60 років без сварок: кременчуцьке подружжя відсвяткувало діамантове весілля

Діамантове весілля, або ж 60-у річницю, Наталія Іванівна з Іваном Івановичем відзначали 17 грудня з сім’єю й друзями в Кременчуці. Окрім друзів, прийшли двоє дітей і четверо онуків. В «іменинників» також є вже 7 правнуків. Ми запитали, як вдалося створити й настільки довго зберегти таку велику родину.

Що кажуть діти?

Син «молодят» зустрів нас із посмішкою. Він розказав нам, що його батьки — ветерани праці та діти війни — завжди жили в злагоді.

Познайомилися на танцях

— Родом ми з Хорольщини, — розказує нам Іван Іванович, — зустрілись у технікумі... Хорольський технікум механізації сільського господарства (нині Хорольський агропромисловий коледж — ред.).

— Я в гуртожитку жила, а Ваня місцевий був, — додає Наталія Іванівна.

— А як ви познайомилися?

Подружжя, почувши це питання, загадково всміхається.

— То був далекий 1958-й... Перед Новим роком у технікумі влаштовували танці. Там ми й приглянулись одне одному, — замріяно згадує жінка. — Після цього чоловіку довелося поїхати на Урал, у Бєлорєцьк, а мені в Донецьку область. Ваня до мене аж звідти приїжджав у гості, сам запрошував. Потім я сама вирішила приїхати до нього. Там, на Уралі, і одружилися. Нам дали кімнату в гуртожитку... А через рік у нас народилася донька.

— Як ви потрапили в Кременчук?

— Після Бєлорєцька ми кілька років жили в Полтаві, і мене запросили будувати нафтопереробний завод у Кременчук. Потім, коли завод уже запустили, я став там начальником транспортного цеху, — розказує Іван Іванович. — А жінка пішла у відділ капітального будівництва на КрАЗ. Так і залишилися... Зараз уся родина тут, у зборі. Діти провідують, дзвонять. По-моєму, це найважливіше в житті.

Як прожити разом 60 років без сварок?

— Нам казали, що ви взагалі не сварилися. Це правда?

— Правда. Звісно, непорозуміння бувають у всіх, але на сварки вони в нас не перетворюються.

— Як вам це вдається? Що б ви порадили молодим парам, які тільки шукають спільну мову?

— По-перше, якщо ви бачите, що людина на емоціях, то не чіпайте її. Заспокоїться, охолоне — тоді вже можна «проробляти», — усміхається Наталія Іванівна.

— А по-друге, — додає чоловік, — треба обов’язково одне іншому поступатися. Якщо щось не так, сказати про це вже після того, як усі охолонуть. І, звісно, я вже не кажу про те, що треба любити одне одного. Якщо любові немає — то навіщо взагалі так співіснувати?

Наречена також нагадала, що те, щоб батьків не забували діти — украй важливо, аби жити в злагоді та радості.