«Помститися з такою силою, щоб росіяни лякали своїх дітей українцями перед сном»: військовий «Відьмак»

«Україна - це не місце, Україна - це люди!»: сказав «Кременчуцькому Телеграфу» військовий з позивним «Відьмак». Боєць з Кременчука з початку російсько-української війни пішов на захист рідної землі. Після демобілізації опановував нову професію та будував плани на майбутнє. Ранок 24 лютого, як й для кожного українця, став для нього точкою неповернення. Вже зранку «Відьмак» був у військкоматі та разом з іншими українцями знову взяв зброю до рук, щоб захистити Україну. Військовий розповів «Кременчуцькому Телеграфу», що змінилося за 8 років російсько-української війни.

Думав, що людей буде менше ніж у 2014 році

- Друже, як ти зустріч ранок 24 лютого?

- Зранку збирався на роботу й дивився новини. В чатах прийшло повідомлення, що необхідно терміново оперативному резерву з'явитися до військкомату.
- Чи очікував, що так багато людей будуть стояти під стінами центру комплектування (раніше військкомат)?
- Ні. Думав, що людей буде менше ніж у 2014 році. Адже багато людей живуть по принципу «мене це не стосується», «я не військовий». Тим паче це вже по серйозніше ніж у 2014-2015 роках. Звичайно на початку війни була жесть, але потім притихло.
Звичайно відіграє роль коли наші війська дають бій - під військкоматами черги, якщо на якійсь частині дороги застрягаємо, несемо втрати, відступаємо - біля військкомату майже нікого немає. Знову йдемо у контрнаступ - знову черга. Поки б'ємо ворога - підйом духу патріотизму.

Помститися з такою силою, щоб росіяни боялися навіть дивитися в нашу сторону, щоб лякали своїх дітей українцями перед сном, як бабайкою

- А от щодо питання, що треба захищати країну, то скажу, що це дуже потрібно, бо так вже нам не пощастило з сусідом, що якщо не захищати свою країну, то не буде ні країни, ні її жителів.

Ізраїлю також не пощастило з сусідом і ми бачимо, що час від часу на них нападають палестинці, в нас буде так же само.

Що лише підтверджує те, що армія повинна бути розвиненою, а не великою.

Я проти того, щоб як тільки щось стається, то мобілізували тих людей, які не бажають воювати, бо якщо подивитись в майбутнє, то країну ще потрібно буде розбудовувати, а люди почнуть виїжджати за кордон, бо вони не хочуть, щоб їх позбавляли право на свободу, при першій же причині.

Треба не велика, а якісна армія, з якісним озброєнням.

А нам не потрібно, щоб наші люди після закінчення війни, виїжджали за кордон, вони нам потрібні, щоб вони могли жити в країні, розвивати її. До того ж якщо людина не хоче воювати, то й користі не буде з неї.

А ті, хто не хоче воювати, не означає, що вони не люблять свою країну, люблять, але вони можуть іншу користь принести.

До того ж давай згадаємо, що росія постійно намагається нас вбити, кожне наше покоління. Я взагалі вважаю, що спокійно жити зможемо, лише тоді, коли зовсім не буде росіян.

Потрібно помститися за кожну людину, яку ті тварюки вбили, за кожну душу. Помститися з такою силою, щоб росіяни боялися навіть дивитися в нашу сторону, щоб лякали своїх дітей українцями перед сном, як бабайкою. Вони повинні відповісти за все і вони понесуть покарання. За кордоном будуть шукати готелі де нема українців, бо боятимуться лише згадки про нас, боятимуться казати, що вони росіяни, вони вже приховують звідки вони, бо їх повсюди б'ють. Ми помстимося.

У фільмі про Тора була дуже гарна фраза, яку я взяв на озброєння, змінивши:

Потрібно рятувати й оберігати людей, а без маленького шматка території ми обійдемося, головне, щоб наші чоловіки, жінки, наші батьки, наші дідусі та бабусі, наші тваринки, які є частиною сім'ї, щоб наші діти були живі та не знали різницю між тим як вибухає Іскандер, а як Калібр.

Україна - це не місце, Україна - це люди!