Днями до нашої редакції звернулася кременчужанка Наталя, яка повідомила про те, як її чоловік загинув після інциденту у міському автобусі 10-А. Далі ми публікуємо її історію без змін.
«Це історія, яка стосується не лише мене, а й усіх вас. Це крик моєї душі про жорстокість та байдужість одних, тяжко сказати, людей та безмежна подяка іншим людям, які є взірцем людяності, доброти та великодушності.
6 грудня, як зазвичай, мій чоловік повертався з роботи міським автобусом 10-А КТУ Кременчука. Не в змозі витримати образи в бік однієї з пасажирок, як справжній чоловік він заступився за жінку, внаслідок чого стався конфлікт з пасажиром цього маршруту, який закінчився фатально.
Вже доїхавши до своєї зупинки та коли двері відчинилися, нападник застосував до мого чоловіка бойовий прийом та з неймовірною силою штовхнув мого чоловіка з автобусу спиною вперед, так що той ніяк не зміг хоч на скількись пом'якшити падіння. Від удару він втратив свідомість, а двері автобусу просто замкнулись – і всі поїхали далі. Просто поїхали далі!
Не знаю, скільки він там пролежав, але коли мені зателефонувала і все розповіла моя приятелька, я зразу ж побігла на цю злополучну зупинку. Я бігла в тому, в чому отримала цю звістку, в халаті і тапочках на босу ногу, не розуміючи і не уявляючи всього страху і болю, що мене вже спіткало. Я постійно дзвонила чоловікові на телефон, бо в тій темряві я не могла його знайти беззахисного та непритомного.
Небайдужі охоронці супермаркету «Поло», що знаходиться поруч, вже викликали «швидку» та поліцію. Приїхала «швидка» та забрала мого чоловіка до 3-ї міської лікарні, а я побігла за документами та речами і зразу ж приїхала у приймальне відділення. Чоловіка оглянули без мене. Медсестра приймального відділення повідомила дослівно:
Ці слова будуть в моїй пам’яті до кінця моїх днів. Скалічене тіло, кров з носа, купа поранень – і жодної медичної допомоги. Мені нічого не залишалося крім того, щоб забрати чоловіка додому та надіятися на краще.
7 грудня: втрата свідомості, реанімація, операція, купа медикаментів, 5 днів боротьби за життя, але я залишилася вдовою.
У тому самому приймальному відділенні, але вже 7 грудня, я чула, як невідкладно викликають нейрохірурга для операції, як біжить анестезіолог, щоб якнайшвидше приготувати мого чоловіка до операції. Лікарі та весь медперсонал нейрохірургії 3-ї міської лікарні робили все можливе, аби зберегти життя моєму чоловіку. Дуже чуйно ставились і до мене, і до моїх почуттів. Аліна Віталіївна – лікар, яка була на зміні, коли мого чоловіка не стало, – знайшла слова, щоб я могла прийняти цю найстрашнішу звістку в моєму житті.
11 грудня мій чоловік залишив мене та наших доньок назавжди.
Ця сповідь не для того, щоб мене пожаліли. Я хочу попередити кожного з вас, що найстрашніше може бути поруч з вами, вашими рідними, дітьми. Висновки робіть самі.
Я вдячна людям, які мене підтримували та допомагали мені матеріально, та всім, чим могли. Окрема подяка Геннадію Анатолійовичу – нейрохірургу, який боровся за життя чоловіка до кінця.
Та головна тема цієї статті – це достукатися до безсердечності та непрофесіоналізму людей, через що й помирають невинні люди.
P.S. Коли вся ця трагедія відбулася, я не була готова матеріально до таких великих витрат і зверталась до всіх, де я могла отримати допомогу, в тому числі і до керівництва перевізника, на маршруті якого та в транспортному засобі якого стався цей злочин. Виявилося, що пасажири міського комунального транспорту не застраховані і ніякого відшкодування з боку КТУ не передбачається. Особливо зухвало пролунала фраза:
За інформацією Кременчуцького районного управління поліції, нападника, який вдарив чоловіка Наталі, затримали.
Правоохоронці за даним фактом відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) КК України. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Нападнику оголосили про підозру. Зараз ведеться слідство.
Також «Кременчуцький ТелеграфЪ» запитав у директора Кременчуцького тролейбусного управління Олександра Вертюха, чи мають пасажири, які їдуть громадським транспортом, страховку. Він відповів, що не мають - застрахований лише сам транспортний засіб.
Якщо, наприклад, тролейбус чи автобус потрапить у ДТП, то потерпілим після рішення суду має виплатити компенсацію винуватець аварії. А у цьому конкретному випадку, про який йшлося у матеріалі, відшкодовувати збитки родині померлого має та людина, яка їх спричинила, тобто нападник.
Додано:
Ми вирішили також з'ясувати, чому померлого чоловіка не госпіталізували під час його першого звернення до приймального відділення лікарні «Кременчуцька». Відповідь на це запитання надала нам Юлія Сущенко, заступниця директора з медичної частини. Вона розповіла, що 6 грудня близько 19.00 бригада швидкої допомоги привезла чоловіка Наталі до медзакладу, він скаржився на головний біль. Його оглянув черговий лікар, проте від ушпиталення до нейрохірургічного відділення потерпілий відмовився.
За словами Юлії Сущенко, запис про це є в документації приймального відділення, а саме у журналі відмов від госпіталізації. Тоді медики склали довідку, де пацієнту рекомендували пройти дообстеження – комп'ютерну томографію та консультацію невролога. Вже наступного дня його у тяжкому стані привезла «швидка».
Службове розслідування цього випадку ще триває.
Наталя, яка звернулася до редакції, наполягає, що це неправда: її чоловік не підписував відмову від госпіталізації. Втім, вона приїхала на 15 хвилин пізніше, з лікарем не спілкувалася. Та жінка додала, що 6 грудня документи, необхідні для поліції, заповнювала вона, бо чоловіку було важко тримати ручку, він лише поставив підпис.
Також Наталя надала нам свідоцтво про смерть її чоловіка Сергія. Його не стало у віці 44 років. Причинами смерті судово-медичний експерт назвав дифузну травму та набряк головного мозку; ушкодження тупим предметом.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.