«Коли політика втручається у медицину, це страшно» - лікар Зауральський про закриття відділення трансфузіології (додано)

Новина про те, що із 30 березня у Кременчуцькому перинатальному центрі закривають відділення трансфузіології та еферентної медицини, викликала резонанс у соцмережах. Пацієнтки відділення здивовані таким рішенням місцевої влади — у коментарях в Instagram відгукнулися ті, кому аутоплазма допомогла швидше відновитися після пологів. 

«ТелеграфЪ»зустрівся із завідувачем відділенням Ростиславом Зауральським, щоб детальніше розпитати про причини закриття відділення. 

Він відповів і на закиди мера міста Віталія Малецького та віцемерки Ольги Усанової. Зокрема, як ми писали раніше, вони заявили, що Зауральський нібито нічого не зробив, аби «унормувати» роботу відділення. У лікаря інша інформація: його проєкт реорганізації відділення два роки пролежав під сукном в департаменті охорони здоров'я. 

Детально — у відео.

Додано (текст, розшифровка, незначно скорочено)

Про закриття відділення 

- Як ви дізналися про закриття відділення трансфузіології?

- 30 грудня директор (Радомір Сербін, директор перинатального центру – ред.) запросив весь колектив до себе. Так вийшло, що я не пішов, і начальник відділу кадрів та юрист принесли мені документи у кабінет. Я розписався за вручення. Це був наказ про те, що відділення припиняє своє існування – і наказ  на мене особисто. Вони посилаються на інформативний лист обласного відділу охорони здоров'я, який говорить про реконструкцію служби крові та про те, що не можна брати донорів на відділення трансфузіології. Цей наказ взагалі не про те (не про необхідність закрити виділення – ред.)…

- У соцмережах обговорюють, що відділення повноцінно не працювало вже два роки, і ви знали про можливе його закриття ще раніше. Чи це так?

- Регрес відділення почався з приходом нового директора Радоміра Сербіна, який  від початку не виявляв бажання, щоб це відділення працювало. Трапилася й юридична колізія: коли пологовий будинок став називатися перинатальним центром. Тоді ж відділення трансфузіології та еферентної медицини стало називатися просто відділенням трансфузіології. І тут з'явилися юридичні колізії: усі наші проєкти, які працювали та були прописані в локальних протоколах, підписані головним лікарем, стали нелегальні. Я прийшов до Сербіна та сказав, що потрібно міняти протоколи. І після крилатої фрази «я не хочу брати на себе відповідальність, ніде в Україні немає - і нам не треба», я зрозумів, що перспектив немає. Я намагався врятувати відділення іншим шляхом: є таке поняття, як медична ліцензія. Для того, щоб її отримати, потрібне приміщення (воно має бути в оренді або у власності) та рівень фахівців. Фахівці є -  я звернувся: дайте мені оренду, щоб я міг зробити медичну ліцензію. Мені пообіцяли - але безрезультатно. Я звертався кілька разів, у тому числі до Шаповалова (нардепа – ред.), він мені особисто обіцяв. І тут почалися вибори у Верховну Раду, у яких я брав участь. Але там була зовсім інша ідея. У мене були рекомендаційні листи до Зеленського про те, що мої розробки у військовій медицині  є надбанням для національної безпеки України. І ми з американськими товаришами вирішили, що було б непогано просувати мої розробки на війні. Непогано було б мені стати народним депутатом, щоб просувати це. Та вийшло так, що на мене дуже образилися місцева влада за те, що я пішов на ці вибори (хоча вони були досить чистоплотні для мене, як я вважаю). І коли вибори закінчилися, і я знову звернувся - давайте щось робити - ми зустрілися Шаповаловим. Він каже - добре. І тоді я запропонував, щоб одне відділення трансфузіології обслуговувало все місто - щоб поліпшити якість служби крові в усьому місті. І з цим я прийшов до Середи (керівник департаменту охорони здоров’я – ред.), поклав йому проєкт на стіл. Навіть створили комісію з приводу цього відділення, але, на жаль, через два дні після того, як ми про це поговорили, мене виключила із госпітальної ради. Я зрозумів, що з цією владою нічого не буде. Власне кажучи, моя совість чиста: я зробив все, щоб зберегти це відділення.

