БлогЪ: особиста толока довжиною у півріччя

Цієї весни через карантинні обмеження місцева влада у Кременчуці не організовує проведення традиційного суботника з прибирання міста під гарною назвою «Зелена толока». Та є люди, яким плани та ініціативи мерії не надто й потрібні. Вони це роблять не на виконання закликів можновладців і не для особистого піару, а за покликом серця. Дехто вважає їх диваками, хоча правильніше було б називати диваками чи дикунами тих, хто смітить на вулицях, парках, у зелених зонах та місцях відпочинку, а не цих небайдужих людей. Далі - розповідь про людину, якій набридло жити серед сміття.

За 30 років на недобудові дерева виросли заввишки з багатоповерхівку

Довгобуди перетворилися на смітники

Багатоповерхівка №18 на вулиці Вадима Пугачова у Кременчуці знаходиться у чудовому місці – навпроти парку Миру. Та так сталося, що з одного боку цього житлового будинку до нього прилягає стара недобудова, а з іншого - виритий котлован із забитими палями під будівництво житлового будинку. Обидва об’єкти незавершеного будівництва розпочаті та закинуті ще років 30 тому. Обидва належать Міністерству оборони, через що жодних шансів на те, що їх колись добудують, немає. За ці роки довгобуди заросли деревами та перетворилися на мінісмітники. Минулі роки під час весняних «зелених толок» територію недобудови хоч трохи прибирали. Але за рік її знову закидали сміттям та всіляким непотребом. 

Мешканці мікрорайону, прямуючи до майданчика з контейнерами для збору побутових відходів, проходять саме повз цю недобудову. І серед них знаходились такі, яким було ліньки донести пакети зі сміттям до контейнерів – викидали їх у котлован недобудови. А там, де з’являється маленька купа сміття, дуже швидко з’являється й велика, бо така вже людська психологія - на чисте місце щось кидати негарно, а на таку купу нібито й можна. «Все одно комунальники приберуть», - міркують такі люди. І більшість навіть не здогадується, що комунальники у такому місці прибирати не зобов’язані, а забудовники, які відповідають за стан будівельного майданчика, за три десятиріччя вже й забули про його існування та й знаходяться вони далеченько - у столиці. 

«Тримаю територію в чистоті вже другий рік»

Проте, з минулого року ситуація кардинально змінилася. І не завдяки місцевій владі чи Міноборони, а зусиллями лише однієї жіночки, яка проживає у цьому ж будинку та якій набридло щоденно проходити повз недобудову, наповнену сміттям.

Особиста толока триває!

Перший мішок сміття зібрано

Вже майже чисто

«За цей час, мабуть, не один самоскид завантажила»

А з грудня минулого року вона вирішила навести лад і з іншого боку будинку – у покинутому котловані із забитими палями.

30 років тому тут почали будівництво

А нещодавно жінка вирішила закріпити результати своєї праці та попросила чоловіка зробити таблички із закликами до людей не смітити у котловані та у зеленій зоні поруч із будинком. «КИДАТИ СМІТТЯ ЗАБОРОНЕНО! Люди, майте совість! Не треба кидати сміття! Не перетворюйте природу у звалище!» - написали вони на табличках та розвісили їх на деревах та біля котловану. На переконання Тетяни, позитивний результат від цього є.

«Кидати сміття заборонено!»

Стежка до сміттєвого контейнера - і так майже щодня!

Біля цього будинку висить білборд із соціальною рекламою, яка пояснює: «На горах сміття дерева не ростуть». Як виявилося, не тільки дерева ростуть, а й люди живуть, зазвичай цього навіть не усвідомлюючи. Якби у кожному будинку було б по такій людині… А краще - по декілька людей. А ще краще, якби наші люди нарешті зрозуміли, що жити на звалищі негідно для нормальної людини, та перестали смітити навкруги себе. Це особливо розумієш, коли виїжджаєш влітку на відпочинок на природу і бачиш, що робиться на берегах річок та озер. Люди, майте ж совість! Якщо прибирати за іншими вважаєте для себе приниженням, то хоча б за собою прибирайте. Бо ви ж належите до Homo sapiens, або «людини розумної»!

Сміття, зібране з природи - на звалище

До речі, міській владі варто було б домовитися з Міноборони про передачу зазначених недобудов до комунальної власності. У Кременчуці, напевно, тоді знайшовся б забудовник, який звів би на цьому місці нові житлові будинки, і проблема вирішилася б. А поки вона вирішується зусиллями однієї людини.