Шоколадки Лукашенка та пісні Януковича: кременчужанин Артем Ряса збирає політичну агітацію

Рух ЧЕСНО запустив найбільший Музей агітації та політичного трешу. Це перший в Україні онлайн-музей на тему політагітації. Проєкт створено задля збереження політичної пам’яті серед громадян та можливості прослідкувати еволюцію політичної культури. Ви можете відвідати тематичні онлайн-виставки та побачити, які меседжі політики використовують для спілкування з виборцями.

Цікаво, що у Кременчуці є свій колекціонер політичної агітації. Кременчужанин Артем Ряса з 5 років цікавиться політичною агітацією та колекціонує обіцянки політиків. За цей час хлопець вже назбирав 12 кг політичної агітації та найтрешовіших експонатів.

- Артеме, розкажи скільки приблизно експонатів входить до твоєї колекції?

- Я давно вже сміюсь, що можу відкривати пункт збору макулатури та комісійний магазин канцтоварів та речей з логотипами партій. Цього року робив ревізію - залишилося 12 кілограмів архівів. У колекції є різні ґаджети: іноді навіть для немовлят з сердечком партії Тимошенко, презервативи від ООН, шоколадка від Лукашенка, хірургічна маска від Кличка і безліч канцтоварів. Легендарний щоденник ТигрЮля знову актуальний у 2022 році (2022 рік тигра - ред.).

- Який найцінніший експонат, а який найтрешовіший у твоїй колекції?

- Щодо цінності. Воно мені все дуже цінне. Я збираю з 2006 року. У кожного експонату є історія. Але певно найперші - є найцінніші. Ось як сірники Литвина чи диски пісень Януковича. Але за кожним предметом - йде війна. І це залишу, і це цікаво…

Світлини Артема у стилі як фотографують на передвиборчі календарі

- Чи аналізував виборчу агітацію, як вона змінювалася за останній час?

- Аналіз проводжу кожні вибори. Бачу еволюцію. Все менше паперу, все більше ґаджетів. Кожні вибори мають свою особливість. От як зараз останні. Масочки від Кличка і Пальчевського. Попередні парламентські ввели тренд на екоторби. А раніше георгієвскіє ленточки від регіонів та комуністів. Стабільно випускають календарі з портретами. Можна побачити як молодіє пані Юлія Володимирівна (Тимошенко - ред.), що вибори молодша на 10 років.

Вибори - це маркер, чим живе народ в цей час. Політики хочуть бути неначе хлопець на першому побачені - «конфетно/букетний» період і тому підхоплюють тренди і хочуть сподобатись. Гречку не зберігаю. Хоча тепер це не гречкосійство, тепер це гуманітарна поміч проти COVID-19. Часи йдуть, гречка залишається константою.

- Артеме, чому вирішив колекціонувати? Що тебе надихнуло?

- Я з 5 років цікавлюся політикою. Складно сказати. Можливо я любив мультик «Незнайка на луні» (жартую). Кожна дитина в ранні роки вибирає хобі. Мій двоюрідний брат любив трактори в дитинстві. Я ж любив політику та київське метро.

Потім займався молодіжною політикою у місті, зараз закінчив магістратуру Університету Марії Кюрі-Склодовської спеціальності міжнародні відносини. Був українським активістом у Польщі. Навіть працював у Генеральному консульстві України. Тож можу сміло сказати політик з дитинства, потім молодіжний дипломат (чи дипломат з Молодіжного), зараз громадський активіст.

Був час хотів все викинути. Але зрозумів, це історія. Треба берегти. Для чого? Для того, щоб бачити помилки, треш, здобутки, перемоги і падіння, а потім робити висновки. Мрію зробити персональну виставку і хоч з десяток чи сотню людей застерегти від помилок, зацікавити і тим самим навчати нормальне демократичне суспільство, що буде медіо/політично грамотним. Демократія, це діло грамотних. Чи не так?

- Що можеш сказати про місцеву агітацію? Як вона змінювалася?

- З дитинства був учасником зустрічей з політиками. Від Юлії Тимошенко до Олега Надоші. Є десь в архівах ТРК Візит сюжет, де питаю Надошу: «Чому підвищуємо проїзд? 2.50 дорого. Чому вночі 5 грн?». Відповідь «Чому такий малий громадянин мене таке питає? Може не будеш їздити вночі?» якось приблизно так. Люблю дивитись старі газети Олега Бабаєва. Перші газети Віталія Малецького та Юрія Шаповалова. Дивитись їх реалізовані (і не дуже) проєкти. Найбільш люблю дивитись агітки депутатів, що вже змінили третю партію. Іноді дивитись на проблеми тих часів під призмою сьогодення. Знаєте, за що мені сумно. За журавля Грішу. Така стрімка політична кар’єра. А на останніх виборах відлетів у архів. Як кажуть «птічку жалко».

А ніби повинен був завжди бути поруч… Хоча тепер Кременчук місто майбутнього. Так пишуть зараз. Цікаво що буде в майбутньому. Які нові кольори в палітрі місцевої політики замайорять, чи далі буде фіолетово-гранатові домінування. Розсудить майбутня кампанія і наш народ. А я знову буду збирати історію в агітках. Так сказати створювати політичну хроніку Кременчука.