Переїхали до Німеччини: що чекає за кордоном тих, хто тікає від війни

З кількома валізами, вони поїхали у невідомість та залишили за плечима кременчуцьке життя. З чим зіткнулись кременчужанки, що ризикнули поїхати за кордон?

Ми поговорили з дівчатами, що переїхали до Німеччини. Як вони живуть, скільки допомоги отримують і з якими складнощами заткнулись під час переїзду?(Коротко у цифрах — гортайте униз статті).

«Ніколи не думала, що я в 40 років буду жити, як в гуртожитку»

Кременчужанка Олена з двома дітьми поїхала з Кременчука у березні. Вона ще не знала у яку саме країну потрапить. Проте у Львові натрапила на волонтерську організацію, що автобусами перевозила українців до Німеччини.

 —   Спочатку ми поїхали потягом до Львова, і це був кошмар. Дорога тривала 24 години, вагони переповнені. Там, де зазвичай у купе сидять 6 людей, скупчилися 20 людей. Мої діти лежали на підлозі, деякі люди лежали на багажних полицях. Аби сходити втуалет, потрібно перелазити або переступати через людей. Було дуже спекотно, конденсат просто стікав по вікнах. Вночі ми часто зупинялися посеред дороги. Нам говорили вимкнути світло. Я думаю, тому, що це було небезпечно: ми саме проїздили Київ. Ми чули звуки на відстані, які не могли розпізнати, але вони були дуже схожі на постріли. Прибувши до Львова, ми залишилися там на одну ніч. А потім я почула про автобус, який прямує до Німеччини. Ми їхали на автобусі півтора дня і прибули просто до невеликого німецького містечка.

— Яку допомогу ви отримуєте?

— На мене та двох дітей я отримую на місяць близько 1200 євро допомоги. Можливо, було б більше, як би я не працювала. Проте я нещодавно за контрактом оформилась на парт-тайм роботу. Отримую близько 200 євро: це також відобразилось на виплатах.

— Які у вас умови життя?

— Ми живемо у невеличкому містечку, десь у чорта на куличках. Людей на вулицях взагалі не видно. Нас оселили на будинку, що належить місцевому заводу. Взагалі, вона розрахована на кілька родин, проте зараз тут мешкає 16 українських родин. Оскільки у мене хлопчик та дівчинка, нам дали дві окремі кімнати. Санвузол на поверсі на кілька сімей. Біда із кухнею: вона одна на всіх. Ніколи не думала, що я в 40 років я буду жити, як в гуртожитку. Холодильник як у студентському гуртожитку: якось придбали морозиво, знайшли його надгризеним.

— Як зараз із розселенням?

— Коробочка переповнилася — все вже забито. До нашого міста біженців вже не беруть. Спортзали, куди поселяли людей, вже розформували. Наприклад, якщо до мене захочуть приїхати родичі, то я повинна десь мати житло, щоб їх підселити. Розподільні пункти для біженців знаходяться лише у великих містах. Тобто, родичів поселять у пункті у найближчому великому місті. Там вони чекатимуть на поселення. Моя знайома з Кременчука нещодавно приїхала до Німеччини: каже, що зараз оселили у якусь палатку.

— Чим ви харчуєтесь?

— Із продуктами харчування проблем не виникає. Ми спробували  суп в баночках. Вже перепробували усі смаки: гороховий, чечевичний. Курячий бульйон наближений до натурального. В цілому, їжа від нашої відрізняється: реально вона тут без смаку. Овочі та фрукти коштують дорого: 2-2.5 євро. Я готую, проте не так часто, як це було вдома.

Проте є продукти, яким дивуєшся, чому так дешево. Наприклад, хамон по акції за 0.5 євро 100 гр. Якась парадоксальна цінова політика. Проте якщо не економити то можна і лососем харчуватися: допомоги цілком достатньо на їжу.

— Чи вдається відкладати гроші з соцдопомоги?

— Так, мені вдається відкладати. Я намагаюсь не витрачати зайвого. Я не знаю, коли закінчаться виплати і тому намагаюсь по максимуму збирати кошти, аби у мене був запас. Найважче пояснити дітям, чому ми не можемо купити кросівки чи те, що вони просять. Але я не впевнена, що буде завтра чи післязавтра. Потрібні гроші хоч на зворотний квиток для мене та дітей.

— Які виникають складнощі?

