття, керує управою Кременчуцького земства.

Саме композитор за легендою став «засновником» нової станції. За словами краєзнавця Євгена Бергера, композитор взимку жив у Москві, а влітку приїжджав до свого маєтку.

Не доїжджаючи до станції Омельник, композитор Калачевський зривав стоп-кран, зупиняючи потяг у місці, платив штраф та йшов додому.

З часом машиністи почали самі зупиняти в цьому місці потяг, а пізніше тут офіційно встановили зупинку «Калачевський». Під цією назвою вона існує до сьогодні.

Цікаво, що 2 березня 1901 року в Кременчуці, вперше в Україні, оркестр Дмитра Ахшарумова виконав «Українську симфонію» Михайла Калачевського. Публіка викликала автора після кожної частини на сцену і вітала гучними оплесками. Про це у своїй публікації згадує викладач дитячої музичної школи №1 Галина Стадник.

Штаб-вагон Фрунзе та приїзд дружини Муссоліні до Кременчука

У роки громадянської війни на станції Кременчук був штаб південно-західного фронту. На залізнічній колії стояв салон-вагон Михайло Фрунзе, в якому він приймав Будьоного (командажа першої кінної армії), Миронова (командуючого другої кінної армії), Уборевича, Якіра та інших.

Влітку 1920 року на станцію Кременчук прибула делегація Другого конгресу третього Комінтерну у складі:  Гольденберг, Мануїльського,

Анжеліки Балабановой (російська дружина італійського дуче Беніто Муссоліні).

Зруйнований міст та залізничне сполучення

У серпні 1941 року німецький ас пустив димову завісу та імітував збиття. Він якраз скинув бомбу по середині мосту й таким чином зруйнував його.

Відбудова залізничного вокзалу по цеглині

Приміщення вокзалу в роки Другої світової війни було зруйноване (1943 рік). У 1945 році почалася відбудова господарським способом. Місто відбудовувалося власними силами.  

На недільниках (оскільки люди працювали 6 днів на тиждень) кременчужани зібрали 1 мільйон цеглин. 6 листопада 1946 року відбулося урочисте відкриття вокзалу. Нова будівля вокзалу повторювала план і розміри довоєнного, але оздоблення фасадів та внутрішнє планування істотно змінилося.