«З російським сержантом за війну зустрічалися тричі»: історія кременчужанина з пекла Іловайська

Історія Іловайської трагедії досі містить купу загадок і таємниць. Довгий час вважалося, що врятованих із «зеленого коридору» вивозили представники Червоного хреста, проте насправді рятували військових бійці 8 окремої медичної роти. Вважається, що під Іловайськом 8 рота знайшла й вивезла 159 тіл, евакуювала 212 поранених та надала допомогу чотирьом сотням полонених. Одним із таких «медичних янголів» був і кременчужанин Олександр Кроковець. 

Олександр відслужив строкову службу й далі мав їхати в Ірак, але у 2000-х, через випадок, коли наші військові підірвалися на БТРі, відпускали лише з дозволу рідних. Був прикордонником, але після скорочення армії перейшов у сферу будівництва. На початку російсько-української війни був медиком 8 окремої медичної роти, згодом служив у 21 батальйоні під Маріуполем. Був санінструктором, розвідником та сержантом на офіцерській посаді. Зараз - зоотехнік із червоним дипломом - розводить нутрій та разом із побратимами робить ремонти «під ключ». 

Олександр разом із коханою дружиною Наталією

«Видали каску 1943, а респіратор 1979 року»

У 2014 році біля військкомату були величезні черги добровольців, які бажали захистити Україну. Одним із перших був і Олександр, який розумів, що так не має бути. Він написав заяву, але близько 2-3 місяців чекав на відповідь.

- Зателефонували, викликали й запитали «Ви ще не передумали?», «Ні» - відповів я, на що отримав відповідь: «Тоді їдьте додому». І так кілька разів. 
Відпочиваючи з родиною та друзями на Блакитному озері, він почув дзвінок із військкомату й думав, що це чергова перевірка, але після цього виклику Олександр вирушив спочатку на навчання до Полтави, а згодом в саме пекло війни. Додому приїхав лише через рік. 

- Була різниця у забезпеченні?
- Звісно. Нас у 2014 році одягнули так, що невідомо скільки дембелів там померло в тій формі. Дивився на кепку, а там бірка на бірці, хто в армії не служив – не зрозуміє. Увесь хлам, який був на складах, привезли нам… Каска 1943 року, респіратор 1979 року, який стлів у пакеті, де залишилася одна гайка.

Нам дали по чотири ріжки патронів – це лише на дві хвилини бою. Як можна з боєприпасами на дві хвилини бою воювати проти армії, озброєної до зубів? У кожного - гранатомет, повне БК і ми - бомженята в шортах. У нас в роті людей 30 розумілося на тому, що таке зброя. Всі інші присягу приймали там. Я, будучи старшим солдатом, сержантам та лейтенантам показував, як автомати заряджати. 

Дуже допомогла родина. Якби не дружина Наталія, то мабуть і не вижив. 

- На вашу думку, за рахунок чого тоді витримали українці?
- Сила духу. А може й наша безтолковість. Коли повернувся вдруге розвідником, то бачив, що російську армію ми прораховували за один день, як по книжці. У нас, кажеш йти ліворуч, він повертає праворуч. Плюс нерозуміння ситуації, більшість думали як у кіно, але воно не так.

Іловайськ – це ціна за український Маріуполь? 

- Є думка, що Іловайськ – це ціна за український Маріуполь...
- Думаю, що так. Єдине не можу зрозуміти, як так вийшло, що з Маріуполя йшли частини на підтримку, але їх ледь не в останню хвилину розвернули. Я б про це не знав, якби не пішов служити далі. Побратими розповідали, що там, де ми заїжджали, стояли наші на блокпостах, але згодом стояли військові із зірками радянського союзу. Було було, але такого ще не було. Виявилося, що там уже сепари (на виході із зеленого коридору). 
Деяким нашим пораненим давали ліки, але тих, кого була донецька прописка – розстрілювали на місці як зрадників батьківщини. 

- Він помер через 10 хвилин у нас на руках від перелому шийного хребця, - розповів про першого загиблого бійця Олександр, повернувшись після 14-місячної служби. 

«З російським сержантом за війну зустрічалися тричі»

На початку російсько-української війни велику роль зіграли волонтери та рідні військових, які допомогли із забезпеченням. Дружина Олександра працювала в магазині, коли власниця магазину дізналася, що чоловік її колеги на війні – зібрала допомогу з медикаментів. Цієї допомоги вистачило й роті Олександра, й госпіталю, який базувався поруч. Посилку ледь учотирьох витягли з машини. 