— Головна проблема — отримати чітку інформацію. Українці вже «приїлися» місцевим. Раніше німці були раді, коли ми говоримо хоча б англійською. Ми задаємо купу питань та вимагаємо відповідей. Раніше всі намагались відповідати на питання, спілкуватися англійською. Зараз кажуть: «Я не розумію» і все.

Також ми не можемо зараз так просто взяти і виїхати з Німеччини. Можуть виникнути проблеми при поверненні. Зараз я чекаю на картку — це посвідка на проживання, на кшталт ID-картки. До цього часу наполегливо рекомендують не виїжджати з країни, адже можуть бути питання приповергенні: все доведеться оформлювати заново.

«Я не бачу плюсів від працевлаштування»

— Чи можна влаштуватися без знання мови?

— Взагалі, так! Водіїв, далекобійників розбирають як «гарячі пиріжки». Пропонують роботу у дитсадках, на збір полуниці. Спочатку всі намагалися знайти роботу. А потім почали розуміти, що це не вигідно. Так, можна мити посуд, збирати полуницю, різати салати в якомусь кафе. Але оплата мінімальна та може відбитися на соціалі: його уріжуть. Тобто, ти будеш мати ті самі гроші. Але вся твоя Німеччина зводитиметься до раковини з брудним посудом. Якщо дохід більший за мінімалку, тоді тобі можуть запропонувати самостійно сплатити страховку чи квартиру. Тому багато хто не поспішає особливо влаштовуватися. Я працюю, проте особисто для себе не бачу плюсів від працевлаштування. Якщо я, мати з двома дітьми, буду працювати, то заплативши за квартиру, страховку та інше не матиму більше грошей, ніж зараз. Звісно, якщо ти заробляєш на руки 3 тисячі євро, то ситуація інша. Проте без знання мови складно заробити такі гроші. Потрібно бути фахівцем. Інший бік медалі — великі податки з зарплати. Наприклад, отримуєш 5 тисяч євро, а сплачуєш державі 1500 євро податків. Отримуєш 2500 євро, а сплачуєш 200 євро податків. Це для прикладу: у кожному випадку різні відрахування, які залежать від багатьох факторів.

Та й вільного часу зараз взагалі обмаль: зараз вивчаю німецьку мову на безоплатних курсах. Вони тривають щодня по 4 години. Плюс витрачається час на дорогу, плюс робота.

«Лікували безкоштовно зуби»

— Ми з дітьми відвідували стоматолога по страховці. Якщо зуб болить, то все роблять безкоштовно. Перший досвід був негативним: лікар одразу вколола мені знеболююче, потім зробила знімок та заявила, що не бачить на ньому нічого, що могло б давати біль. А що я можу сказати після знеболювального? Пішла вдруге. У мене проблеми з чутливістю через стерту емаль. Полікували. Дітям також лікували зуби безкоштовно. Проте коли я спитала у лікаря, чи потрібно ще приходити, чи є проблеми з іншими зубами, вона відповіла, що не знає. Бо дивитись лише проблемний зуб…Зараз у нас немає цього страхування: нас перевели до іншого відомства, де потрібно все оформлювати заново. Проте попередня страховка була кращою. Раніше можна було безкоштовно отримати ліки за рецептом. Зараз потрібно заплатити за них 5 євро. Добре, хоч не повну суму.

Що робити зі школою

— А як із навчанням дітей?

— Дитячі садки, школи безкоштовні. Діти ходили до "модної" гімназії, де був інтеграційний клас: його відвідували діти різних національностей. Зараз ця школа говорить, що місць немає. Водночас, у Німеччині існує відповідальність за те, що діти не в школі: не можна не піти в школу. Тож ще не знаю, що буде з нового навчального року. Зараз діти відвідують літній табір. Його ведуть німецькою, у кращому випадку, англійською мовою. Проте діти сприймають це нормально. Важче тим, хто готується до вступу до вишів: там все складно та нічого не зрозуміло. 

«Зараз українців переселяють до гуртожитків»

Кременчужанка Марина разом із чоловіком та двома котами переїхала до Німеччини наприкінці березня. Вони оселились у містечку, де вже давно проживають їхні родичі. Сімейну пару із котиками безкоштовно заселили у невеличкі апартаменти готельного типу, що мають кухонний куточок - електроплитка на 2 конфорки та маленький холодильник. Також сімейна пара отримує допомогу:

— Нам на двох з чоловіком нарахували допомогу у розмірі 808 євро на місяць. Якщо ти мешкаєш сам, сума допомоги — 449 євро. Якщо ви мешкаєте родиною, сума допомоги на людину трошки менша. Напевне, тому що якісь побутові речі ви купуєте на двох, наприклад, посуд.

