Загинув, рятуючи друга: історія Героя України Ігоря Сердюка та його друга дитинства

Свист куль, нестерпний запах крові та перші масові вбивства на Майдані. Вдень 18 лютого 2014 року під час протистояння у Кріпосному провулку в урядовому кварталі вбили трьох учасників Революції Гідності. Серед полеглих Героїв був 44-річний Ігор Сердюк з Кременчука. Яскрава, непересічна особистість. Вільний духом бунтар-революціонер у мазепинці з тризубом і татуюванням Че Гевари на грудях…

Того дня Ігор стояв у 15 метрах від їжака, який зробила самооборона. Він впав після пострілу снайпера. Ігор не був в протигазі, військовій одежі, він лише тримав прапор. Снайпер вирішив вистрілити саме у прапороносця.

Прощався з Ігорем весь Кременчук. Його домовину несли від будинку на Першотравневій через вулицю Перемоги до Свято-Миколаївського собору, де відбулося відспівування.

Цікаво, що у дитинстві прапороносець 9-ї сотні самооборони Ігор Сердюк ледь не загинув у 1982 році. Його ціною власного життя врятував друг Сашко Яковлєв.

Ігор Сердюк та Олександр Яковлєв навчалися в одній школі №15, але Сашко був на рік молодшим. Друзі по під'їзду навіть не підозрювали, які віхи долі на них очікують.

Родина Яковлєвих полюбляла відпочивати на морі, й щороку відправлялися до Криму. Сашко з молодшим братиком обожнювали воду й добре плавали.

«Кременчуцький ТелеграфЪ» поспілкувався з тренером та батьком загиблого Сашка про трагедію, яка трапилася 40 років тому, про момент, який валинув не лише на життя однієї людини, а й історію цілої країни.

Тренер Микола Гальченко виховав багатьох талановитих дзюдоїстів. Одним з них був Сашко Яковлєв. Коли йому було 14 років, він разом з Ігорем Сердюком пішов купатися на Зелений острів. Сашко дотягнув Ігоря до берега, а сам потонув. Олександра Яковлєва посмертно нагородили медаллю за порятунок потопаючого. Цю медаль вручили батькам загиблого хлопця. Також на честь Олександра Яковлєва організували пам'ятний турнір.

Літо 1982 року, на вулиці стоїть спекотна погода. Друзі Ігор та Сашко вирішують відпочити на острові Зеленому й звичайно скупнутися у Дніпрі. На жаль, звичайний відпочинок обернувся трагедією.

Як писала в той час місцева газета, Сашко першим пірнув у воду, Ігор за ним. Коли Сашко гукнув й попередив, що там глибоко, Ігор намагався повернутися, але його закрутило у коловороті.

Сашко любив читати книжки, займався дзюдо з 8 років й завжди був справедливим та чуйним. У таборі Сашко обережно, щоб не розбудити, вкривав своєю ковдрою молодшого братика Серьожку, який тремтів від холоду. Олександр жив дзюдо й займав призові місця на змаганнях. Навіть став чемпіоном малих олімпійських ігор. Після його смерті кілька років проводили турнір з дзюдо пам'яті Сашка Яковлєва.