- Після навчання вас відправили в Іловайськ. Ви знали куди вас відправили?

- Ні. Батьківщина відправила, значить - їдемо. Я - людина військова. 

 
- Олександре, коли заходили в Іловайський котел за тілами загиблих, чи спілкувалися з російськими військовими та людьми, які перейшли на бік терористів? 
- Так. Навіть із одним нашим земляком із Пирятина, з позивним «Рись». Розповідав, що якщо знайде боєприпаси – буде нас розстрілювати. Коли через три роки служив у батальйоні, то «Рись» потрапив до нас у полон під Пищевиком. Вибачався, казав, що він не правий, що отримав поранення й нікому не потрібен. Зараз він у в’язниці. 
А ось із російським сержантом за війну зустрічалися тричі. Молодший солдат дослужився до сержанта. У 2014 році він був на строковій службі, а у 2016 – контрактником. Їм також наказ дали, і його треба виконувати. Люди військові підневільні. У них, як і у нас, є і сволочі, є і нормальні. 

Під Іловайськом був випадок, коли нашу машину перевернуло з пораненими й придавило хлопця під кузовом. Я підійшов до них. Росіяни викликали свого старшого. Спочатку старший їм втик дав, що я потрапив до них в окопи, а потім дав трос, навіть підігнали БТР, щоб поставити машину на колеса. Він навіть був вражений, що у нас за рогом стояв Камаз, буквально 200 метрів за посадкою. Вони навіть розповіли, що не хотіли сюди їхати, вони взагалі їхали на навчання й думали, що це ми напали на них. 

Росіяни нас ще нагодували. Ми, крім насіння соняшника, кукурудзи та води з калюжі, нічого не їли. Вони запропонували й дали свої пайки, цілий ящик, який розрахований на тиждень. Пайок такий, що ми втрьох сиділи їли, а їм - на одного солдата. Найбільше, що мене вразило – у них у пайку сало. У них каша, суп, вітаміни, знеболювальні, вода, цигарки, гумка «Дірол» та шматок сала. Вони кричать, що ми салоїди, але у нас немає сала, а в них є. У нас був своєрідний бартер: ми їм - цигарки, а вони нам - їжу. 

У районі Старобешеве наприкінці серпня 2014 року

«Зарізали хлопців серед білого дня»

З росіянами було простіше, а ось наші (сепари - ред.) й буряти, чеченці… У нас у батальйоні у 2016 році в Павлополі зарізали хлопців серед білого дня. Хоча за домовленостями – вдень займаємося своїми справами. Бо вдень ходять цивільні й бігають діти. А вони під час обіду, коли ми пішли на три кілометри в тил, зарізали двох наших хлопців. Паша зі Сміли встиг вистрибнути з окопа. Так вони йому автоматну чергу в спину. Три дірки наскрізь. Ті думали, що він загинув. Він вижив, інвалідом залишився, але розповів, як усе було. 
Були й такі росіяни, які виходили на нашу станцію й передавали, що буде працювати зараз їхня артилерія. 

Саме ці машини «витягнули» Іловайськ

В Україні розсекретять матеріали справи про Іловайську трагедію

Генеральний прокурор Ірина Венедіктова заявляє про прийняття рішення щодо розсекречення матеріалів кримінального провадження про організацію та проведення бойових дій в районі Іловайська влітку 2014 року. Про це вона заявила після зустрічі з родинами загиблих. 

За її словами, розслідування Іловайських подій триває по двох напрямах: організація вторгнення з боку РФ та віроломне вбивство українських військових, а також перевірка обставин можливого недбалого ставлення до військової служби військовими службовими особами з числа керівництва Антитерористичної операції.

Під час слідства допитано понад 900 потерпілих і свідків, вилучено, оглянуто та досліджено понад 1600 бойових документів. Обсяг матеріалів кримінального провадження - понад 300 томів, з яких понад 70 - із грифом обмеженого доступу, зауважила генпрокурор.

Зараз працюють над удосконаленням офіційного вебсайту Офісу генерального прокурора, де розмістять розділ, присвячений Іловайським подіям, із фотокопіями розсекречених матеріалів. 

На сьогодні у провадженні повідомлено про підозру першому заступнику начальника генерального штабу ЗС РФ та колишньому начальнику головного управління генерального штабу ЗС РФ, який наразі є заступником міністра оборони РФ. Крім того, до кримінальної відповідальності притягнули ще двох російських генералів, яким повідомлено про підозру у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, веденні агресивної війни та порушенні законів і звичаїв війни, поєднаному з умисним вбивством.