— Чи вистачає цієї суми? Чи вдається щось відкладати?

— Багато не відкладеш: все одно потрібно придбати то сковороду, то одяг. Загалом, продукти у Німеччині коштують дорожче. Особливо овочі: картопля 1.25 євро за кіло. Яйця коштують 2.5 євро за десяток. За моїми підрахунками, ми витрачаємо 13-20 євро на день на двох. Це продукти харчування плюс якісь супутні товари на кшталт мийних засобів. За умови, якщо купувати продукти у супермаркеті та готувати самостійно, вистачає десь 400-500 евро на місяць на двох. Тобто, половина нашої допомоги витрачається на продукти, засоби гігієни. Харчуватись у кафе дуже дорого для українців. 12-15 євро — вартість однієї страви, наприклад, якоїсь другої страви чи піци. Один донер (шаурма) коштує 4-5 євро, а чашка кави — 2,5-4 євро. У кафе ми не харчуємось, готуємо самі.

Багато українців зараз живе в готелях, де немає можливості готувати. Часто їм пропонують безплатні сніданки. Інколи надають трьохразове харчування. Але у цьому випадку з соціальної допомоги віднімають певну суму на харчування. Також у місті, де я живу, вирішили зробити подарунок українцям, які не мають можливості готувати. Видали талони, за якими можна харчуватись на 10 євро в день у студентській їдальні. При цьому соціальну допомогу виплачують у повному обсязі. Звісно, їжа там дорожча, ніж в супермаркеті, але це велике підспір'я. Є українці, які взагалі не витрачають кошти на харчування: користуються лише сніданками в готелі та безкоштовною їдальнею.

— Безплатний проїзд для українців вже скасували. Скільки доводиться витрачати зараз?

— Так, зараз вже немає безплатного проїзду для українців, як це було навесні. Проте до кінця літа діє акція: проїзний на всі види міського транспорту та регіональні поїзди коштує 9 євро. З вересня потрібно купувати проїзний за повною ціною: 60 євро в місяць, з так званим бонаусвайсом (він видається тим, хто живе на соцдопомогу) - 30 євро. 

— А як з інтернетом?

— Дойче телеком зробив акцію: українцям видали сім-картки із безлімітним інтернетом. Wi-fi в наших апартаментах немає, тож ми користуємось мобільним. Вже з липня нас планували перевести на платний тариф, проте продовжили безплатний безліміт до вересня. Далі щомісячна плата становитиме близько 10 євро, проте це сімка з дзвінками. Скільки гігабайт, я не знаю.

— Ви приїхали у березні, тоді ситуація із розселенням була трохи іншою. Як зараз? Чи не "просять" українців з квартир, у яких їх раніше оселили?

— З квартир не просять, там контракт на певний термін. Але вже починають "прохати" з готелів: переселяють до гуртожитків.

— Які там умови?

— Абсолютно різні. В основному, це загальна кухня і загальний санвузол. Наприклад, з готелю відселяють людей до гуртожитку, що знаходиться на околиці міста. Жодної інфраструктури немає, до магазинів потрібно їхати. Також німці приймають біженців у своїх сім'ях, виділяють кімнату. Держава їм доплачує за те, що вони розміщують українців.

Оренда житла: квартиру оплатить Джоб

Зараз кременчужани проживають в апартаментах готельного типу. Місця обмаль, у принципі, така кімната розрахована на одну людину, а не на двох. Проте планують незабаром переїхати до більш комфортного житла. Підшукали собі двокімнатну квартиру на довгострокову оренду. Її вартість покриватиме Джобцентр (аналог нашої служби зайнятості).

— Ми знайшли двокімнатну квартиру, у яку плануємо переїхати влітку. Вона не мебльована: переважно, житло у Німеччині здається без меблів. За місцевими мірками квартира коштує недорого: 530 євро в місяць. Також 100 євро обійдеться опалення, електроенергія приблизно 30 євро. За електроенергію треба платити самостійно. Джобцентр підтвердив, що вони будуть оплачувати цю квартиру. Оплачують житло за умови, що сума не перевищує певний ліміт. Схема наступна: ти знаходиш квартиру, орендодавець заповнює документи, де вказує, скільки коштує оренда. Документи розглядають соціальні служби та підтверджують або не підтверджують компенсацію. Звичайно, що є і дорожче житло, ніж наше. Наприклад, чотирикімнатна квартира коштує 740 євро: це без комунальних послуг. Якщо квартира розташована у новому будинку, вартість вища. А мебльована квартира коштує понад 1-2.2 тис євро.

