Мініскульптура знаходиться на перехресті вулиць Соборної та Перемоги – там наприкінці ХІХ століття пролягав один із трамвайних маршрутів
29 червня біля Кременчуцького краєзнавчого музею відкрили першу контактну мініскульптуру – трамвай. Знаходиться вона на перехресті вулиць Соборної та Перемоги – там наприкінці ХІХ століття пролягав один із трамвайних маршрутів.
Пуск електричного трамваю у нашому місті відбувся більше, ніж 120 років тому – у 1899 році. Наприкінці ХІХ ст. трамвайні лінії мали такі міста, як Київ, Катеринослав, Єлисаветград та Житомир, а Кременчук став п'ятим містом України, що отримав цей вид міського транспорту. Започатковано кременчуцький трамвай було постановою міської думи від 10 жовтня 1895 року.
Бельгійське акціонерне товариство «Компанія тяги та електрики» налагодило рух пасажирського трамваю у Кременчуці. У лютому 1899 року у бельгійському місті Склассен заснували акціонерне товариство «Кременчуцькі трамваї». Управління товариства знаходилося у Бельгії, а агентство – у Кременчуці.
У Кременчуці функціонували три лінії:
Депо кременчуцького трамвая та електростанція знаходилися біля підніжжя Піщаної гори між вулицею Катерининською (сьогодні — Соборна) та Троїцьким провулком (сьогодні — вул. Чкалова).
Вагони ходили на міських лініях з інтервалом у 10 хвилин. У 1906 році концесія переходить від «Кременчуцьких трамваїв» до бельгійського анонімного товариства, яке і лишилося власником до 1917 року. Товариство влаштувало ще й вантажну трамвайну лінію, яка запрацювала у 1910 році, і займалися електроосвітленням міста. До 1910 року електрифікували центральні вулиці Кременчука, встановили 73 ліхтарі, а 12 лютого 1914 засяяли перші ліхтарі у Крюкові.
У 1916 році трамвайний парк міста складався з 18 моторних вагонів, а довжина трамвайної колії становила 12 км. За рік трамвай перевозив 2,8 млн пасажирів, а проїзд коштував 5 копійок.
Економічна криза, яка була викликана громадянською війною, стала причиною того, що з 26 лютого 1917 року трамвай призупинив свій рух.
Після закінчення війни порушували питання про відновлення трамвайного руху – вагони вціліли, але потребували ремонту. Місцева влада звернулася до уряду з проханням виділити довгостроковий кредит, проте одержала відмову. Тож ухвалили рішення трамвайні вагони продати до Саратова, а на виручені кошти придбати автобуси.
І уже в березні 1927 року до Кременчука приїхали 4 автобуси фірми Sauer, їх збирали та налагоджували на Крюківського вагонобудівному заводі. Влітку автобуси з'явилися на вулицях нашого міста. У 1940 році про відродження трамваїв знову заговорили, проте Друга світова війна перекреслила плани.
Скульптор Ельданіз Гурбанов створив скульптуру, беручи за основу зображення трамвая на поштовій листівці.
Прототип
Ініціаторкою її встановлення стала Олівія Капатія – кременчужанка, яка зараз мешкає у Києві та веде блог в інстаграмі про історичні та архітектурні цікавинки Кременчука.
Олівія Капатія з мером
Дівчина збирала гроші на встановлення мініпам'ятника, опублікувавши допис у соціальній мережі. До фінансування долучалися меценати-кременчужани навіть з інших країн – Великобританії, Польщі, Чехії та ін. Таким чином вдалося зібрати 17 тисяч грн, але Олівія додавала ще й власні кошти.
Історик Євген Бергер, який разом з Олівією та мером Малецьким відкривав мініпам'ятник, розповів кумедну історію про курйозний випадок у кременчуцькому трамваї:
Хоч скульптура розповідає про історію Кременчука, але вона сучасна: поряд знаходиться QR-код. ТЪ спеціально не дає посилання, куди веде цей код, аби у наших читачів був стимул сходити до нового пам'ятника і просканувати його особисто. Хай для вас це стане своєрідним квестом.
За словами міського голови Віталія Малецького, мініскульптура трамвая – це анонс нового історико-культурного проєкту «Кременчук у мініатюрі». У планах на майбутнє й інші мінікомпозиції – у Кременчуці ще можуть з'явитися маленький автомобіль КрАЗ, перший підводний човен, міська дума, Успенський собор на площі.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.