- Віцемерка Ольга Усанова заявила, що вам пропонували «унормувати» відділення, але це не зроблено. Це її позиція і Малецького.

- Мер Малецький, як завжди, бреше: починаючи з того інциденту, коли він зустрів мене на вулиці. Я, дійсно, зустрів Малецького, і він мене привітав з Новим роком. Ви уявляєте, після того, як мені вручають повідомлення про скорочення, він мене вітає з Новим роком! Я й сказав йому «и вас туда же», маючи на увазі, що його відставка (з їхньою політикою) - не за горами. Я мав на увазі це. Так само - як з цієї злощасної госпітальної ради мене виключили. Хтось іх зали кричав: «За що Зауральського виключаєте?»… На це Малецький сказав: «А ми давно не бачились». Мотивація – супер! З приводу документів: я їм показував ці документи, я проводив цю реструктуризацією. І Середа, коли я йому написав SMS-кою «так яке рішення?» - написав мені «вивчаємо». Можливо, вони на китайську мову перекладають? Бо вже пройшло два роки – от і вся позиція. Коли політика втручається в медицину, це страшно. Медицина, як і педагогіка, має стояти поза політикою. Я ж не запитую партійну приналежність, коли лікую, правда?... Але коли політикани лізуть у медицину, вона на цьому і закінчується. Так само - і коли чиновники вирішують, що робити з пандемією (чиновники а не фахівці) - усі проблеми і будуть.

Чим було унікальне відділення

- Аргумент для закриття відділення – ті же функції виконує станція переливання крові. Чи це так?

- Це зовсім інше! Станція переливання крові - це промислова трансфузіологія. Там займаються забором крові, обстеженням та зберіганням. А от як використовувати, що використовувати, у яких обсягах - це вже клінічна трансфузіологія й те, чим займалося наше відділення. Промислова трансфузіологія та клінічна трансфузіологія - це два різні напрямки. І не може станція переливання крові замінити клінічну трансфузіологію.

- Відділення унікальне для України, в інших пологових будинках такого немає. Ще один аргумент для закриття виділення: значить, і ми можемо обійтись…

- Звісно, ми були унікальними: показували, що це має право на життя. Не треба ж скочуватися до гіршого. Це було надбанням міста… Знаєте, є така категорія людей, яка яка любить стріляти собі в коліно для того, щоб комусь стало гірше. Це, напевне, наша влада. На жаль, так…Я їздив на конференцію в Росію (до війни), і там не могли пережити, що в якомусь Кременчуці, у якісь провінції, роблять те, чого не роблять вони (це було до 2014 року, зараз я оголошений персоною нон-грата, і за мою голову гроші дають у Росії).

Про волонтерський проєкт

- Чи працює зараз ваш волонтерський проєкт – кровомобіль для АТО?

- Дякую за питання… Проєкт працює, він працює й зараз. Машина як була спецтранспортом - так і залишились спецтранспортом. Вона не їздить зараз на війну, бо в цьому немає необхідності. А їздити «під картинку» та мішок картоплі возити я не буду - не той рівень. Машина їздила в Горішні Плавні (і не раз), коли там були проблеми. Вона і в Черкаси доставляли кров – проєкт коровомобіль продовжує жити…

Про майбутнє та «ляльководів»

- Які ваші плани на майбутнє?

- Я займався пошуком роботи в Україні - ніхто не розуміє, що це таке (дослідження, якими займався лікар – ред.)… В Україні я зараз себе не бачу. На сьогодні в мене єдиний варіант: у минулому році я кілька разів їздив до Словаччини, зустрічався з міністром охорони здоров'я, розповідав про всі проєкти. Мені відкрили посвідку на проживання - на сьогодні їх більше цікавлять мої проєкти роботи з коронавірусом.

- Ви говорили, що мали бесіду з нардепом Шаповаловим. Чому? Адже робота міської медицини – це не його функції.

- Куди б я не звертався - мене направляли до нього. Більше того, Юрій Анатолійович у позаминулому році був в мене у відділенні. Подивився і сказав - починаємо з чистого аркуша. Мовляв, мер вийде з лікарняного - і ми відкриємо відділення… А Сербін  (директор перинатального центру) – не самостійний.  Що скажуть йому - те він і зробить. Ну, вони позиціонують себе як колективний розум. Але колективного розуму не буває - обов'язково є ляльковод.