Проте відсутність меблів не така велика проблема: часто меблі можна знайти просто на вулиці. У німців є традиція виносити непотрібні речі на подвір'я. Можна забрати те, що тобі потрібно. Це доволі поширено. Також є групи, в яких віддають безплатно меблі, предмети побуту, якщо хтось виїжджає.

— Чи складно українцям знайти та орендувати житло? Адже німці полюбляють рекомендації…

— Це правда, знайти житло нелегко. Але нам було легше, адже родичі мого чоловіка мешкають у цьому місті понад 20 років. Вони нам допомогли із пошуками житла, звернулися до своїх же орендодавців. Фактично, за нас поручилися. Проте, в цілому, не всі українці готові оформлювати довгострокові контракти на оренди. Адже їх укладають щонайменше на рік. У контракті прописано, що ти маєш за три місяці попередити про те, що збирається розірвати контракт. Потрібно повідомити орендодавця, заповнити купу паперів. А багато хто з українців не певен, що буде жити стільки часу у Німеччині. Багато тих, хто хоче повернутись до України за першої можливості. Тому деякі українці свідомо залишаються в гуртожитках: так легше просто взяти та поїхати назад, коли це стане можливо.

Медичне страхування: безоплатна допомога при потребі

— Чи є у вас медична страховка? Що вона покриває?

— Спочатку ми оформлювали всі документи через Соціаламт. Він сплачував нам і медичне страхування. Нам видали картки, з якими можна записуватися на прийом до лікарів. У принципі, медичне страхування включає всі послуги.

Знаю історію, коли застрахована українка потрапила до лікарні. Їй безплатно зробили КТ та МРТ, всі потрібні аналізи, лікували у стаціонарі. Навіть питали, який вам суп принести на обід. Тобто у разі потреби надається вся медична допомога.

Стоматологію страхування також покриває, проте гострі випадки. У певних випадках можливе протезування. Проте використовують найдешевші матеріали: хочеш краще — плати. Але зараз мене перевели до іншої структури, Джобцентру. І всі папери потрібно оформлювати заново, включаючи медичне страхування. Тож зараз у мене на руках немає картки медстрахування. Її довелось здати, бо мною тепер опікується інше відомство. А потрапити до лікарні без картки — це неприємна ситуація.

«На один папірець потрібно шість»

— Ми завжди думали, що у нас в Україні бюрократія. А виявилось, що у Німеччині її набагато більше. Німці дуже люблять папірці: все дуже бюрократизовано. Ми жартуємо: щоб отримати один папірець, потрібно принести шість. Оформлення документів просувається дуже повільно. Нам кажуть: «Ставьтеся до цього як до роботи». Великий наплив людей з України, і працівники служб не встигають все розгрібати. В усі установи можна потрапити лише по запису. Так просто з'ясувати якісь нюанси не пройдеш: слід на вході демонструвати лист, де вказано, з якої причини ти йдеш. Усе просувається повільно. Наприклад: у нас зняли відбитки пальців, а незабаром знов запросили їх здавати. Чому потрібно робити це двічі, ніхто не може пояснити.

Усі документи надсилають звичайною поштою: у нас купа паперів. Ми довго чекали на документ, пов'язаний з орендою квартири, а виявилось, що документи надсилають на невірну поштову адресу: переплутали цифру. Добре, що я зв'язалась із службою через е-mail та з'ясувала це питання, інакше б листи й надалі надходили не до нас.

Чому не всім вигідно працювати у Німеччині

— Зараз вами опікується не Соціалат, а Джобцентр (аналог центру зайнятості). Чи є якісь обов'язки щодо працевлаштування, відвідування семінарів тощо?

— У травні ми подали документи до цієї структури. Поки що ніхто зустріч не призначав. У будь-якому випадку, якщо ти не знаєш мови, тебе не вигонять на роботу.

— Українці намагаються працевлаштуватися?

— По-різному. Люди просто не звикли сидіти і нічого не робити. Часто шукають будь-яку роботу. Яку роботу можуть запропонувати українцям в Німеччині? Некваліфіковану, за мінімалку: близько 450 євро в місяць. Проте якщо чесно, працювати на мінімальну зарплату немає сенсу:  втрачається соціальна допомога або її частина її.  У результаті, на руках залишатимуться ті самі гроші, що й допомога. 

Також є «інтеграційна робота», коли ти працюєш кілька годин на тиждень та отримуєш до 250 евро. У цьому разі суму не віднімають від соціальної допомоги, все залишається тобі. Це вважається частиною інтеграційного процесу, адаптацією до середовища.

Доходи потрібно декларувати

Багато страхів пов'язані з українськими картковими рахунками: люди переймаються, що їх заставляють їх показати рахунки та це відіб'ється на соціальних виплатах. Проте поки що за українські картки чи майно не чіпають. Хоча постійний дохід потрібно вказувати, і він впливає на розмір соціальної допомоги:

— Я не чула, щоб перевіряли українські картки. Проте якщо у тебе на рахунках понад 60 тисяч євро, у власності є квартира чи авто чи інше майно вартістю понад 60 тисяч євро, це потрібно вказати при заповненні документів. Якщо вартість менша, майно можна не декларувати. Постійний дохід також треба вказувати: пенсію, виплати по інвалідності тощо. Наприклад, мій чоловік отримує 92 євро пенсії. Ми це вказали як дохід. Проте це не значить, що соціальні виплати зменшиться на цю суму. З них відняти лише 62 євро. 30 залишили. Мабуть, таким чином намагаються зацікавити людей вказувати правдиві дані про доходи, залишаючи частину соціалу.

Німецькі порядки: штраф за не відсортоване сміття

— У готелі, який належить власнику й наших апартаментів, був невеликий скандал. У ньому мешкає багато українців. Власника готелю оштрафували через те, що українці неправильно сортують сміття. Хтось викидав інше сміття в бак до паперу. Перший раз власник готелю отримав попередження від компанії з вивезення сміття, а на другий раз йому виписали штраф. Тож власник готелю повідомив українців, що наступного разу розподілить оплату штрафу на всіх. Також мешканці навколишніх будинків скаржилися на те, що діти гучно поводяться. Попередили: якщо це продовжиться,  поскаржаться до поліції. У Німеччині після восьмої вечора заведено поводитися тихо, не заважати іншим. Хоча кафе працюють на тій же вулиці, де скаржилися на галас дітей.

Що у нас більш досконале ніж в Німеччині?

— Банківські сервіси. У нас все просто та інтуїтивно зрозуміло. У Німеччині чомусь потрібно встановити дві програми на смартфон, аби все запрацювало. Також у нас набагато краще з електронними сервісами. В Україні можна записатися на прийом через сайт. У Німеччині я такого не зустрічала. Можна написати хіба шо e-mail — вони активно користуються електронною поштою. А взагалі все листування на папері, поштою.

Ще що здивувало — майже немає кондиціонерів, а зараз неймовірна спека. По-перше, електроенергія — це дорого. По-друге, багато історичних будівель і отримати дозвіл на розбивання стін не так просто. По третє, більшість квартир орендовані, а всіми узгодженнями має займатись власник.

Дивує, що у них є абонентська плата за телебачення та радіо. Вона обов'язкова для всіх, навіть якщо у тебе в квартирі немає телевізора. Нікого не хвилює, що ти не дивишся ТБ. Проте якщо дохід низький, від цієї оплати звільняють.

З котиками — за кордон

До Німеччини Марина їхала з Кременчука разом із двома котиками. Вона заздалегідь зробила всі потрібні щеплення у ветлікарні.

Котики поводилися добре всю подорож. Вони витримали дорогу з Кременчука до Пшемисля. А після невеликого відпочинку з Польщі до Німеччини.

— Жодних проблем із котами у Німеччині не виникло. Прийшов господар готелю і попрохав надати документи про щеплення котів. Ми показали ветеринарний паспорт. До котиків він поставився добре і сказав, що вони можуть гуляти на подвір'ї будинку, де ми мешкаємо.

Соціальна допомога у Німеччині

• для самотньої дорослої людини – 449 євро;
• на повнолітнього партнера – 404 євро;
• для молоді віком до 25 років – 360 євро;
• на дітей віком від 14 до 17 років – 376 євро;
• на дітей віком від 7 до 14 років – 311 євро;
• на дітей віком до 6 років – 285 євро.
• Проживання  —   безкоштовне, умови  —   як пощастить
• Оренда житла може покриватись соцустановами
• Медстрахування покривають соцустанови
• Проїзд: 9 евро на місяць до вересня
• Дитсадки, школи безкоштовні

P.S Фото та прізвища кременчужанок не публікуємо за їхнім проханням.